31. Поняття міжнародного лізингу, його види і значення

Міжнародний лізинг – це фінансова операція при якій спеціальна лізингова компанія (орендонадавач) у відповідності з домовленістю орендатором закупає засоби виробництва і надає їх в оренду. Від лізингу виграють 3 сторони: виробник (отримує гроші); споживач (платить за обладнання не зразу, а частинами), лізингова компанія (великі прибутки за оренду) Види:

1) За терміном поділяються на: а) рентинг – оренда обладнання менше ніж на 1 місяць; б) гайринг – це оренда від 1 міс. до року; в) лізинг – оренда більше 1 року;

2) за окупністю лізинг поділяється: а) фінансовий лізинг – лізингова компанія прагне повернути авансований капітал з прибутком за період життєвого циклу об’єкта; б) оперативний лізинг (прокат) – намагається повернути тільки частину капіталу.

3) За сутністю експортно-імпортних операцій: а) експортний лізинг – коли виробник та лізингова компанія в одній країні, а орендатор в іншій країні; б) імпортний лізинг – виробник в одній країні, а лізингова компанія і орендатор в іншій; в) транзитний лізинг – коли всі троє знаходяться в інших країнах.

31. Форфейтинг на світовому ринку послуг

Форфейтинг — це спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за мінусом суми дисконту. Форфейтинг має багато спільного з «експортним факторингом». Однак факторинг вважається короткостроковим інструментом фінансування, а строк форфетування становить здебільшого від 180 днів до 5 років, тобто форфейтинг можна трактувати як середньо- та довгостроковий спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій.

На практиці форфейтинг як вид кредитування зовнішньоекономічних операцій може здійснюватися у формі викупу в експор­тера векселів та інших боргових вимог, акцептованих імпортером. Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і розглядається як одна з форм трансформації комерційного кредиту в банківський. Схема здійснення операції форфейтингу може мати такий вигляд:

1. Укладення зовнішньоекономічного контракту, яким передбачено надання комерційного кредиту.

2. Поставка товарів.

3. В експортера виникає дебіторська заборгованість за експортним контрактом, яка може бути забезпечена авальованим векселем, банківською гарантією тощо.

4. Укладання договору форфейтингу, яким передбачено продаж (уступку) вимог форфейтеру.

5. Імпортер (боржник) і гарант підтверджують свою згоду сплатити борг на користь форфейтера.

6. Переоформлення дебіторської заборгованості на користь форфейтера з одночасною виплатою суми боргу (за мінусом суми дисконту) на користь експортера.

7. З настанням строків розрахунків імпортер сплачує суму боргу на користь форфейтера.

Продавцем вимог при форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість. Предметом форфейтингу є здебільшого «першокласні» (забезпечені) вимоги, боржниками за якими є імпортери, що знаходяться в країнах з високим кредитним рейтингом. Як забезпечення виконання зазначених вимог можуть використовуватися банківські чи державні гарантії.

Договори форфейтування укладаються переважно в доларах США, євро, швейцарських франках. Враховуючи обмеження щодо строків розрахунків в іноземній валюті, які діють в Україні, обмежуються і можливості стимулювання експорту на основі надання комерційних позичок, а отже, звужуються рамки використання форфейтингу.

До основних переваг форфейтингу для експортера можна віднести такі:

зменшення кредитного ризику;

мінімізація валютних ризиків;

мінімізація ризику зміни процентних ставок;

поліпшення ліквідності (платоспроможності).