Залучення коштів на депозит

Вибір клієнтом виду депозиту (вкладу)

Попередній етап

Подача клєнгтом заяви та документів для відкриття рахунку

Поточний етап

Укладання дкпозитного договору

Відкриття рхунку та внесення коштів

Обслуговування рахунку

Повернення суми депозиту та плати

Підсумковий етап

Можливість подовшення терміну депозиту

Рис. 1.1. Механізм взаємодії банку та клієнта при проведенні депозитних операцій

Договори банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) визначають права, зобов’язання суб’єктів вкладних (депозитних) операцій (власників грошових коштів або банківських металів і банку) та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами). Договір, укладений з фізичною особою, скріплюється печаткою банку, а договір, укладений з юридичною особою, скріплюється печатками сторін.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Банки можуть укладати з фізичними особами договори банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи відповідно до законодавства України. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред’явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

Для вкладників-фізичних осіб банк зобов’язаний установлювати однакові типові умови договору банківського вкладу (депозиту) відповідного виду, крім випадків, передбачених законодавством України. Договір банківського рахунку укладається для відкриття вкладнику чи визначеній ним особі поточного рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунку з фізичною особою, яка звернулася з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають законодавству України та банківським правилам”.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно. Національний банк України встановлює індикативні розміри процентних ставок для банків з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку.

Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти:

• у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;

• у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника — в іншій іноземній чи в національній валюті;

• у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника — у національній валюті.

Проценти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банківського вкладу (депозиту), якщо інше не передбачено договором, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав.

У банківській практиці використовується три методи визначення кількості днів для розрахунку відсотків:

1. Метод "факт/факт" - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці та році;

2. Метод "факт/360" - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360 днів.

3. Метод "30/360" - при розрахунку суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці - 30 та у році - 360.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклад (депозит) на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклад (депозит) на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладу (депозиту), унесеного до повідомлення вкладника про зменшення процентів, через один місяць з часу надсилання відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Додаток 1

Табл. 1 Класифікація банківських депозитів

Класифікаційна ознака	Види депозитів
Тип клієнта	депозити фізичних осіб; депозити юридичних осіб; міжбанківські депозити
Вид валюти	депозити в національній валюті; депозити в іноземній валюті; мультивалютні депозити
Форма користування	депозити до запитання; строкові депозити; депозитні (ощадні) сертифікати
Строк депозиту	депозити "овернайт"; короткострокові; довгострокові
Рівень стабільності	найбільш стабільні; стабільні; нестабільні
Форма оформлення	депозити, оформлені вкладною книжкою; депозити, оформлені платіжною карткою; депозити, оформлені договором; депозити, оформлені сертифікатом
Метод нарахування процентів	депозити із фіксованою процентною ставкою; депозити із плаваючою процентною ставкою; депозити, за якими нараховуються "прості" проценти; депозити, за якими нараховуються "складні" проценти
Терміни нарахування процентів	депозити із щомісячним нарахуванням процентів; депозити із щоквартальним нарахуванням процентів; депозити із щорічним нарахуванням процентів; "авансові депозити"
Режим функціонування	з правом поповнення; без права поповнення.
Регіональна ознака	депозити у вітчизняних банках; депозити у зарубіжних банках
Економічна сутність	активні; пасивні
Величина депозиту	великі; середні; малі
Порядок розпорядження депозитом	депозит, яким розпорядник користується особисто; депозит, яким за дорученням розпорядника користуються інші особи.
Форма депозиту	грошові; металеві
Вид депозиту	будівельні депозити; інвестиційні депозити; депозити за трастовими операціями; різдвяні депозити; відпускні депозити; пенсійне депозити; депозити, присвячені життєвим подіям; депозити на дітей; інші депозити

Таблиця 2 Етапи проведення депозитних операцій

Фізичні особи	Юридичні особи	Банки
1. Вибір виду депозитів (вкладів)
+	+	+
2. Подання заявок та відповідних документів для відкриття рахунку
+	+	Можлива усна домовленість
3. Оформлення депозиту
Укладання договору банківського вкладу Видача ощадної книжки Іншого документа Ощадний (депозитний) сертифікат	Укладання договору банківського вкладу Ощадний (депозитний) сертифікат	Укладання договору банківського вкладу Відносини на підставі генеральної угоди
4. Відкриття рахунку та внесення коштів
Внесення готівки Перерахування з поточного (карткового) рахунку	Перерахування з поточного (карткового) рахунку	Перерахування кореспондентського рахунку
5. Обслуговування депозитних рахунків
Нарахування процентів Повернення за умовами договору (іншого документа) суму депозиту (вкладу) та процентів: видача готівки; перерахування на поточний (картковий) рахунок	Нарахування процентів Повернення за умовами договору суму депозиту (вкладу) та процентів: перерахування на поточний (картковий) рахунок	Нарахування процентів Повернення за умовами договору суму депозиту (вкладу) та процентів: Перерахування на кореспондентський рахунок

