- •2. Стратегічними завданнями сталого розвитку є:
- •5. .Вплив інституту президентства на модернізацію політичної системи України
- •7. Ентоні Гідденс: Модерн як суспільство ризику
- •8. Поняття «Політичний модерн»
- •9. . Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення
- •17. Методологія дослідження етносоціокультурних процесів в перехідному суспільстві: концепція «центр/периферія»
- •18. Методологія дослідницьких програм в політологічному вивченні дискурсу про розвиток та модернізацію
- •19. Механізми та інструменти політичної модернізації.
- •21. Модернізаційний підхід до аналізу політичних процесів. Політичні зміни і політичний розвиток.
- •23. Модернізація зовнішньополітичних відносин України
- •Акторна модель
- •Структураційна модель
- •25. Неомарксистський постмодернізм: Фредерік Джемесон
- •28. Основні методологічні напрямки політичної модернізації.
- •29. Основні положення сучасних концепцій політичного розвитку
- •30. Особливості структури політичних установок і цінностей у країнах розвинутої демократії.
- •33. Передумови політичної модернізації.
- •34. 74. Перехідні суспільства в процесі політичної модернізації: теорії і дійсність
- •35. Перманентна політична модернізація як альтернатива демодернізації
- •36 Показові моделі модернізації (сша, країни єс).
- •37. Політична ідентичність та способи її формування.
- •39.41 Взаємозв'язок політичної модернізації та економічного зростання.
- •42 Політична модернізація як процес переходу від традиційного до сучасного суспільства.
- •43. Політична модернізація: основні теорії.
- •44. Політична система перехідного суспільства в умовах модернізаційного розвитку та глобалізації
- •46. Проблеми політичних змін
- •48. Електоральна поведінка як фактор політичної модернізації
- •50. Політичний протест як фактор модернізації. Співвідношення понять „конвенціональна" і "неконвенціональна поведінка" і "політичний протест».
- •51.Поняття сучасності і політичної модернізації.-
- •53 Поняття, зміст та фактори політичного розвитку.
- •54. Постмодернізм у політичній теорії
- •55. Постмодернізм у соціології політичних процесів.
- •56.Приклади актуальних концепцій модернізації політичної сфери
- •57. Природа політичних змін, розвитку та модернізації.
- •58. Радикальний постмодернізм Жан Бодрийяр
- •59. Результати соціально-економічних змін та можливості досягнення сталого розвитку в країнах снд та посткомуністичному суспільстві.
- •60. Розвиток теорії модернізації: основні етапи і концепції
- •62. Роль еліти як „авангарда" в політичній модернізації України
- •63. Соціальні групи як актори політичної модернізації
- •65. Модернізація в рф
- •68. . Становлення проблематики змін і розвитку в ретроспективі
- •69. Стратегії, розробка і реалізація політичних курсів.
- •73. Теорія дискурсу: основні принципи і застосування до аналізу політичної модернізації
- •76 Типи модернізації. Політична модернізація як складового процесу модернізації.
- •77. Типи політичних змін
- •81. Традиційне, перехідне і сучасне суспільство: фактори розвитку.
- •82. Траєкторії модернізації в умовах нових глобальних викликів та мережеві інформаційні технології.
- •84. Універсальні складові політичної модернізації .
- •85. Фактори, що впливають на процес політичної комунікації: комунікація через засоби масової інформації, комунікація через організації, комунікація через неформальні канали.
- •86. . Формування базових систем соціалізації, адекватних часу та державі.
