21.Кодифікація римського права, римське право в класичний період

Перша офіційна кодифікація відбулася в V ст. н. е. Імператор Феодосій ІІ видав Codex Theodosianus (Кодекс Феодосія), в якому були зібрані і систематизовані імператорські конституції, починаючи з Костянтина. Конституції, що з’явилися після прийняття кодексу, отримали назву новели Феодосія.

 Але найбільше значення для романістики має кодифікаційна робота, проведена в першій половині VI ст. н. е. за часів правління Юстиніана. Для кодифікації імператор створював спеціальні комісії.

Передумови: чисельність правового матеріалу; історичне існування 3 підсистем приватного права; прийняття правових норм в різні історичні періоди; зміна економічно-політ. Напрямків розвитку держави. Здійснена в VI ст. Кодифікація Юстиніана (4 частини: 1) систематизовані імператорські конституції – 12 книг 2)дигести або пандекти – право створене юристами. 3) інституції Юстиніана – підручник права, що мав силу закону, складений на основі інституцій Гая. 4) збірник створений після смерті Юстиніана – в 16 ст. це Корпус Юріс Цивіліс.

Класичний період (середина III ст.. до н. е. — кінець III ст.. н. е.). Саме на кінець цього періоду римське право досягає найвищого ступеня розробленості і досконалості, стає класичним юридичним вираженням життєвих умов і конфліктів суспільства, в якому панує «чиста» приватна власність. Головною рушійною силою розвитку права в класичний період були праці правників – попри те, перебували вони на службі в імператора чи ні, – у вигляді коментарів до едикту або звичаєвого права і зводів висновків з приводу реальних чи гіпотетичних справ. Категорія осіб пов’язувалася з нормами, які регулювали різні види відносин, розглядуваних у трьох аспектах: свободи (вільні громадяни і раби), громадянства (громадяни та іноземці) і становища в сім’ї (незалежні члени родини і ті, хто підвладний іншому).

В умовах розпаду республіканських установ та затвердження у 284 р. до н е домінанту здійснюється формування принципів публічного права як права, яке виражає суверенітет римського народу. Розквіт юридичної науки та судової юриспруденції. Джерела права в Класичний період римського права увінчався в ІІІ столітті появою величезних узагальнювальних коментарів Павла та Ульпіана, які тривалий час обіймали найвищі в імперії посади преторіанських префектів.

22.Загальна характеристика держави феодального типу

• Феодальний спосіб виробництва ( основний засіб – земля)

• Натуральне господарство

• Низький рівень розвитку товарно-грошових відносин, техніки

• Ієрархічна структура суспільства ( +станова)

2 основні класи: феодали ( панівний класс) і залежне населення (7 категорій селян: повністю залежні, особисто вільні, батраки, орендарі тощо) +інші прошарки: ремісники, духівництво

• Відносини васалітету – сюзеренітету

(договірний характер відносин сеньйора і васала,

Обидва маюсь права і обовязки по відношенню один до одного. Земля на умовах держання)

• Існування особистої залежності, закріпачення селянства

• Еволюція середньовічної форми правління:

• (5)7- 9 ст. Ранньофеодальна (існування багатьох королівств, розпопрошеність влади)

• 9-13ст. Сеньйоріальна монархія (виникнення багатьох станів , виділення прошарку дворян, сильніше розпорошення влади)

• 13-15ст. Станово представницька монархія ( виникнення ст.-пр. органів влади: іспанія – кортеси, англія – парламент, франція – генеральні штати, польша - сейм)

• З 15 ст. Абсолютна монархія

• Значна роль церкви

• Формування спочатку досить централізованих держав, але внаслідок певних умов – період феодальної роздробленості. (у Франції – класична форма, у Німеччині – найвищий розвиток)