Схема 2. Організаційна структура ВАТ Державний Ощадний банк України

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Узагальнений баланс на 31 грудня 2010 року

Рядок	Найменування статті	Звітний рік	По передній рік
	АКТИВИ
1	Грошові кошти та їх еквіваленти	6 034 358	5 302 199
2	Торгові цінні папери	-	-
3	Інші фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
4	Кошти в інших банках	205 244	376 571
5	Кредити та заборгованість клієнтів	41 732 973	34 248 672
6	Цінні папери в портфелі банку на продаж	5 888 514	12 059 374
7	Цінні папери в портфелі банку до погашення	3 273 943	3 811207
8	Інвестиції в асоційовані компанії	-	-
9	Інвестиційна нерухомість	-	-
10	Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток	241 375	249
11	Відстрочений податковий актив	-	-
12	Гудвіл	-	-
13	Основні засоби та нематеріальні активи	2 162 785	2 114 228
14	Інші фінансові активи	206 583	116 478
15	Інші активи	180 804	52 991
16	Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття
17	Усього активів	59 926 579	58 081 969
	ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
18	Кошти банків	17 067 961	23 165 213
19	Кошти клієнтів	24 523 693	16 322 498
20	Боргові цінні папери, емітовані банком	446 177	501 619
21	Інші залучені кошти	-	-
22	Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток	71	9 235
23	Відстрочені податкові зобов'язання	410 756	369 266
24	Резерви за зобов'язаннями	4 123	6 622
25	Інші фінансові зобов'язання	225 934	1 184 393
26	Інші зобов'язання	36 936	39 084
27	Субординований борг	824 578	793 276
28	Зобов'язання, що пов'язані з довгостроковими активами, призначеними для продажу (чи групами вибуття)
29	Усього зобов'язань	43 540 229	42 391 206
	ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
ЗО	Статутний капітал	14211 516	14211 516
31	Нерозподілений прибуток	999 621	306 497
32	Резервні та інші фонди банку	1 175 213	1 172 750
33	Усього власного капіталу	16 386 350	15 690 763
34	Усього пасивів	59 926 579	58 081 969

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Узагальнений звіт про фінансові результати за 2010 рік

Рядок	Найменування статті	Звітний рік	По передній рік
1	Чистий процентний дохід/(Чисті процентні витрати)	4 184 570	1 509 768
1.1	Процентні доходи	7 827 293	2 591 804
1.2	Процентні витрати	(3 642 723)	(1 082 036)
2	Комісійні доходи	1 021 403	855 801
3	Комісійні витрати	(169 524)	(141 226)
4	Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку
5	Результат від операцій з хеджування	-	-
6	Результат від переоцінки інших фінансових інструментів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах	7
7	Результат від торгівлі іноземною валютою	75 916	(50 035)
8	Прибуток/(збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових активів за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
9	Прибуток/(збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових зобов'язань за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
10	Результат від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості
11	Результат від переоцінки іноземної валюти	(171 503)	196 129
12	Резерв під заборгованість за кредитами	(2 098 283)	(366 218)
13	Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж	(22 525)	809
14	Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж	(3 569)	(641)
15	Знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення	(46 263)
16	Резерви за зобов'язаннями	1777	(2 449)
17	Інші операційні доходи	19 446	75 631
18	Доходи/(витрати) від дострокового погашення заборгованості
19	Адміністративні та інші операційні витрати	(1 822 918)	(1628 415)
20	Дохід від участі в капіталі	-	-
21	Прибуток до оподаткування	968 534	449 154
22	Витрати на податок на прибуток	(275 838)	(143 916)
23	Прибуток після оподаткування	692 696	305 238
24	Чистий прибуток/(збиток) від продажу довгострокових активів, призначених для продажу
25	Чистий прибуток	692 696	305 238

Рис 1. Фактори, що впливають на депозитну політику

Таким чином, активи за аналізований період зросли на 9521585 тис. грн, що становить 21,38 % від їх величини на початок 2007 року. Це відбулося в основному за рахунок зростання кредитного портфеля банку, а також як наслідок – зростання нарахованих процентних доходів. Проте темп росту за період 2008-2009 рр. зменшився і становив показник лише 0,83 % у порівнянні з 1,47 % відповідно в 2007-2008 рр. Таке зменшення було спричинене впливом світової економічної кризи.

Аналізуючи зобов’язання, зазначимо, що вагоме місце займають кошти клієнтів, тобто депозити, та як наслідок, нараховані процентні витрати. В 2009 році питома вага коштів клієнтів в структурі зобов’язань становила 51,19 % (27667673 тис. грн.) проти 41,09 % (26882221 тис. грн.) відповідно у 2008 році Це свідчить про те, що банк проводить активну політику по залученню коштів для покриття активних операцій.