- •88. Модернізаційна концепція Хабермаса
35. Перманентна політична модернізація як альтернатива демодернізації
Перебіг процесів модернізації має складний та суперечливий характер , протікає неоднаково у різних країнах , має свої особливості притаманні кожній країні , що перебуває у процесі трансформації . Поряд з загальномодернізаційними цінностями існують і загальномодернізаційні чинники дестабілізації , що супроводжують процес політичної і соціальної модернізації , з якими неодмінно зіштовхуються суспільства , які оновлюються .На нашу думку головних чиннків декілька , а саме :- зміни стандартів споживання , а у зв'язку із цим зростання соціальних очікувань ;- відхід від старих схем суспільного будівництва при відсутності нових - інертність національної самоідентифікації соціуму ;-зростання коефіцієнту протестності суспільної думки .В тій або іншій мірі усі ці чинники присутні в тих країнах , які йдуть шляхом модернізації , оскільки модернізація за своєю суттю є порушенням існуючого в інертних суспільствах спокою , тому як цілісний дестабілізуючий процес вона має складниками дестабілізуючі чинники . Кожна країна , що модернізується намагається знайти свої рішення цих проблемних ситуацій , максимально оптимізуючи дані рішення до умов певного соціуму . Ще одним з досить впливових чинників дестабілізації , як вже зазначалося вище є , усвідомлення соціумом своєї національної приналежності . Це дуже складний та суперечливий процес , який доволі часто супроводжується дуже високим ступенем конфліктності у суспільстві , внаслідок невиправданого форсування національної ідентифікації , що іноді призводить до викривлення суспільної думки у бік виділення однієї нації за рахунок інших. Зазвичай , для подолання подібних проблем користуються доволі типовим комплексом заходів , що на нашу думку можливо вважати загальноцивілізаційним набутком , а саме :- створення сприятливих умов для розвитку соціокультурних факторів усіх без виключення представників різних національностей , що мешкають у одній державі ;- широке проведення процесу політичної соціалізації ;-пошук харизматичного лідера певної нації , що дасть змогу , на думку російського вченого В. Пугачова , зняти з людей індивідуальну відповідальність за їх вибір певної політичної позиції ; вдосконалення ціннісної системи суспільства з метою формування принципово нового поля політичної культури активістського типу
36 Показові моделі модернізації (сша, країни єс).
Визначальним елементом удосконалення західного суспільства загалом у більшості наукових досліджень вважається індустріальним, саме її беруть за основу найбільш поширеної схеми періодизації модернізаційного процесу. У цій схемі виділяють такі етапи1)доіндустріальний-дістав свій розвиток у рамках двох історичних епох-пізнього середньовічя і початкової стадії нового часу. Якщо в 1ё5ст зх. Європа ще відставала за більшістю параметрів від сх. Країн то в 16ст. темпи її значно збільшуються особливо в Англії,Франції. Стрімкий розвиток європейської цивілізації був пов'язаний початком капіталістичних відношень, розвиток торгівлі, перехід від індивідуального аграрного виробництва до суспільного, формування ринкових відносин.період-відродження світових імперійі широкомасштабної колонізації неєвропейських народів,формування буржуазії та ін.2)ранньоіндустріальний-рух від мануфактурного до машинного виробнитва.неабіяку роль відіграє колонізація нових земель. Нова модернізацій на ідеологія означяла:переваги раціоналістичного мислення, встановлення знань та нових наук, становлення абсолютної монархії та клерикалізму-це утвердженя сучасної західної цивілізації. Велике значення мала в цей час Велика французька революція та її Декларація прав людини.На почятку 19ст на Зх сформулювалась індустріальна модернізацій на основа, на передові рубежі в промисловості вивели металургію, сприяли продуктивності праці та перетвореня в механічні.еволюція політичної культури яскраво відбилась не лише на встановленю парламентаризма, але й перетворенню традиційних державних інститутів.3) Пізньоіндустріальний- періодФ.Рузвельта та його нового курсу-полягав в рішучих заходах концентрації банківського капіталу, функціонування промисловості на основі чесної конкуренції, лібералізація трудових відносин,соціальної допомоги безробітнім. Переломним етапом у боротьбі модернізаторських тенденцій стала друга свйтова війна. Важливим показником докорінних змін у світі в цей час стае виникнення світової системи соціалізму та крах колоніальній системі. Змінюється соціально-політична установка в середині західних країн-у доповнені свободи ринкової конкуренції доповнюється політичною,удосконаленя поділу влади і встановлення диктатури, запобігання расової, національної дискримінації.4)постіндустріальний-характерним є широкомасштабна компютеризація західного суспільства, розвиток атомної енергетики, освоєння космічного простору. Як пише Хантінгтон універсальність зх.цивілізації:верховенство права,суспільний плюралізм і громадянське суспільство,феномен представницьких органів, індивідуалізм-але пи цьому зазначає, для заходу настав чяс позбутися ілюзії про універсальність його культури і заходитись нарощувати силу , згуртованість в світі інших цивілізацій.