11. Головні і допоміжні стратиграфічні підрозділи

За ступенем обґрунтованості і процедурою визначення виділяють головні і допоміжні стратиграфічні підрозділи. Головними стратиграфі-чними підрозділами є підрозділи комплексного обґрунтування: за наявності

провідної стратиграфічної ознаки, для їхнього виділення треба застосо-вувати й інші характеристики. Наприклад, у разі виділення головних літостратиграфічних підрозділів, крім літолого-фаціального складу, потріб-но враховувати палеонтологічні дані, визначення віку, геохімічні показники тощо. Процедуру виділення гoловних стратиграфічних підрозділів та їхню підпорядкованість регламентує стратиграфічний кодекс. До головних стратиграфічних підрозділів належать хроностратиграфічні підрозділи, з літостратиграфічних – світа, серія; серед біостратиграфічних – регіоярус, біостратиграфічні зони.

Допоміжні стратони переважно виділяють за однією стратиграфічною ознакою. Вони мають незначне поширення, їхню підпорядкованість не регламентують, будь-які правила їхнього визначення і використання не передбачені. До них з категорії літостратиграфічних зачислюють пачку, товщу, пласт-маркер; з біостратиграфічних – шари з фауною або флорою.

За ступенем участі у літосфері є такі категорії стратиграфічних підрозділів: місцеві (локального поширення), регіональні (поширені в межах геологічного регіону) та загальні (підрозділи потенційно глобального поширення).

Системи стратиграфічної таксономії можуть бути й іншими, проте будь-яка з них повинна об’єднувати певну методологічну основу з можли-вістю використання в геологічній практиці.

12. Місцеві страт.Підрозділи (головні і допоміжні)

Місцеві стратиграфічні підрозділи – це сукупності гірських порід, які виділяють на локальному етапі стратиграфічних досліджень за відмінними від суміжних комплексів порід літолого-фаціальними ознаками. Поширення місцевих стратонів обмежене частиною або всім структурно-фаціальним районом, декількома суміжними структурно-фаціальними районами чи частиною геологічного регіону. Складають місцеві стратиграфічні шкали. Стратиграфічні межі місцевих стратонів – ізохронні чи діахронні – визнача-ють за рівнями чіткої зміни літолого-фаціального складу, стратиграфічними перервами та кутовими незгідностями. Назву підрозділу утворюють від назви будь-якого географічного об’єкта, розташованого в стратотиповій місцевості.

За ступенем обґрунтованості місцеві стратиграфічні підрозділи розді-лені на головні і допоміжні. До головних належать світа, серія. Допоміжні охоплюють товщу, пачку, пласт-маркер. Палеонтологічні дані використо-вують для визначення відносного геологічного віку, зіставлення з іншими категоріями підрозділів, відновлення фаціальних умов, виявлення перерв тощо. Фауністичні рештки не можуть бути критерієм виділення місцевих стратонів.

Світа – єдине геологічне тіло з властивим йому, однак відмінним від суміжних геологічних тіл літологічним складом, який сформувався в однакових або близьких фізико-географічних умовах. Вона має стійкі по всій площі поширення літолого-фаціальні ознаки, які слугують критерієм її визначення. В світі можуть бути виділені допоміжні літо- (підсвіти, пачки, товщі) і біостратиграфічні підрозділи; має стратотип. Назва світи походить від назви географічного об’єкту в стратотиповій місцевості.

Серія – головний місцевий стратиграфічний підрозділ великого рангу, складно побудоване різнофаціальне геологічне тіло, яке відображає етап осадонагромадження в регіоні. Її поділяють на світи, сума стратотипів яких становить стратотип серії. Стратиграфічні межі, ізохронні чи діахронні, виражені площинами регіональних кутових чи стратиграфічних незгіднос-тей. Називають серії за географічним об’єктом у зоні поширення.

Світа і серія є головними елементами, які картують. Співвідношення між ними зображають за допомогою стратиграфічної колонки, місцевої стратиграфічної схеми чи колонки місцевої стратиграфічної шкали в кореляційних регіональних стратиграфічних схемах.