Власний капітал банку теж збільшується, в 2009 році зріс на 0,4 % порівнюючи з 2007 роком, і становив 5313057 тис. грн., а це свідчить про платоспроможність банку, оскільки величина його власного капіталу більша, ніж 0.

Оскільки в активних операціях банку найбільш питому вагу становлять надані кредити, що свідчить про те, що кредитна діяльність є однією з головних для банку, як і в переважній більшості банків, а, отже, і в структурі формування дохідності банку дохідність від кредитних операцій займає значну питому вагу. Виходячи з цього в наступних підрозділах даної дипломної роботи проведемо аналіз структури кредитного портфеля та якості наданих кредитів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та за допомогою економіко-математичних моделей визначимо вплив обсягів кредитування на прибуток банку.

В цілому можна зробити висновок, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є стабільною установою, яка постійно розвивається та адекватно реагує на процеси, що відбуваються в економіці країни і світу.

Таблиця 2.2 - Аналіз балансу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2007-2009 рр.
Найменування	2007 рік, тис. грн	Питома вага, %	2008 рік, тис. грн	Питома вага, %	2009 рік, тис. грн	Питома вага, %	Абсолютне відхилення, тис. грн		Темп росту
							2007-2008	2008-2009	2007-2008	2008-2009
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
АКТИВИ
Грошові кошти та їх еквіваленти	2 910 415	6,54	3 751 776	5,73	6 490 915	12,01	841 361	2 739 139	1,29	1,73
Торгові цінні папери	198 918	0,45	141 967	0,22	421717	0,78	-56 951	279 750	0,71	2,97
Кошти в iнших банках	963 122	2,16	1 540 769	2,36	581 442	1,08	577 647	-959 327	1,60	0,38
Кредити та заборгованість клієнтів	36 219 974	81,34	51 415 996	78,59	39 127 232	72,39	15 196 022	-12 288 764	1,42	0,76
Цiннi папери в портфелi банку на продаж	98 332	0,22	862 962	1,32	1 069 232	1,98	764 630	206 270	8,78	1,24
Цінні папери в портфелі банку до погашення	978 823	2,20	406 668	0,62	1 855 488	3,43	-572 155	1 448 820	0,42	4,56
Інвестиції в асоційовані компанії	14437	0,03	44833	0,07	45023	0,08	30396	190	3,11	1,00
Інвестиційна нерухомість	0	0,00	34 305	0,05	53 019	0,10	34 305	18 714	-	1,55
Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток	4 273	0,01	36 618	0,06	3 812	0,01	32 345	-32 806	8,57	0,10
Відстрочений податковий актив	85 159	0,19	148 852	0,23	771 313	1,43	63 693	622 461	1,75	5,18
Основні засоби та нематеріальні активи	2 021 460	4,54	3 119 383	4,77	2 973 000	5,50	1 097 923	-146 383	1,54	0,95

Продовження таблиці 2.2

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Iншi фінансові активи	919 174	2,06	3 741 939	5,72	361 438	0,67	2 822 765	-3 380 501	4,07	0,10
Інші активи	112453	0,25	179179	0,27	294494	0,54	66726	115315	1,59	1,64
Усього активiв	44 526 540	100	65 425 247	100	54 048 125	100	20 898 707	-11 377 122	1,47	0,83
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Кошти банкiв	13 672 735	30,71	22 413 403	34,26	16 332 907	30,22	8 740 668	-6 080 496	1,64	0,73
Кошти клiєнтiв	22 556 212	50,66	26 882 221	41,09	27 667 673	51,19	4 326 009	785 452	1,19	1,03
Боргові цінні папери, емітовані банком	1 407 761	3,16	721 978	1,10	190100	0,35	-685 783	-531 878	0,51	0,26
Інші залучені кошти	290 413	0,65	5 695 132	8,70	214 387	0,40	5 404 719	-5 480 745	19,61	0,04
Зобов’язання щодо поточного податку на прибуток	0	0,00	60 261	0,09	703	0,00	60 261	-59 558	-	0,01
Вiдстроченi податковi зобов'язання	194 698	0,44	365 471	0,56	302 877	0,56	170 773	-62 594	1,88	0,83
Резерви за зобов’язаннями	111 543	0,25	56 989	0,09	56 832	0,11	-54 554	-157	0,51	1,00
Інші фінансові зобов’язання	596 786	1,34	608 065	0,93	611 456	1,13	11 279	3 391	1,02	1,01
Інші зобов’язання	49 947	0,11	69 553	0,11	983 437	1,82	19 606	913 884	1,39	14,14
Субординований борг	354 653	0,80	1 112 231	1,70	2 374 696	4,39	757 578	1 262 465	3,14	2,14
Усього зобов'язань	39 234 748	88,12	57 985 304	88,63	48 735 068	90,17	18 750 556	-9 250 236	1,48	0,84
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Статутний капiтал	3 703 537	8,32	5 103 537	7,80	5 103 537	9,44	1 400 000	0	1,38	1,00

