![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •2. Державний лад країн з азійським способом виробництва
- •3. Виникнення і розвиток держави у Стародавньому Єгипті
- •4.Виникнення та розвиток держави і права у Стародавньому Вавилоні.
- •Суспільний і державний лад Вавилону
- •6. Зобов’язальне право за законами Хаммурапі
- •7 Утворення і розвиток держави і права у Стародавній Індії
- •8. Суспільний і державний лад Стародавньої Індії.
- •9. Джерела та основні риси права Стародавньої Індії
- •Виникнення і розвиток держави і права у Стародавньому Китаї.
- •Реформи Шан-Яна у Стародавньому Китаї.
- •Історичні умови виникнення і розвитку держави в Афінах.
- •Суспільний і державний лад Афін. Полісна модель.
- •15.Загальна характеристика права в Афінах.
- •16. Суспільний і державний лад Спарти. Реформи Лікурга.
- •17. Виникнення та періодизація держави і права у Стародавньому Римі.
- •18.Суспільний і державний лад Стародавнього Риму в період республіки.
- •1. Суспільний лад
- •19. Суспільний і державний лад Стародавнього Риму в період імперії.
- •20. Джерела римського права
- •21.Кодифікація римського права, римське право в класичний період
- •22.Загальна характеристика держави феодального типу
- •23.Загальна характеристика права феодального типу.
- •24.Види феодального права.
- •Державний та суспільний лад Візантії.
- •Джерела та риси права Візантії.
- •27.Виникнення і розвиток франкської держави.
- •29. Характеристика «Салічної правди» як джерела права франків.
- •31. Джерела права феодальної Франції
- •32. Утворення і розвиток держави та права Англії.
- •Особливості станово-представницької монархії в Англії.
- •Джерела і основні риси права феодальної Англії.
- •35. Особливості станово-представницької та абсолютної монархії в Німеччині
- •Джерела і основні риси права феодальної Німеччини
- •37.Папська революція та її вплив на розвиток держави і права феодальної Європи.
- •38.Виникнення і розвиток Арабського Халіфату.
- •39.Суспільний і державний лад Арабського Халіфату.
- •40.Джерела, основні риси і система мусульманського права.
- •41.Утворення і розвиток московської централізованої держави (хіv–хvii ст.).
- •42.Особливості станово-представницької монархії у Московії.
- •43. Загальна характеристика феодального права у Московії.
- •Передумови і основні етапи етапи англ. Бурж. Револ.
- •48. Формування і розвиток англійського буржуазного права
- •51. Війна за незалежність американського народу. Причини і наслідки.
- •52. Декларація незалежності сша
- •«Статті конфедерації».
- •54. Конституція сша.
- •Громадянська війна Півдня і Півночі в сша. Скасування рабства.
- •57. Правова система сша наприкінці XVIII – початку хх ст.
- •58. Передумови, особливості та основні етапи революції у Франції кінця хvііі ст.
- •59. «Декларація прав людини і громадянина» 1789 р.
- •Суть державно-правових змін у період Французької буржуазної революції кінця хvііі ст.
- •1. 1789-1792 (Період конституційної монархії):
- •2. 1792-1793 – І республіка (жирондистський етап)
- •3. 1793 – 1794 – Якобінська Диктатура.
- •4. 1794 – 1799 (Період правління Директорії – Термідоріанці.)
- •Еволюція державного ладу у Франції з кінця хvііі до кінця хіх ст.
- •Державний лад періоду Третьої республіки у Франції.
- •Джерела права, кодифікація французького законодавства у період Першої імперії.
- •64. Етапи формування імперії в Німеччині у XIX ст.
- •65.Конституція Німеччини 1871 р.
- •66.Джерела та основні риси права Німеччини Нового періоду
- •67.Реформи Мейдзи в Японії.
- •68.Конституція Японії 1889 р
- •69.Особливості формування японського права
- •70. Лютнева революція 1917 в росії
- •71.Суспільний та державний лад срср за Конституцією 1936 р.
- •72. Головні причини та наслідки розпаду срср.
- •Німеччина наприкінці XIX - початку XX ст. Утворення Веймарської республіки.
- •Конституція Веймарської республіки 1919 р.
- •Механізм влади націонал-соціалізму у Німеччині. Суспільний та державний лад фашистської Німеччини.
- •Конституція фрн 1949 р. Державний лад фрн у другій половині хх ст.
- •Соціальне законодавство фрн.
- •80. Основні права і свободи громадян за конституційним правом сша.
- •81. Принцип розподілу влади за Конституцією сша. Взаємовідносини президента і Конгресу сша після Другої світової війни.
- •82. Основні напрями державно-правового розвитку сша наприкінці хх - початку ххі ст. (на русском)
- •83. Зміни у суспільному і державному ладі Англії у Новітній період. (русский)
- •84. «Конституція» Британської імперії 1931 р. (на русском)
- •85. Розвиток трудового та соціального законодавства в Великобританії у 20 ст.
- •86. Основні напрями державно-правового розвитку Англії наприкінці хх- початку ххі століття.
- •87. Характеристика Конституції Франції 1946 р.
- •88. Державний механізм влади та конституційний устрій п`ятої республіки.
- •89.Французька правова система у другій половині XX ст.
- •Основні напрями державно-правового розвитку Франції наприкінці хх – початку ххі ст.
