2.6. Поняття середовища

При аналізі умов, в яких проходить реальна життєдіяльність рослин і тварин та

існує людина, широко застосовуються поняття середовища, навколишнього середо-

вища, природного середовища і т.п. Середовище — це найбільш загальне поняття,

цим терміном позначається усе, що оточує даний об'єкт. Під середовищем (життя)

живих організмів мається на увазі вся сукупність конкретних абіотичних та біотичних

факторів, в яких живе дана особина, популяція або вид. Іншими словами, термін «се-

редовище життя» означає все оточення, в якому відбувається діяльність люди-

ни та розвиток живої та неживої матерії. Вислів навколишнє середовище має той

же зміст, але він менш вдалий, оскільки саме слово «середовище» вже має на увазі

оточення об'єкту.

Слід відрізняти середовище життя рослин та тварин від середовища життя людини.

Середовище життя людини включає в себе всі території та акваторії, що є місцем пере-

бування і виробничої діяльності людини. По суті, до середовища життя людини входять

всі компоненти біосфери, вся сукупність створених людиною технологічних об'єктів, а

також всі соціальні феномени людського суспільства. Таким чином, середовище життя

людини — це система більш високого рангу, ніж системи біосфери зокрема або соціальні

системи. У середовищі людини можна виділити:

а) природні компоненти — повітря, воду, грунт, гірські породи і т.п.;

6) Антропогенні компоненти, створені людиною будови та споруди, транспортні •

магістралі та інше; І

в) соціальні компоненти, що включають в себе соціальні, економічні, юридичні І

та морально-етичні феномени.

У цьому зв'язку загальне середовище життя слід розділяти на природне та соціальне.

Природне середовище включає в себе об'єктивно існуюче природне середовище будь-

якого живого організму, включаючи людину. Соціальне середовище — це сукупність ото-

чуючих людину суспільних, матеріальних та духовних умов її існування та діяльності. Це

середовище, по суті, включає в себе всю суспільно-економічну систему, в межах якої

знаходиться людина.

Природні компоненти середовища життя людини досить різноманітні. Оскільки лю-

дина є біосоціальною істотою, то вони відіграють важливу роль у його добробуті. Фізичні

компоненти середовища, такі, як географічне положення місцевості, наявність та якість

таких природних ресурсів, як вода, повітря — все це є умовою нормальної життєдіяльності.

До природного середовища входять і всі живі організми, що оточують людину.

Важливим параметром оцінки якості природного середовища є його стійкість,

стабільність усіх режимів та станів природних факторів. Життя в нестабільному середовищі

вимагає від людини додаткових матеріально-енергетичних витрат і перешкоджає

адаптаційному процесові. Різкі відхилення природного середовища від звичайного його

стану, як правило, розглядаються як стихійне лихо й катастрофа. Вони включають в себе

виверження вулканів, повінь, урагани, пожежі і т.п.

Складною структурою характеризуються і соціальні компоненти середовища життя

людини. Вони представлені різними групами населення, класами, національними

спільнотами, релігійними течіями.

Суперечливість положення людини в матеріальному світі визначається його

біосоціальною природою. Як біологічна істота людина потребує певної якості природного

середовища та нерозривно з нею пов'язана. Але як соціальна істота людина намагається

відокремити себе від несприятливих факторів природного середовища та створити влас-

не антропогенне середовище.

Середовище життя є динамічним комплексом. Воно розвивається само по собі, а

також під впливом всіх живих організмів та людини зокрема. Тому одноразово отримана

інформація про особливості середовища не створює повної картини щодо умов існування

живих істот. Моніторинг середовища обов'язково повинен включати інформацію про

динаміку зміни цього середовища.

У практиці природоохоронної діяльності поняття середовища життя звичайно сильно

звужується. Комплексний характер середовища підмінюється більш чи менш жалюгідним

набором абіогенних факторів життя. Звичайно якість середовища життя зводять до таких

фізико-хімічних параметрів, як:

а) кількість важких металів;

6) наявність та кількість деяких ксенобіотиків;

в) температура;

г) кількість кисню та вуглекислого газу в атмосфері і т.д.