Продовження таблиці 2.2

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	676 697	1,52	564 913	0,86	-1 985 175	-3,67	-111 784	-2 550 088	0,83	-3,51
Резервні та інші фонди банку	911 558	2,05	1 771 493	2,71	2 194 695	4,06	859 935	423 202	1,94	1,24
Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку	-	-	7 439 943	11,37	5 313 057	9,83	7 439 943	-2 126 886	-	0,71
Усього власного капіталу та частка меншості	5 291 792	11,88	7 439 943	11,37	5 313 057	9,83	2 148 151	-2 126 886	1,41	0,71
Усього пасивів	44 526 540	100	65 425 247	100	54 048 125	100	20 898 707	-11 377 122	1,47	0,83

Для досягнення максимально корисного результату у процесі своєї діяльності, банк мусить створити відповідну структуру управління. Така структура Райффайзен Банк Аваль ґрунтується на чіткому розподілі на бізнес-лінії (корпоративний бізнес, роздрібний бізнес, малий та середній бізнес, казначейство та підрозділ з надання послуг фінансовим інститутам) та на вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), які створені на рівні Центрального офісу та обласних дирекцій банку. Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Організаційна структура Центрального офісу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Роздрібний бізнес	Корпоративний бізнес	Казначейський бізнес та фінанси
1	2	3
Департамент каналів продажів та дистрибуції	Департамент продажів корпоративного бізнесу	Департамент ринку капіталів та продажу казначейських продуктів
Департамент підвищення якості обслуговування	Департамент великих корпоративних клієнтів	Казначейство
Департамент розвитку мережі.	Департамент державного сектору та торгового фінансування	Департамент по роботі з фінансовими установами
Департамент продуктів та маркетингу для приватних клієнтів	Департамент корпоративних продуктів та послуг	Управління по роботі з існуючим кредитним портфелем
Департамент МСБ	Департамент по роботі з мультинаціональними компаніями	Департамент бухгалтерського обліку, контролю та звітності
Відділ фінансового контролінгу роздрібного бізнесу	Відділ інвестування	Департамент контролінгу
		Департамент розвитку фінансової діяльності
		Відділ аналізу та досліджень

Організаційна структура банку постійно вдосконалюється, аби й надалі забезпечувати швидке прийняття рішень, оптимізувати витрати та підтримувати високий рівень обслуговування клієнтів по всій Україні.

Специфіка сучасної практики кредитування полягає в тому, що українські банки не мають довершеного механізму оцінки кредитоспроможності позичальника, що є заставою їхньої фінансової безпеки. Ідентичне впровадження у вітчизняну банківську практику міжнародного досвіду обмежується особливостями функціонування банківської системи України, що з’ясовується, перш за все, відсутністю досконалого відповідного законодавства та належного рівня фінансового контролю в галузі звітності суб’єктів господарювання економіки. Це зумовлює необхідність пошуку та розробки методик оцінки кредитоспроможності позичальника банку, яка б враховувала специфіку кредитного ринку України, особливо в умовах глобальної фінансової кризи [36].

Кожний етап кредитування вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і дохідності для банку.

Взагалі ввесь процес кредитування в Райффайзен Банк Аваль можна умовно розподілити на ряд важливих етапів, а саме:

• отримання та розгляд кредитної заявки;

• безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

• оцінка кредитоспроможності;

• підготовка до складання кредитного договору;

• кредитна угода;

• моніторинг і контроль якості виданих кредитів.

Таблиця 2.4 – Аналіз обсягів наданих кредитів юридичним та фізичним особам ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 рр., млн. грн.

Кредитний портфель	2007 рік, млн. грн	Питома вага, %	2008 рік, млн. грн.	Питома вага, %	2009 рік, млн. грн.	Питома вага, %	Абсолютне відхилення		Темп росту
							2007-2008 рр.	2008-2009 рр.	2007-2008 рр.	2008-2009 рр.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Фізичні особи	167317,21	49,34	237020,26	47,92	282851,31	56,51	69703,05	45831,05	1,42	1,19
Юридичні особи	171762,3	50,66	257546,71	52,08	217685,98	43,49	85784,40	-39860,7	1,50	0,85
Всього	339079,52	100,00	494566,97	100,00	500537,29	100,00	155487,45	5970,32	1,46	1,01

З вище зазначеного чітко прослідковується зростання обсягів кредитування як у фізичних, так і в юридичних осіб. Так за період 2007-2008 років обсяги кредитування фізичних осіб зросли в 1,42 рази, юридичних осіб – в 1,5 рази і 1,46 рази по кредитному портфелю в цілому. Це є свідченням підвищення популярності банку як серед населення, так і серед субєктів підприємницької діяльності. В період 2008-2009 рр. спостерігаємо зменшення обсягів кредитування, так темп росту наданих кредитів юридичним особам становив лише 0,85 рази, фізичним особам - 1,19 рази, і в 1,01 рази по кредитному портфелю в цілому. Вдалися взнаки наслідки світової економічної кризи. Проте такого зниження обсягів кредитування зазнала вся банківська система України.

