1. Поняття та система слідчих дій. Їх співвідношення з іншими процесуальними діями та оперативно-розшуковими заходами.

Слідчі дії – це ті дії, специфічною ознакою яких є безпосередня спрямованість на виявлення, збирання, дослідження, оцінку й використання доказів, тобто ті дії слідчого, результати яких безпосередньо пов'язані з можливістю отримання доказової інформації

Кримінально-процесуальний закон передбачає слідчі дії, сукупність яких дозволяє говорити про них як про систему. Для отримання доказів слідчий має право проводити такі слідчі дії:

• слідчий огляд (огляд місця події, приміщення, предметів, документів, трупів);

• обшук (у житлі, іншому володінні особи, у приміщенні, на місцевості, особистий);

• виїмку (предметів, документів, кореспонденції, документів, що містять державну таємницю); накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку,

• освідування (слідче і медичне);

• допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта);

• очну ставку;

• призначення експертизи;

• одержання зразків для експертного дослідження;

• відтворення обстановки й обставин події;

• пред'явлення для впізнання (осіб, осіб за фотознімками, предметів).

Послідовність слідчих дій залежить від конкретної слідчої ситуації і встановлюється слідчим самостійно. В кримінально-процесуальному законодавстві вживається поняття невідкладних слідчих дій. До невідкладних слідчих дій відносять обшук, огляд, виїмку, освідування, допит підозрюваного, допит потерпілого, свідка. Невідкладною може бути будь-яка слідча дія в тому разі, коли зволікання з її проведенням ставить під загрозу закріплення слідів злочину.

Від поняття невідкладних слідчих дій необхідно відрізняти поняття первинних і наступних слідчих дій, які пов'язані з особливостями типових слідчих ситуацій і визначенням при цьому кола слідчих дій, які рекомендується провадити на початковому і наступних етапах розслідування.

Слідчі дії можуть бути повторними і додатковими.

Повторним називають допит, який має той самий предмет, що і попередній допит, тобто, коли мова йде про ті ж відомості, які отримані від допитуваної особи, але слідчий не впевнений І достовірності раніше отриманих відомостей, у зв'язку з чим проводить повторний допит.

Метою додаткового допиту є отримання відомостей, які не були отримані від свідка раніше під час первинного допиту.

Всі слідчі дії - процесуальні, але не всі процесуальні дії є слідчими. Якщо закріплена й урегульована в кримінально-процесуальному законі дія не спрямована на збирання доказів, то вона все одно залишиться процесуальною. Д процесуальних дій відносяться примусові заходи, складання протоколу, усної заяви та інше.

Порядок провадження оперативно-розшукових заходів не визначений КПК, на відміну від слідчих дій. Їх процес урегульовано ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» і відомчими нормативними актами міністерств, що мають у свому склады оперативны служби.

2. Класифікація слідчих дій.

Слідчі дії поділяють на різновиди за кількома класифікаційними ознаками.

Залежно від обсягу предмета слідчої дії та її повторюваності вони можуть бути основними і додатковими; первинними і повторними.

Основними є слідчі дії, які провадять у повному обсязі для дослідження предмета слідчої дії в цілому (наприклад, допит свідка, огляд, обшук).

Додатковими називають слідчі дії, які спрямовано на дослідження частини їх предмета, тобто окремих обставин, які не було з'ясовано з різних причин під час основної слідчої дії (приміром, додатковий допит свідка, додатковий огляд, додатковий обшук). Слід пам'ятати, що деякі слідчі дії через специфіку їх провадження не можуть бути додатковими. Зокрема, не можна додатково пред'являти для впізнання особу або предмет, які вже пред'являли. Так само не може бути проведено додатково очну ставку з метою усунення суперечок, які під час очної ставки, проведеної раніше, не було усунено.

Первинні слідчі дії за змістом є тотожними основним.

Повторними є слідчі дії, які після первинних провадять у повному обсязі (наприклад, повторний огляд, повторний обшук).

Додаткові та повторні слідчі дії завжди виконують відповідно після основних і первинних.

Залежно від необхідності провадження на тому чи іншому етапі досудового слідства (дізнання чи власне досудового слідства) слідчі дії поділяють на невідкладні та інші.