Зрозуміло, що ці фактори — лише невелика частина того, що складає природне

середовище рослин і тварин, а також самої людини.

Викривлення об'єму поняття «середовище життя», вихолощування з нього екологічного

змісту, досить небезпечне. Воно створює ілюзію, що природне середовище змінюється

менше, ніж це є насправді, під впливом наслідків господарської діяльності людини.

2.7. Людська цивілізація як новий фактор

в існуванні біосфери

У ході розвитку людства, росту чисельності населення на Земній Кулі, появи технічних

споруд, розвитку культурних та соціальних феноменів у межах біосфери з'явилася нова

підсистема «людство — природне середовище» Людство зі своїм виробництвом та

культурою стало складовою частиною біосфери Зростає вплив на бюсферні компоненти

виробничих та соціальних факторів, спричинений Існуванням людини Взаємодія в

підсистемі «людство — природне середовище» має двобічний характер, але з ростом

технічної озброєності людини в ній почав переважати однонаправлений вплив людини на

природні компоненти Такий вплив отримав назву антропогенного, а зміни природних

комплексів під впливом людини — антропогенезу

Так на Землі з'явилася нова структура — антропосфера, або, як її ще називають,

соцюсфера Соціосфера — це зона життя людського суспільства Сучасна соцюсфера

охоплює усі геосфери Землі І навіть поширюється на найближчий космос За визначен-

ням М.А.Голубця (1982), соцюсфера — це сфера наукової та виробничої діяльності лю-

дини, що здійснюється безпосередньо людиною або при допомозі знарядь, які вона

виготовляє Життя біосфери в доантропогенний період являло собою лише взаємодію

живої та неживої матерії Людство привнесло в життя біосфери принципово нові економіч-

ні, соціальні, загальнокультурні та технічні феномени І тим якісно змінило бюсферні

процеси

Зростання технічної озброєності людини призвело до виникнення в зоні біосфери

численних технічних об'єктів будов, доріг, шахт тощо По суті з'явилася ще одна структурна

складова Земної Кулі — техносфера Прямий чи опосередкований вплив технічних засобів

в наш час охоплює всю біосферу І спричинює великий вплив на потік енергії та біогеохімічні

цикли Землі

Вищою фазою розвитку біосфери, що проходить під впливом людського суспільства,

є утворення на Землі сфери розуму, сфери цивілізації Вона отримала назву ноосфери

На цьому етапі провідним фактором розвитку Землі стає розумова діяльність людства

Сам термін «ноосфера» був запропонований у 1927 році французьким філософом Е.Леруа

Значний внесок в учення про ноосферу зробили П. Тейярде Шарден та В.І.Вернадський

В.І.Вернадський (1967) писав «Ноосфера останній Із багатьох станів еволюції біосфе-

ри — в геологічній Історії стан наших днів» Таким чином, ноосфера — це біосфера на

сучасному етапі розвитку

В І Вернадський настільки високо ставив ноосферні можливості цивілізації, що сфор-

мулював гіпотезу переходу людства до автотрофності Зрозуміло, що це тільки образне

висловлювання Сама людина як біологічна істота була та залишається гетеротроф-

ним організмом Під автотрофністю В І Вернадський розумів посилення відносної

незалежності людства від продуктів, що створює біосфера їм на зміну повинні прийти

високомолекулярні продукти, що мають бути синтезовані з низькомолекулярних хімічних

речовин за рахунок використання атомної чи сонячної енергії У наш час таких технологій

нема І в найближчому майбутньому без принципово нових відкриттів говорити про

автотрофні технології не доводиться Гетеротрофне людство повинно вчитися жити в

гармонії з біосферою

Ноосферний рівень передбачає високий рівень розвитку продуктивних сил суспільства,