Відобразимо графічно графіки розподілу обсягів кредитування фізичних та юридичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (рис. 2.1 - 2.2)

Рисунок 2.1 - Графік розподілу обсягів кредитування фізичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 роки

Таблиця 2.5 – Кредитний портфель ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007 – 2009 роки

Рядок	Найменування статті	2007 рік, тис. грн.	Питома вага, %	2008 рік, тис. грн.	Питома вага, %	2009 рік, тис. грн	Питома вага, %
1	Кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування	0	0	0	0,00	0	0,00
2	Кредити юридичним особам	18421134	50,86	27591506	53,66	18803130	48,06
3	Кредити, що надані за операціями репо	6044	0,02	0	0,00	0	0,00
4	Кредити фізичним особам‑підприємцям	1146239	3,16	1715051	3,34	8009345	20,47
5	Іпотечні кредити фізичних осіб	3080408	8,50	10185234	19,81	4307908	11,01
6	Споживчі кредити фізичним особам	9726998	26,86	15454554	30,06	5020024	12,83
7	Інші кредити фізичним особам	5110024	14,11	396168	0,77	12583318	32,16
8	Резерв під знецінення кредитів	1270873	3,51	3926517	7,64	9597294	24,53
9	Усього кредитів за мінусом резервів	36219974	100	51415996	100	39127233	100,00

Таким чином слід зазначити, що найбільшу питому вагу в кредитному портфелі банку складають кредити юридичним особам (50,86 % в 2007 році, 53,66 % в 2008 році, 48,06 % в 2009 році), також вагоме місце займають споживчі кредити фізичним особам (26,86 % в 2007 році та 30,06 % в 2008 році ). У 2008 році значно зросла частка іпотечних кредитів і склала 19,81 % проти 8,50 % в 2007 році. Кредити фізичним особам – підприємцям майже без змін і складають 3,16 % в 2007 році та 3,34% відповідно у 2008 році. В 2009 році відбувся перерозподіл кредитів для фізичних осіб – підприємців. Їх частка склала 20,47 %. І також значно зросли інші кредити фізичних осіб – 32,16 %.

Необхідно зазначити, що в 2009 році була сформована більша сума резервів під заборгованість за кредитами (24,53 % проти 7,64 % в 2008 році). Дана тенденція свідчить про те, що банк такими діями знижує кредитний ризик. Незважаючи на загострення кризових явищ, Райффайзен Банк Аваль зберіг свою лідируючу позицію в основних сегментах банківської діяльності. Зокрема на кінець 2009 року банк мав другу позицію у сегментах кредитування фізичних осіб, коштів населення та коштів юридичних осіб-резидентів.

Одним із заходів контролю за кредитним ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення — це запасний метод отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності позичальника. Залежно від наявності і характеру забезпечення виділяють: забезпечені (ломбардні) позики і незабезпечені (бланкові) позики [25]. Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або порука; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; ^{дорогоцінні метали тощо. Тому використовуючи інформацію «Річного звіту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2008 рік» та «Річного звіту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік» [50, 53] далі проаналізуємо кредитний портфель за характером і видами забезпечення.}

