- •Поняття міжнародної економіки, предмет, методи та структура курсу.
- •Для дослідження міжн-них явищ і процесів використовуються різні методи
- •Проблеми інтегрування України у світовий економічний простір.
- •Світовий ринок: виникнення, структура, основні риси
- •Зміст процесу перетворення світового ринку у світове господарство та міжнародну економіку
- •Сутність міжнародної торгівлі, основні показники участі країни у міжнародній торгівлі.
- •Види та характеристика зовнішньоекономічних комерційних операцій
- •Ціноутворення на світовому ринку
- •Ціни на світовому ринку: поняття, джерела інформації
- •Вплив зовнішньої торгівлі на добробут виробників, споживачів та країни в цілому
- •Меркантилізм: сутність і роль у розвитку теорії міжнародної економіки
- •Критика меркантилізму Девіда х’юма
- •Теорія абсолютних переваг а.Сміта
- •Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
- •Теорія співвідношення факторів виробництва
- •Парадокс Леонтьєва
- •Альтернативні теорії міжнародної торгівлі
- •Суть і характеристика зовнішньоторговельної політики держави
- •Класифікація методів протекціоністської політики держави
- •Тарифні методи протекціонізму
- •Механізм дії й економічні ефекти тарифного мита
- •Кількісні обмеження міжнародної торгівлі
- •Механізм дії й економічні ефекти імпортної квоти
- •Фінансові методи протекціонізму
- •Механізм дії і економічні ефекти внутрішньої виробничої субсидії
- •Аргументи «за» та «проти» протекціонізму
- •Поняття світового ринку капіталу і причини міжнародного руху капіталу
- •Форми міжнародного руху капіталів
- •Переваги та недоліки прямих іноземних інвестицій
- •Економічні ефекти прямих іноземних інвестицій
- •Іноземні інвестиції в Україні і перспективи розвитку міжнародної підприємницької діяльності
- •Міжнародне позичання та кредитування: сучасні тенденції
- •Міграція робочої сили: сутність, причини виникнення, форми
- •Причини й основні напрямки міжнародної міграції робочої сили.
- •Економічні ефекти міграції робочої сили
- •Наслідки міграції робочої сили для країни-експортера
- •Наслідки міграції робочої сили для країни-імпортера
- •Основні міжнародні ринки праці. Сучасні центри тяжіння робочої сили
- •Проблеми міжнародного регулювання світових потоків робочої сили
- •Міжнародна організація праці (моп), її основні цілі і задачі
- •Умови формування, особливості і структура світового ринку послуг
- •Фінансові послуги на світовому ринку
- •Поняття міжнародного лізингу, його види і значення
- •Форфейтинг на світовому ринку послуг
- •Франчайзинг на світовому ринку послуг
- •Вплив транспортних послуг на обсяги міжнародної торгівлі
- •Обмін технологіями на світовому ринку
- •Міжнародне науково-технічне співробітництво: сутність і напрямки розвитку
- •Світовий валютно-фінансовий ринок: поняття, функції, види ринків
- •Сутність, види та еволюція валютних систем
- •Вибір режиму валютного курсу для країни
- •Поняття валютного курсу, реальний валютний курс, паритет купівельної спроможності
- •Взаємозв’язок між реальним і номінальним валютними курсами
- •Формування попиту на валюту на світовому і національному ринках
- •Формування пропозиції на валюту на світовому і національному ринках
- •Регулювання валютно-фінансових відносин на міжнародному рівні
- •Платіжний баланс: поняття, структура
- •Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу. Офіційні валютні резерви як інструмент регулювання пб країни
- •Міжнародна економічна інтеграція: передумови, мета, форми
- •Особливості інтеграції української економіки у світовий економічний простір.
- •Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація господарської діяльності як економічні умови виникнення і розвитку міжнародної економіки.
Наслідки міграції робочої сили для країни-імпортера
Картинка 35 вопрос
Країна імпортер робочої сили 1) переваги: зростання обсягу роб. сили, освіта та кваліфікація мігрантів можуть бути джерелом економічного зростання, додаткові податкові надходження, зростання загального доходу країни внаслідок припливу людського капіталу, забезпечення нагрузки соціально непривабливих робочих місць. 2) недоліки: додаткові навантаження на державний бюджет (сплата допомог по безробіттю, збільшення витрат на охорону порядку, здоров'я), зростання соц. напруги (якщо іноземці займають робочі місця на які претендують місцеві).
