- •1. Стратиграфія: предмет вивчення; об’єкт, мета і завдання страт.Досліджень
- •2. Аспекти стратиграфічних досліджень та їх суть
- •3. Стратиграфічне розчленування і стратиграфічна кореляція
- •4. Структура стратиграфії
- •5. Поняття наукового принципу і принципи стратиграфії
- •6. Характеристика стратиграфічного підрозділу
- •7. Правила визначення і найменування стратонів.
- •8. Стратотипи,категорії і види стратотипів,опис стратотипу
- •9. Загальні принципи виділення і кореляції стратонів
- •10. Категорії стратиграфічних підрозділів
- •11. Головні і допоміжні стратиграфічні підрозділи
- •12. Місцеві страт.Підрозділи (головні і допоміжні)
- •13. Регіональні страт. Підрозділи(головні і спеціалізовані). Види біостратиграфічних зон
- •14. Загальні стратиграфічні підрозділи
- •15. Стратиграфічна шкала і стратиграфічна схема
- •16. Стратиграфічний кодекс
- •18. Етапи підготовки стратиграфічної основи.
- •19. Опорні стратиграфічні розрізи, їх категорії та характеристики.
- •20.Типові стратиграфічні розрізи та їх документація.
- •21.Вивчення геологічної будови закритих територій.
- •22). Класифікація осадових порід та їх поширення.
- •23). Верствуватість осадових порід.
- •24).Особливості накопичення осадових товщ. Перерви у формуванні осадків, незгідності та їх класифікація.
- •25). Форми тіл осадових порід.
- •30. Морські фації. Фактори, які впливають на склад осадових гірських порід:
- •36.Платформні формації.
- •40.Гомотаксальні послідовності літологічних ознак
- •41.Формування осадочних верств та особливості їх латерального поширення
- •42.Класифікація незгідного залягання верств.
- •45. Завдання біостратиграфічного методу
- •46. Розчленування відкладів біостратиграфічним методом
- •49.Методи біостратиграфічних досліджень.
- •50.Амінокислотний метод
- •51.Палеоекологічний метод
- •53.Завдання палеонтологічних досліджень
- •54.Палеомагнітний метод.
- •60.Кореляція циклічного побудування товщ.
- •61.Кліматостратиграфічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ
- •62 Кліматостратиграфічні таксони та їх характеристика
- •63.Індикатори палеокліматів
- •64.Методи палеокліматичних досліджень.
- •68.Секвенс та його характеристика.
- •69.Характеристика і будова седиментаційних трактів
- •71.Геохімічний метод вивчення і кореляції осадочних товщ.
- •72.Геофізичні методи вивчення і кореляції осадочних товщ
- •77.Метод уранових треків визначення абсолютного віку.
5. Поняття наукового принципу і принципи стратиграфії
Стратиграфічні дослідження ґрунтуються на принципах стратиграфії. Перший принцип стратиграфії, за яким визначають часові співвідношення “раніше/пізніше, одночасно”, називають принципом Стенона. Первинне формулювання автора таке: “...у разі непорушеного залягання кожна верства, яка залягає нижче, давніша від тої, яка її перекриває”. З цим принципом у стратиграфію входить поняття часу; він забезпечує проведення першої операції стратиграфічних досліджень – розчленування розрізів.
Другий фундаментальний принцип стратиграфії – принцип гомотаксальності (принцип Гекслі). Під гомотаксисом Г. Гекслі розумів ідентичну однопорядкову послідовність комплексів фауни і флори в різних розрізах, які в цьому випадку називають гомотаксальними. Тоді принцип Гекслі можна сформулювати так: стратиграфічну кореляцію виконують, порівнюючи гомотаксальні (ідентичні) послідовності ознак. Цей принцип забезпечує другу операцію стратиграфічних досліджень – зіставлення розрізів чи стратиграфічних підрозділів.
Третій фундаментальний принцип стратиграфії запропонований С. Мейєном. Його названо принципом хронологічної взаємозаміни ознак. Він узагальнює процедуру зіставлення різнофаціальних товщ. Цей принцип сформульовано так: “Різне латеральне поширення, що частково перекривається, і комплексування стратиграфічних ознак забезпечує їхню хронологічну взаємозаміну, яка є основою внутрішньо- і міжрегіональної, аж до планетарної, кореляції за серією ознак найбільшого значення”. Універсальність загальної шкали і можливість зіставлення з нею регіональних схем ґрунтуються саме на цьому принципі.
До названих трьох принципів варто приєднати принцип об’єктивної реальності і неповторності стратиграфічних підрозділів, що дає змогу розчленовувати та корелювати геологічні утворення і відображає перерив-часто-безперервний процес поступового розвитку земної кори. Цей принцип запропонований Д.Л. Степановим і М.С. Мєсєжніковим. У їхньому формулюванні він звучить так: “Стратиграфічні підрозділи є реальним результатом геологічних подій, відображають суть цих подій і не повторюються ні у часі, ні у просторі”.
6. Характеристика стратиграфічного підрозділу
Предметом вивчення стратиграфії є стратиграфічний підрозділ (або стратон) – сукупність гірських порід, що відокремлені за ознаками, які дають змогу визначити їхнє положення в розрізі. Характер стратиграфічного підрозділу, його ранг і категорія залежать від провідного методу чи критерію, за якими його виділяють. Стратони, визначені за однією ознакою, не обов’язково збігаються з підрозділами, що виділені за іншими показниками. Тому важливо для кожного з них використовувати різну термінологію, щоб за назвами відрізнити один вид стратону від іншого (наприклад, для літостратиграфічних підрозділів застосовують терміни світа, серія, для біостратиграфічних – зони тощо).
У розрізі всі стратони відокремлені від суміжних стратиграфічними межами – поверхнями, що обмежують конкретний стратиграфічний підрозділ по підошві (нижня межа) і покрівлі (верхня межа). Стратиграфічні підрозділи мають латеральні (фаціальні) межі, що найчастіше збігаються з виклинюванням товщі і є поверхнями складної конфігурації, що розділяють різні фації. Про наявність двох типів меж – стратиграфічних і фаціальних – уперше зазначив видатний український вчений А.М. Криштофович (1945) .