2.2

У процесі аналізу недостатньо виявити за балансом комерційного банку суму його власного капіталу та визначити розмір регулятивного капіталу. Потрібно знати, чи достатньо цих коштів для нормального функціонування банку, захисту інтересів його клієнтів. Капітал банку допомагає: забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої індивідуальної банківської установи та до системи комерційних банків; підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться; забезпечувати можливість покриття збитків; давати змогу банку і надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського суспільства. Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій. Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного банку. Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) для діючих банків має становити: а) для місцевих кооперативних банків: на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 000 євро; на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро; на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 1 300 000 євро; на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро; на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1 500 000 євро; б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро; на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 3 500 000 євро; на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 4 000 000 євро; на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро; на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро; в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 5 000 000 євро; на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 5 500 000 євро; на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 6 000 000 євро; на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро; на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) новостворених банків має становити: а) для місцевих кооперативних банків: до одного року діяльності — 1 000 000 євро; до двох років діяльності — 1 100 000 євро; до трьох років діяльності — 1 200 000 євро; до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро; починаючи з п’ятого року діяльності — 1 500 000 євро; б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: до одного року діяльності — 3 000 000 євро; до двох років діяльності — 3 500 000 євро; до трьох років діяльності — 4 000 000 євро; до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро; починаючи з п’ятого року діяльності — 5 000 000 євро; в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до одного року діяльності — 5 000 000 євро; до двох років діяльності — 5 500 000 євро; до трьох років діяльності — 6 000 000 євро; до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро; починаючи з п’ятого року діяльності — 8 000 000 євро. Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації. Другим нормативним показником є норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки — чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори/вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку. Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зважування: а) І група активів зі ступенем ризику 0 %: готівкові кошти, банківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції; б) II група активів зі ступенем ризику 10 %: короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади; в) III група активів зі ступенем ризику 20 %: боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції; кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, розміщені в банку, що має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %: кошти до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов’язання з кредитування, які надані банкам та інші зобов’язання, надані клієнтам; валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання; д) V група активів зі ступенем ризику 100 %: прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках; прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам виконавчої влади; короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті); прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках; кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові кредити, надані іншим банкам; нараховані доходи за кредитами, наданими іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим банкам; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам; кредити, надані суб’єктам господарської діяльності; нараховані доходи за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяльності; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності, сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності; сумнівна забор¬гованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат; пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, наданими центральним та місцевим органам виконавчої влади; кредити, надані фізичним особам; пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам; нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним особам; прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам; сумнівна заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам; сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами; акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції; нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; товарно-матеріальні цінності; основні засоби; інші активи банку; зобов’язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями); непокриті акредитиви; сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами; цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу; сумнівні вимоги за опе¬раціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим ніж 8 %. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: протягом перших 12-ти місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 %; протягом наступних 12-ти місяців — не менше 12 %; надалі — не менше 8 %. Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) установлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різних ризиків. Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до загальних активів бан¬ку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків. Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму: недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків, нематеріальних активів за мінусом суми зносу; капітальних вкладень у нематеріальні активи; збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року. Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком; кошти в інших банках; сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками; кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб’єктам господарської діяльності, фізичним особам; дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами; транзитний рахунок за операціями з клієнтами; цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; товарно-матеріальні цінності; інші активи банку; суми до з’ясування та транзитні рахунки; операційні та неопераційні основні засоби. Під час розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів. Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим ніж 4 %. Під час аналізу достатності капіталу насамперед визначається виконання економічних нормативів за трьома показниками, встановленими НБУ. Додатковими показниками достатності капіталу можуть бути (15): К1 — визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані значення — у межах 0,15—0,20. К1 = Капітал / Пасиви всього; К2 — співвідношення чистого капіталу і загальних активів: К2 = Чистий капітал / Загальні активи; Значення цього показника має бути не меншим 0,04. К3 — коефіцієнт достатності капіталу — показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30 % покривати його зобов’язання. К3 = Чистий капітал / Зобов’язання К4 — коефіцієнт маневрування — дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Якщо значення К4 від’ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку. К4 = Нетто-капітал / Брутто-капітал Оптимальне значення цього показника — від 0,5 до 1,0. К5 — коефіцієнт достатності капіталу — характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток установи, повинна удвічі перевищувати внески засновників. К5 = Статутний капітал / Брутто-капітал Мінімальне значення цього показника — 0,15, максимальне — 0,5. К6 — коефіцієнт захищеності капіталу розраховується за формулою: К6 = Основні засоби / Власний капітал банку Коефіцієнт К6 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід ураховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, банки можуть мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 % власного статутного капіталу (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції). Однією з головних проблем планування капіталу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями. З одного боку, чим більше це співвідношення, тим вищий рівень надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобов’язань у загальній сумі ресурсів банку, тим (за інших рівних умов) буде вищою прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля. Це пов’язано з тим, що прибуток, зароблений завдяки використанню всіх ресурсів банку (як власних так і залучених), буде відноситись на суму капіталу. Отже, під час визначення необхідного розміру капіталу банку, доводиться йти на компроміс, вибираючи між ступенем його надійності з погляду можливості протистояти непередбаченим фінансовим ускладненням і прибутковістю капіталу. Крім того, треба також ураховувати припущений обсяг активів і вимог до розміру капіталу, тобто дотримання нормативу Н1.

Питання про рівень достатності капіталу, який забезпечив би довіру до банку з боку вкладників, інвесторів, кредиторів та органів нагляду, є найсуперечливішим у теорії банківської справи. В економічній літературі це питання називають проблемою адекватності капіталу. Термін «адекватність капіталу» відображає рівень надійності та ризиковості банку і передбачає уявлення про банківський капітал як джерело покриття збитків.

