18. Суть і характеристика зовнішньоторговельної політики держави

Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмежити ввезення іноземних товарів в свою країну. Так держава відчутно впливає на загальний стан експортно-імпортних відносин.

Залежно від масштабів втручання держави у міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньоторговельної політики:

• політика вільної торгівлі;

• політика протекціонізму.

Політика вільної торгівлі — це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмежень імпорту.

19. Класифікація методів протекціоністської політики держави

Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмежень імпорту.

Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

• селективний — скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

• галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

• колективний — проводиться об´єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об´єднання;

•  прихований — здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні та нетарифні. До тарифних можна віднести мито, тарифна квота. Нетарифні поділяються на кількісні (квотування, ліцензування, добровільне обмеження експорту), фінансові (субсидія, кредитування, демпінг) та приховані методи( державні закупки, вимоги до вмісту місцевих компонентів, технічні бар’єри, місцеві податки та збори).

20. Тарифні методи протекціонізму

До тарифних методів протекціонізму відносяться мито та тарифна квота.

В залежності від контексту митний тариф може визначатися наступним чином:

1. Як інструмент торговельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком

2. Зведення ставок мита, що застовуються по відношення до товарів, що рухаються через митні кордони країни.

3. Як визначена ставка мита, що має сплачуватися при вивезенні або ввезенні певного товару.

Мито – обов’язків внесок, що стягується митними органами при експорті або імпорті товару. В залежності від величини експорту або імпорту мито може бути не вигідним.

Функції мита:

1 – фіскальна

2 – протекціоністська

3 – балансуюча

Класифікація мита: За способом стягнення: адвалорні – нараховуються в процентах до митної вартості оподаткованих товарів; специфічні – нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподаткованого товару; комбіновані – поєднують обидва види митного обкладання.

За об’єктом оподаткування: імпортні – стягнення, які накладаються на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни. експортні – стягнення, які накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. транзитні - стягнення, які накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної держави.

За характером: сезонні – стягнення, які використовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, антидемпінгові – стягнення, які використовуються в разі ввезення на територію держави товарів за ціною більш низькою, ніж їх звичайна ціна в експортуючій державі, компенсаційні – стягнення, що накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо чи опосередковано використовувались субсидії,

За походженням: автономні – стягнення, що вводяться на підставі односторонніх рішень органів державної влади країни. конвенційні (договірні) – стягнення, що встановлюються на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди, преференційні - стягнення, що мають більш низькі ставки в порівнянні зі звичайним тарифом,

За типами ставок: постійні – митний тариф, ставки якого одноразово встановленні огранами державної влади та не можуть змінюватись в залежності від обставин. змінні – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках .

За способом розрахунку: номінальні – тарифні ставки, вказані у митному тарифі. ефективні – реальний рівень митних стягнень на кінцеві товари, розраховані з врахуванням рівня стягнень, накладених на імпортні вузли та деталі цих товарів.

Тарифна квота – це різновид змінного мита, ставка якого залежить від обсягу імпорту товару: при імпорті в межах повної кількості імпорт оподатковується по базовій ставці мита при перевищенні певного обсягу імпорті за більш високою ставкою мита.