Імміграція робочої сили у країну 2 буде мати такі наслідки для її економіки:
1)середній рівень реальної заробітної плати впаде з Р до Рт;
2)обсяг національного продукту збільшиться з О´А´В´С до O´A´D´F´;
3)загальний фонд заробітної плати зміниться з О´Р´В´С до О´Р D´F;
4) дохід бізнесу (підприємців) збільшиться з Р´А´В´ до PmA´D´.
Основні міжнародні ринки праці. Сучасні центри тяжіння робочої сили
Сучасні центри тяжіння робочої сили
Західна Європа |
Загальна кількість зайнятих щорічно коливається в межах 4-7,5 млн. чоловік. Їх питома вага в загальній чисельності працюючих в деяких країнах становить: Люксембург – 33%; Швейцарія – 20%; Австрія – 9%; Бельгія – 9%; Німеччина – 8%; Франція – 8%; Нідерланди – 5%; Данія – 4%; Італія – 2%. |
США |
Іноземці складають більше 7% від загальної чисельності, причому 75% від загальної чисельності іноземців-резидентів, які народжені за межами США (близько 26 млн. осіб), мешкають у семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. В Каліфорнії на них припадає 22% населення. Серед країн-експортерів робочої сили до США слід назвати Мексику, на яку припадає 12% прибулих, а також Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індію, колишні республіки СРСР і Домініканську Республіку. |
Нафтодобувні країни Близького Сходу |
В регіон щорічно прибуває близько 4 млн. іноземців, в основному з Індії, Пакистану, Бангладеш, Філіппін та деяких інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар – 95%; Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман – 40%; ОАЕ – 37%. |
Латинська Америка |
Загальна чисельність прибулих дорівнює 7-8,5 млн. чоловік. Найбільше притягує до себе Аргентина. Серед інших країн, з точки зору тяжіння, можна також виділити Венесуелу. |
Австралія |
Країна стає все більш привабливою для іноземців. Сьогодні одна чверть населення Австралії – іммігранти з більше ніж 100 країн світу. |
Азіатсько-Тихоокеанський регіон |
Головними країнами-реципієнтами виступають Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які прибувають вихідці з Китаю, Таїланду, Лаосу, В’єтнаму, Індії та Філіппін. |
Африка |
В Північній Африці центром тяжіння виступає Лівія, що приймає, насамперед, єгиптян, а на півдні – Південно-Африканська республіка, яка притягує вихідців з Мозамбіку та деяких інших сусідніх країн. Певну привабливість має також Нігерія, здебільшого для вихідців з Гани, Чаду та Беніну. |
Міжнародна міграція робочої сили набуває глобального характеру. У світі утворилися постійні ринки робочої сили.
Перший ринок традиційно належить США та Канаді, трудові ресурси яких склалися історично за рахунок іммігрантів. США і надалі залишаються країною, яка притягує емігрантів. Але в міграційних потоках, які скеровані в США і Канаду, знизилась частка мігрантів з Європи і зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії (китайці, японці, індонезійці, філіппінці). Серед емігрантів, які виїжджають в США, значна частка вчених та висококваліфікованих спеціалістів. Так, серед членів Національної академії наук 23 %, а серед лауреатів Нобелівської премії в США 33 % — емігранти.
Другий ринок — країни Західної та Північної Європи. Велику роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили. Основу міграційного потоку у високорозвинуті країни — Німеччину, Англію, Францію, Австрію, Нідерланди складають емігранти з Туреччини, Португалії, Польщі, Іспанії, Греції, Угорщини, Чехії, Словаччини, колишньої Югославії. Збільшується в країнах Західної Європи частка емігрантів з України, Росії, Білорусі, а також з Індії, Пакистану, Афганістану, В´єтнаму та інших країн, що розвиваються. Характерним для Західної Європи є також переїзд робітників з однієї високорозвинутої країни в іншу.
Третій ринок — район нафтовидобувних країн Близького Сходу. Основними країнами регіону, що приймають, є Об´єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія. Питома вага іноземних робітників в цих країнах становить понад 50 %, в Катарі — 85 %, ОАЕ — 90 %. Переважну частину мігрантів забезпечують Єгипет, Ірак, Сірія, Йорданія, Палестина.
Четвертий ринок — Латинська Америка. Інтенсивними є міграційні потоки між латиноамериканськими країнами. Значна частина робочої сили переміщається з Колумбії, Парагваю, Чилі, Сальвадору в Аргентину, Бразилію, Венесуелу.
Своєрідними центрами притоку іммігрантів за останні роки стали Ізраїль, Південно-Африканська Республіка, Південно-Східна Азія (Сінгапур, Гонконг, Японія), Австралія та Нова Зеландія.