Об’єктивна потреба збільшувати капітал банку зумовлена ін-фляційними процесами, розширенням масштабів банківської діяльності та підвищенням рівня ризику, пов’язаного з мінливістю фінансових ринків. Через це вкладники висувають дедалі жорсткіші вимо¬ги до розміру капіталу. Враховуючи ту важливу роль, яку банки відіграють у будь-якому суспільстві, регулюючі органи багатьох країн протягом десятиріч встановлювали мінімальні норми (стандарти) достатності капіталу. Капітал банку був і далі залишається одним з головних показників, які жорстко регулюються в кожній країні, а з 1988 року — і на міжнародному рівні.

Для реєстрації банку необхідно забезпечити мінімальний обо-в’язковий розмір статутного капіталу і підтримувати встановлені нормативи достатності капіталу протягом усього періоду діяльності. У банківській практиці існують різні методи визначення достатності капіталу.

МЕТОД ЛІВЕРИДЖУ

Метод лівериджу (важеля) полягає у встановленні нормативу співвідношення власних та залучених коштів банку. Наприклад, якщо співвідношення встановлено на рівні 5%, то це означає, що залучені кошти банку не можуть перевищувати капіталу більш ніж у 20 раз. До 1998 року НБУ використовував цей метод для розрахунку оціночного показника достатності капіталу банку. У США в 1983 році норматив співвідношення власного капіталу до залучених коштів становив 3%. Метод лівериджу має такі недоліки:

• не проводиться диференціація між різними видами капіталу;

• не враховується рівень ризиковості активних операцій;

• не беруться до уваги позабалансові зобов’язання та пов’язаний з ними ризик;

У сучасній банківській практиці цей метод визначення достатності капіталу може паралельно з іншими методами використовуватись як допоміжний.

МЕТОД ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПОКАЗНИКІВ

За цим методом для оцінювання адекватності капіталу використовуються розглянуті далі показники.

• Відношення сукупного капіталу до сукупних активів банку.

• Відношення сукупного капіталу до сукупних депозитних зобов’язань.

• Відношення сукупного капіталу до ризикових активів, розраховуваних як сума всіх активів, крім готівки та державних цінних паперів.

Значення показників постійно контролюються та аналізуються регулюючими органами, але нормативи чи граничні межі не встановлюються. У процесі нагляду використовуються прийоми структурного, порівняльного та динамічного аналізу. Показники конкретного банку порівнюються з аналогічними значеннями інших банків або із середньогалузевими. Динамічний аналіз призначений для виявлення тенденцій у зміні розміру капіталу одного й того самого банку протягом деякого періоду часу.

Недоліками методу порівняльного аналізу показників адекватності капіталу є суб’єктивний характер оцінок та висновків, відсутність загальноприйнятих стандартів достатності капіталу, значна трудомісткість.

Цей метод визначення достатності капіталу застосовувався у практиці банківського нагляду США до 80-х років і виявився неефективним засобом впливу на капітал, оскільки насправді показники капіталу американських банків весь час погіршувалися протягом тривалого періоду з 30-х по 80-ті роки.

МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК

Метод експертних оцінок адекватності капіталу базується на використанні висновків експертів про якість управління банком, рівень прибутковості та ліквідності, динаміку депозитної бази, структуру балансу, ризиковість активних операцій, регіональні особли¬вості ринку, на якому працює банк. Метод передбачає вивчення діяльності кожного банку в контексті конкретних ринкових умов та врахування взаємозв’язку зовнішніх і внутрішніх чинників. Якщо стан ринку характеризується підвищеною ризиковістю або виявлена слабкість внутрішніх структур, то перед банком може бути поставлена вимога збільшення капіталу понад мінімальний рівень.

Метод експертних оцінок з успіхом може використовуватись для оцінювання адекватності капіталу окремих банків, але з огляду на значні розміри банківської системи країни та різноманітність ринків застосування його стає проблематичним.

3.1

До складу власних ресурсів входять кошти фондів комерційного банку, утворених при його створенні за рахунок коштів фундаторів (акціонерів), а згодом за рахунок відрахувань від прибутку і за необхідності додаткового випуску акцій. До них належить також нерозподілений прибуток комерційного банку.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ і населення. Частину притягнутих ресурсів він мобілізує за власною ініціативою, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, Національного банку України або здійснює емісію визначених цінних паперів. Суть цієї операції полягає у мобілізації комерційними банками коштів, замість видачі кредиторам визначених цінних паперів. Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому свої кошти з метою забезпечення їхньої частки в одержанні прибутку.

Залежно від місця мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, які мобілізуються самим комерційним банком, і ті, які придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян та депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.