Невідкладними є слідчі дії, які провадять одразу після порушення кримінальної справи, тобто на першому етапі досудового слідства.

Необхідність і час провадження інших слідчих дій визначає слідчий залежно від ситуації розслідування (доказування). їх може бути проведено на будь-якому етапі досудового слідства.

Залежно від того, чи встановлено кримінально-процесуальним законом обов 'язок слідчого провести ту чи іншу слідчу дію, всіх їх поділяють на обов 'язкові та необов 'язкові.

Обов 'язковість слідчої дії визначається:

• прямою вказівкою закону

• указівками прокурора або начальника слідчого відділу (начальника органу дізнання), що є обов'язковими для виконання (п. 3 ч. 1 ст. 227; ч. 2 ст. 114-1 КПК);

• ухвалою суду про направлення справи на додаткове розслідування (ч. 4 ст. 377 КПК);

• необхідністю встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

Необов'язковими є дії, необхідність провадження яких визначає сам слідчий (дізнавач) і не проведення яких не може вплинути на якість доказування у кримінальній справі, а також зумовлює для слідчого настання якихсь негативних наслідків.

Залежно від того, в якій структурній частині кримінального процесу може бути проведено слідчі дії, їх поділяють на ті, що застосовують:

1. у стадії досудового слідства (всі слідчі дії);

2. як під час досудового слідства, так і в стадії порушення кримінальної справи (огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК) — в порядку винятку; арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ч. З ст. 187 КПК) — з метою запобігти злочину);

3. у стадії судового розгляду кримінальної справи в порядку виконання судових доручень із метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства (ч. 1 ст. 315-1 КПК);

4. у стадії перегляду судових рішень у порядку виключного провадження з метою розслідування (за рішенням прокурора) ново-виявлених обставин (ч. 3 ст. 400-8 КПК);

5. у межах кримінально-процесуального провадження з відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ.

Залежно від мети слідчих дій розрізняють ті, що спрямовані на:

1. збирання доказів (допити, огляд, обшук, виїмка, освідування,експертиза);

2. перевірку доказів (відтворення обстановки та обставин події,очна ставка, пред'явлення для впізнання).

Залежно від того, за чиєю ініціативою провадять слідчі дії, їх поділяють на такі, що вживають за ініціативою:

1. слідчого;

2. посадових осіб, які здійснюють відомчий контроль або прокурорський нагляд за законністю досудового слідства (начальника слідчого відділу, прокурора);

3. інших осіб (заінтересованих у результатах вирішення кримінальної справи).

Залежно від того, хто безпосередньо діє, всі слідчі дії поділяють на ті, що провадять:

1. слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа;

2. слідчий, якому провадження слідчої дії доручено іншим слідчим (ст. 118 КПК);

3. слідчий, якому провадження слідчої дії доручено судом(ст. 315-1 КПК);

4. черговий слідчий;

5. начальник слідчого відділу;

6. прокурор;

7. працівник органу дізнання за дорученням слідчого (ч. З ст. 114КПК);

8. особа однієї статі з учасником, щодо якого провадиться слідча дія (освідування — ч. 3 ст. 193 КПК; особистий обшук — ч. 4 ст. 184иКПК).

Залежно від допустимості повторного провадження слідчі дії є:

1. повторювані: допит, огляд, освідування, експертиза, обшук,виїмка;

2. неповторювані: очна ставка (з тих самих обставин, суперечності щодо яких вже досліджувались під час очної ставки),пред'явлення для впізнання (одного й того самого об'єкта тому самому суб'єктові), відтворення обстановки та обставин події(в частині перевірки показань на місці).

Залежно від того, чи визнано їх традиційно теорією і практикою як слідчі:

1. загальновизнані (традиційні): допит, очна ставка, освідування,огляд, пред'явлення для впізнання, експертиза, обшук, виїмка, відтворення обстановки та обставин події;

2. не загальновизнані (проблемні): накладення арешту на майно,призначення ревізії, одержання зразків для експертного дослідження, зняття інформації з каналів зв'язку, ексгумація трупа.