- •91.Загальна характеристика держави стародавнього періоду
- •92. Загальна х-ка держави Феодального періоду
- •93.Риси розвитку буржуазних держав
- •94. Загальна х-ка держави Новітнього періоду
- •95. Загальна характеристика права Стародавнього періоду.
- •96.Загальна характеристика права феод. Періоду
- •97.Риси розвитку буржуазного права:
- •98. Загальна характеристика новітньго періоду
- •99.Незалежність куби.
- •100.Держави-анклави
- •1. Монако.
- •2. Світлійша республіка Сан-Маріно
- •3. Гонконг («Пахуча гавань»)
- •101.Конституция Италии.
19. Суспільний і державний лад Стародавнього Риму в період імперії.
1. Рання імперія — принципат (І ст. до н.е. — кінець Шст. н.е.)
Принцепс. Октавіану присвоїли почесне ім'я Августа (звеличений божеством), титул голови сенату — першого сенатора. Звідси і пішла назва форми правління — принципат.
повноваження:1) командувати усіма збройними силами і мати особисту військову охорону — три (потім дев'ять) преторіанські когорти;2) укладати міжнародні угоди, приймати і посилати послів;3) розв'язувати питання війни і миру;4) безпосередньо управляти імператорськими провінціями (їх було три);5) видавати загальнообов'язкові рішення і тлумачити закони;6) чинити вище цивільне і кримінальне судочинство;7) голосувати в сенаті й рекомендувати кандидатів на посади магістратів;8) верховні релігійні та жрецькі права;9) звільнення з-під дії деяких законів і звичаїв;10) на нього не поширювалось вето жодних магістратів.
Старі римські державні установи продовжували існувати і формально не зазнали істотних змін. Сенат і за часів перших принцепсів вважався найвищим органом управління державою. Крім цього, до сенату переходять деякі функції Народних зборів, у нього з'являється законодавча і судова влада. Август проводить певні реформи сенату щодо процедури скликання і порядку його роботи, кількісного складу (600 чол). Постанови сенату одразу набувають силу закону. За Августа було зроблено розподіл провінцій на дві категорії: імператорські (Сирія, три галльські, північна Іспанія та інші — вони вважалися прикордонними) і сенатські, "замирені" (Африка, Нарбоннсь-ка Галлія, Македонія, Азія). Перші управлялися намісниками, яких призначав сам Август, а другі — проконсулами чи пропреторами, призначеними сенатом.
Народні збори (коміції) продовжували скликатися. На них приймалися закони, запропоновані Августом, а згодом іншими принцепсами. Обиралися і магістрати, проте ці вибори вже не були вільними. Щодо магістратури, то при Августі зберігалися ще майже усі посади магістратів, але і їх політичне значення втрачається, перетворились у помічників принцепса, виконавців його розпоряджень.
Консиліум не був офіційним державним органом, але вже при принцепсі-імператорі Адріані (117-138 рр.) став державною установою. посада префекта м.Рима, який насамперед забезпечував охорону порядку, відповідав за забезпечення міста продуктами харчування. префекта Преторію став помічником, заступником принцепса-імператора, здійснюючи командування не тільки преторіанцями, а й військами в Італії. Він дістав обширну юрисдикцію з кримінальних і цивільних справ, згодом здійснював ще й нагляд за діяльністю всіх інших органів й окремих службових осіб принцепса, міг приймати загальнообов'язкові рішення.
Другий привілейованиий стан після сенаторського і далі займали вершники. Август встановив для них ценз у 400 тис. сестерціїв.
Встановлення домінату. Реформи Діоклетіана. З цього часу почався новий період в історії Римської держави — епоха розвиненої, або пізньої, імперії — домінат. Імператора вже визнали абсолютним монархом, котрий стоїть понад законами, оскільки сам їх творить. Держава була поділена на дві частини — Західну, якою управляв Максиміан і Східну на чолі з Діоклетіаном. Кожен з правителів був наділений усією повнотою імператорської влади. Деякі старі республіканські органи у той період ще зберігалися, зокрема сенат, магістратура. Сенат, однак, справами законодавства, судочинства, управління вже не займався. Він відав організацією різних ігор, видовищ, святкувань, контролював виконання різних повинностей сенаторами. На всі його ухвали потрібна була санкція імператора. Збереглися також ще окремі магістратури (консули, претори, квестори), проте це були тільки почесні звання. Народні збори не скликалися.
Діоклетіан: імперія поділялася на 12 діоцезів, межі яких здебільшого збігалися з межами колишніх провінцій, вводилася нова система оподаткування населення, оскільки для ранньої імперії характерна різноманітність податків, причому істотна роль відводилася податкам непрямим, які втратили значення занепадом господарського життя і падінням цінності грошей.
Правління Костянтина. Управління Римом здійснювалось окремим способом. На чолі його стояв претор міста, безпосередньо підпорядкований імператору. Сенат ще зберігався, але тільки зовні: він виконував роль міського колегіального дорадчого органу і відав лише міськими справами. Як і при Діоклетіані, зберігались ще посади консулів, преторів і квесторів, але жодного реального значення в системі управління вони не мали. За часів Костянтина цивільну владу остаточно відокремили від військової. Всі управителі префектур, діоцезів, провінцій, округів були цивільними посадами. Військо очолювали військові командири. У збройних силах зберігся і розвинувся поділ війська на прикордонні та мобільні легіони. Оскільки армія і далі була основною опорою імператора, то воїни діставали щораз більші привілеї. За правління Діоклетіана і Костянтина зміцнились органи поліції, сформувалась таємна поліція.