24. Використання землі та інших природних ресурсів у виробництві сільськогосподарської продукції на праві приватної, державної і комунальної власності.

Ст 22 п.2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землям с\г призначення відведена Гл.5 розд. 2 ЗКУ.Ч. 1 ст. 22 ЗКУ – землями с\г призначення визнаються землі, надані для - виробництва с\г продукції- здійснення с\г науково-дослідної та навчальної діяльності- розміщення відповідної виробничої інфраструктури, в т.ч. оптових ринків с\г продукціїабо призначені для вищеперерахованих цілей. Отже, цілі використання зем діл с\г призначення відпо. До ч. 2 ст. 22 ЗКУ не є вичерпним.

Проте ці цілі мають узгоджуватися з цільовим призначенням зем ділянок, що визначені у зем з-ві, а саме:

1. Для ведення товарного с\г виробництва (визначення немає у з-ві, визначається через поняття с\г товаровиробник; ст.. 31, 32 ЗКУ)

2.Для ведення особистого селянського господарства (ЗУ «Про особисте селянське господарство» , ст.. 33 ЗКУ)

3Садівництво – ст.. 35 ЗКУ

4Для городництва – ст.. 36

5Для сінокосіння – ст.. 34

6Для випасання худоби – ст.. 34

7Для ведення підсобного сільського господарства – ст.. 28, 37

8 Для дослідних і навчальних цілей

За складом угідь землі с\г призначення поділяються на:

1.с\г угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасов ища, перелоги)

2.не с\г угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення; землі під інфраструктурою оптових ринків с\г продукції; землі тимчасової консервації тощо)

РІЛЛЯ (орна земля) – земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви с\г культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав’яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Це найцінніший вид угідь.

БАГАТОРІЧНІ НАСАДЖЕННЯ – рослини, що живуть більше 2-х років. Багаторічні рослини можуть бути трав’янистими та дерев’янистими. Наземна частина трав’янистих багаторічних насаджень не дерев’яніє, як у дерев та кущів.

СІНОЖАТІ, СІНОКОСИ – це с\г угіддя, рослинність яких систематично використовують на сіно як один із видів кормової бази.

ПАСОВИЩА – с\г угіддя, призначені для випасання худоби.

ПЕРЕЛОГИ – с\г угіддя, які тимчасово не використовуються як базис для здійснення с\г діяльності з метою природного оновлення родючості грунтів. До земель с\г призначення належать особливо цінні землі, склад яких передбачено у ч. 1 ст. 150 ЗКУ. Норми, що визначають вимоги до суб’єктів, що можуть набути земельні ділянки с\г призначення у власність або у користування, норми, що визначають сам порядок набуття… , а також правила використання земель с\г призначення утворюють правовий режим земель с\г призначення. Відносини щодо … регулюються ЗКУ, спец ЗУ. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗКУ - землі с\г призначення можуть передаватися у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства, садівництва, товарного с\г виробництва.

Безоплатна передача з.д. у власність громадян проводиться у разі:

1. Приватизації з.д, які перебувають у користування громадян (щодо з.д. для ведення особистого селянського госп, садівництва та ведення фермерського господарства – (товарного вироб)) в порядку, передбаченому,ч. 1, 2 ст. 118 ЗКУ.

2. Одержання з.д. внаслідок приватизації державних і комунальних с\г підприємств, установ та організацій для ведення особистого селянського господ та для ведення товарного с\г виробництва у порядку, передбаченому ч. 3 -5 ст. 118, ст.. 25 ЗКУ)

3. Одержання з.д. для ведення особистого селянського госп, садівництва, для ведення товарного с\г виробництва з метою здійснення фермерського господарства із земель держ та комун власності в порядку, визнач. Ч. 6-10 ст. 118 ЗКУ.

4.У порядку, визначеному абз. 2 п. 1 Перехідних положень ЗКУ.

Особливості набуття права власності на земельні ділянки шляхом приватизації – земель с\г призначення – тільки для фіз.. осіб. Виняток – для юр осіб – садівницьке товариство – тільки громадська організація, а не кооператив.

Стаття 7. Ліси як об'єкт права власності

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Стаття 8. Право державної власності на ліси

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Стаття 9. Право комунальної власності на ліси

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Стаття 10. Право приватної власності на ліси

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Стаття 11. Набуття права комунальної власності на ліси

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Стаття 12. Набуття права приватної власності на ліси

Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.