41. Розстрочка податкових зобов’язань платників податків

Розстрочка податкового зобов’язання – це розподіл суми податкового зобов’язання на декілька термінів сплати (під %)

Розстрочені зобов’язання погашаються рівними частками починаючи з місяця за місяцем прийняття рішень про розстрочку.

Підставою для розстрочки є 1) надання платником доказів, відносно виникнення загрози накопичення боргів, 2) наявність економічного обґрунтування щодо можливості погашення боргу, якщо розстрочка буде надана.

Порядок прийняття рішення про розстрочку залежить від виду податку та терміну на який вона надається. Якщо розстрочка надається в межах бюджетного року, тоді рішення щодо загальнодержавних податків і зборів приймається керівником податного органу або його заступником. Щодо місцевих податків та зборів – керівником податкового органу з обов’язковим узгодженням з керівником фінансового до бюджету якого надходять ці місцеві податки.

Розстрочка понад бюджетний рік надається тільки щодо загальнодержавних податків і зборів, і рішення приймається керівником податкової з обов’язковим узгодженням з Мінфіном.

Всі рішення про розстрочку обов’язково мають оприлюднюватися. Вони надаються окремо за кожним податком і збором, крім мита, ПДВ, акцизного податку при імпорті і Єдиного соціального внеску.

Угода про розстрочку може бути достроково розірвана у таких випадках: 1) за ініціативою платника при довгостроковому погашені боргу або якщо було досягнена домовленість про розстрочку, 2) за ініціативою податківця, якщо платник подав недостовірну або неповну інформацію під час укладання угоди, якщо платник порушує графік погашення розстрочки платежів, у платника виникають нові борги після укладання угоди.

Розстрочка податкового боргу не звільняє активи платника з податкової застави.

42. Порядок узгодження податкового зобов’язання

Можливі такі варіанти визначення сум податкового та грошового зобов’язання: 1) платник самостійно обчислив суму податку, грошового зобов’язання або пені, про що зазначає у поданій ним податковій чи митній декларації. В цьому випадку зобов’язання вважається узгодженим у день подачі декларації. Строк подачі декларації залежить від звітного періоду для кожного окремого податку, 2) контролюючий орган самостійно визначає суму грошового зобов’язання, зменшує або збільшує суму бюджетного відшкодування, зменшує або збільшує розмір об’єкта оподаткування податком на прибуток або суму ПДВ.

Податківці можуть це зробити, якщо: 1) платник не подає у встановлені строки податкову чи митну декларацію, 2) в результаті перевірки платника встановлюються факт завищення або заниження податного зобов’язання, 3) судом визнано платника винним в ухиленні від сплати податків, 4) на митниці, в результаті контролю визнано завищення або заниження зобов’язання у митній декларації, 5) в результаті контролю та перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, 6) податківці відповідають за нарахування податку.

У результаті платнику податку надсилається за кожним окремим податком податкове повідомлення – рішення, в якому окрім донарахованої суми вказуються штрафні санкції.

Зобов’язання потрібно сплатити протягом 10ти днів з дня отримання податкового рішення – повідомлення або ж оскаржити у ці ж строки.

Якщо зобов’язання, нараховане податківцями не з вини порушення податкового законодавства платником, то податок необхідно сплатити у визначені законодавством строки, а якщо вони не встановлені, то протягом 30ти днів.