Формування ресурсів комерційними банками здійснюється практично щодня у процесі їхньої взаємодії з клієнтами за різними видами операцій.

При цьому зміна ресурсів відбувається у бік як збільшення, так і зменшення, залежно від того, які операції проводяться. Проте основою для цих операцій, без якої неможливо розпочати діяльність банку щодо залучення коштів клієнтів, є формування власного капіталу.

Порядок формування основних складових власного капіталу банку

Головні елементи власного капіталу	Джерела формування	Механізм поповнення
Статутний (акціонерний) капітал	Емісія власних акцій	Повторний випуск акцій для збільшення статутного фонду
Резервний капітал	Відрахування від прибутку для створення резервного фонду та інших фондів банку (економічного стимулювання, економічного розвитку)	Величина резервного капіталу встановлюється банком самостійно, він не може перевищувати статутний капітал. Використовується для покриття збитків банку. Поновлюється з прибутку.
Нерозподілений прибуток	Джерело власного капіталу внут рішнього походження. Утворюється в результаті розподілу прибутку.	Поповнюється новими залишками нерозподіленого прибутку в кінці року.

Розмір власного капіталу комерційного банку залежить від таких факторів:

рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це мінімальний розмір статутного фонду, який банк повинен мати сплаченим);

специфіки клієнтури (за значної кількості невеликих вкладників власного капіталу потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників); характеру активних операцій (наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу).

Основними джерелами формування власного капіталу є статутний капітал, резервний капітал (фонд), спеціальні фонди, нерозподілений прибуток та субординовний борг.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим від 10 млн. євро. При цьому перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору. За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов’язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для окремих банків, залежно від їхньої спеціалізації, диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку.

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», законодавства України та установчих документів банку.

Формування і збільшення статутного капіталу банку можуть здійснюватися винятково шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Статутний капітал банку не має формуватися з непідтверджених джерел.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов’язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено. Водночас банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче від мінімально встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим від статутного капіталу. Статутний фонд може формуватися лише за рахунок власних коштів учасників банку. Для формування статутного фонду банку у формі акціонерного товариства випускаються акції двох видів:

• звичайні акції, власники яких можуть брати участь в управлінні банку й поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Власники звичайних акцій не одержують дивіденди у разі, коли банк не отримує прибуток, але ж і збитки не можуть бути більшими, ніж первісна вартість їхніх інвестицій, якщо банк отримує прибуток, то дохід може бути значний, тому що розподіл залишку прибутку відбувається тільки між власниками звичайних акцій. У разі ліквідації банку їм нічого не гарантується;

• привілейовані акції, які дають право на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежать від отриманого прибутку, власники привілейованих акцій не беруть участь в управлінні комерційним банком. У разі ліквідації банку власники привілейованих акцій мають переваги порівняно з власниками звичайних акцій.

Згідно із Законом «Про банки і банківську діяльність» юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо або опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 та 75% статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов’язана отримати письмовий дозвіл Національного банку України. Для отримання такого дозволу заявник повинен надати інформацію, передбачену нормативно-правовими актами Національного банку України, щодо фінансового стану та ділової репутації майбутнього власника істотної участі банку.

Національний банк України приймає рішення про задоволення чи відмову в задоволенні прохання про надання дозволу на придбання або збільшення істотної участі у банку в місячний строк з дня отримання всієї необхідної інформації. Відмова у дозволі на придбання чи збільшення істотної участі у банку надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Важливим елементом власного капіталу банку є нерозподілений прибуток, який є джерелмо власного капіталу внутрішнього походження і утворюється в результаті розподілу прибутку. Механізм його поповнення: поповнюється новими залишками нерозподіленого прибутку в кінці року.

Банки зобов’язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов’язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше, ніж 5% від прибутку банку до досягнення ними 25% розміру регулятивного капіталу банку.

В разі, коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань. Банки зобов’язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Комерційні банки створюють також спеціальні фонди. Ці фонди призначені для соціального та виробничого розвитку, їх формують за рахунок прибутку. Цей прибуток створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків і відрахувань у фонди банку. За його рахунок сплачуються дивіденди, а залишок цього прибутку після виплати дивідендів може бути використаний на збільшення статутного капіталу.

Особливою частиною власного капіталу другого рівня є субординований капітал, який охоплює кошти, залучені від юридичних осіб – резидентів та нерезидентів, як у національній, так і в іноземній__ валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг – це звичайні не забезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше за п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, що входять до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п’яти останніх років дії угоди. тКошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть входити до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку України в разі їхньої відповідності таким критеріям:

– є не забезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

– не можуть бути погашені за ініціативою власника;

- можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

– дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дає змоги банку здійснити такі виплати.