- •1. Стратиграфія: предмет вивчення; об’єкт, мета і завдання страт.Досліджень
- •2. Аспекти стратиграфічних досліджень та їх суть
- •3. Стратиграфічне розчленування і стратиграфічна кореляція
- •4. Структура стратиграфії
- •5. Поняття наукового принципу і принципи стратиграфії
- •6. Характеристика стратиграфічного підрозділу
- •7. Правила визначення і найменування стратонів.
- •8. Стратотипи,категорії і види стратотипів,опис стратотипу
- •9. Загальні принципи виділення і кореляції стратонів
- •10. Категорії стратиграфічних підрозділів
- •11. Головні і допоміжні стратиграфічні підрозділи
- •12. Місцеві страт.Підрозділи (головні і допоміжні)
- •13. Регіональні страт. Підрозділи(головні і спеціалізовані). Види біостратиграфічних зон
- •14. Загальні стратиграфічні підрозділи
- •15. Стратиграфічна шкала і стратиграфічна схема
- •16. Стратиграфічний кодекс
- •18. Етапи підготовки стратиграфічної основи.
- •19. Опорні стратиграфічні розрізи, їх категорії та характеристики.
- •20.Типові стратиграфічні розрізи та їх документація.
- •21.Вивчення геологічної будови закритих територій.
- •22). Класифікація осадових порід та їх поширення.
- •23). Верствуватість осадових порід.
- •24).Особливості накопичення осадових товщ. Перерви у формуванні осадків, незгідності та їх класифікація.
- •25). Форми тіл осадових порід.
- •30. Морські фації. Фактори, які впливають на склад осадових гірських порід:
- •36.Платформні формації.
- •40.Гомотаксальні послідовності літологічних ознак
- •41.Формування осадочних верств та особливості їх латерального поширення
- •42.Класифікація незгідного залягання верств.
- •45. Завдання біостратиграфічного методу
- •46. Розчленування відкладів біостратиграфічним методом
- •49.Методи біостратиграфічних досліджень.
- •50.Амінокислотний метод
- •51.Палеоекологічний метод
- •53.Завдання палеонтологічних досліджень
- •54.Палеомагнітний метод.
- •60.Кореляція циклічного побудування товщ.
- •61.Кліматостратиграфічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ
- •62 Кліматостратиграфічні таксони та їх характеристика
- •63.Індикатори палеокліматів
- •64.Методи палеокліматичних досліджень.
- •68.Секвенс та його характеристика.
- •69.Характеристика і будова седиментаційних трактів
- •71.Геохімічний метод вивчення і кореляції осадочних товщ.
- •72.Геофізичні методи вивчення і кореляції осадочних товщ
- •77.Метод уранових треків визначення абсолютного віку.
77.Метод уранових треків визначення абсолютного віку.
Радіоактивний розпад навіть мізерної кількості радіоактивних елементів залишає в мін. мікроскопічні сліди у вигляді ліній руйнувань кристалічної градки мінералу – нейтронами, які при радіоактивному розпаді викидаються материнськими хім. елементами. Кількість цих треків навколо мін. прямо залежить від віку породи.
На одиницю площі навколо мін. спочатку підраховуємо кількість природних треків, а потім ця пластинка піддається штучному бомбардуванню нейтронами у спец. приладах, тобто природній процес штучно прискорюється.
При повторному підрахуванні треків порівнюють природну швидкість радіоактивного розпаду із штучною, і за спец. методиками і таблицями визначають час, який необхідно у природі для отримання початкової кількості треків в природних умовах за рахунок розпаду радіоактивних елементів. Цей метод дуже дешевий.
Розвиток названих і деяких інших методів визначення абсолютного віку гірських порід дав змогу створити геохронометричну шкалу абсолют¬ного літочислення. Це сукупність геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів у їхній таксономічній підлеглості, що визначені в одиницях астрономічного часу (мільйонах років) (табл. 6).
Основою геохронологічної (геохронометричної) шкали стали так звані реперні (опорні) точки - породи і мінерали, які мають чітко визначене стратиграфічне положення і чітко визначений час утворення за біострати-графічними даними. Поки що таких точок мало, оскільки радіологічні мето-ди застосовують лише для вивчення деяких типів осадових порід, що утри¬мують рештки фауни і флори (переважно вулканогенних відкладів і порід з глауконітом). Є декілька варіантів геохронологічних шкал, запропонованих різними авторами. Найновішою є шкала, затверджена 31 сесією Міжнародного геологічного конгресу 2000 р.