високу Інтернаціоналізацію виробництва та об'єднання людства Річ у тім, що в ході ро-

боти біогеохімічних циклів поступово сформувалося депо речовин різного роду, що

виключені з матеріального кругообігу та несуть значний запас зв'язаної енергії Людина

може сприяти залученню цієї Інертної маси в біохімічні цикли Це справді всепланетарна

задача, що може бути вирішена тільки Інтегрованим людським суспільством

Сучасне людство займає непросту позицію в біосфері 3 одного боку, людина зав-

жди є частиною якоїсь конкретної екосистеми І зв'язана багатьма біологічними каналами

з природним середовищем, та, з Іншого боку, людство широко реалізує небюлопчні

функції формується соціальне середовище зі своїми законами розвитку, виникає культура

та етичні критерії діяльності людей, за рахунок праці та знарядь праці виникає велика І

кількість технічних об'єктів, які, безумовно, чужі природній біосфері І

Для вирішення протиріччя в системі «людина — біосфера» або, точніше, «техно-

сфера — біосфера», по суті потрібна нова ноосферна Ідеологія, можлива навіть ноосферна

«революція» В основу взаємовідносин людини з природним середовищем повинні бути

покладені нові принципи зберігаючого гуманізму, послідовна боротьба з Ідеологічним

догматизмом, перехід до ноосферної економіки, еколопзація виробничої діяльності та

ЛЮДСЬКОЇ СВІДОМОСТІ

У наш час вже очевидна цілісність соціально-природного розвитку як об'єктивна

реальність буття Визнання пріоритету біосфери потрібно не біосфері — це потрібно

самому людству для збереження та розвитку цивілізації Відповідно до аналізу, що був

проведений М.А.Голубцем (1978), ноосферний етап розвитку біосфери є реальність

наших часів Він характеризується новим видом соціально-економічних відносин, які вклю-

чають у себе боротьбу стихійно господарюючих на планеті споживчих сил з силами, які

відстоюють екологічно розумне ведення людиною свого господарства М.А.Голубець

(1982) запропонував назвати новий етап розвитку біосфери, що характеризується ро-

зумним управлінням структурно-функціональною організацією біосфери з метою збере-

ження та процвітання людства, Інтелектосферою

Опрацювавши даний розділ, Ви повинні вміти:

1. Дати визначення поняттям біосфера, соцюсфера, Інтелектосфера

2. Назвати структурні частини біосфери

3. З'ясувати, в чому полягає безумовна важливість наявності атмосфери для живих

організмів

4. Пояснити, в чому полягає головна особливість грунту як природного тіла

5. Прослідкувати потік енергії в біосфері

6. Пояснити, в чому полягає концентраційна функція живих організмів

7. Проілюструвати здатність екосистем до самоочищення та визначити чи є така

здатність безмежною

Питання для самоперевірки та обговорення:

1. Наведіть докази цілісності біосфери

2. Які речовини входять до складу біосфери7

3. Обговоріть проблему збереження цілісності озонового екрану Які заходи, на Вашу

думку, слід зробити7

4. Розгляньте потік енергії в окремій водоймі, складіть схему

5. Обговоріть рівень замкненості біогеохімічних циклів Чи всі вони замкнені9 Яке

значення мають відходи біогеохімічних циклів для живих організмів7

6. Обговоріть суть поняття «демографічний вибух» та дайте оцінку подальшій

перспективі росту чисельності населення Землі

7. Як Ви ставитесь до тези турбота про природу — це турбота про людину7

8. Обговоріть проблему «шкідливих» та «корисних» видів живих організмів в біо-

сфері

Розділ З

ЕКОСИСТЕМИ

3.1. Екосистеми - основні структурні одиниці біосфери

Екосистеми є основними структурними одиницями, які складають біосферу.

Тому поняття про екосистеми надзвичайно важливе для аналізу усього різноманіття

екологічних явищ Основоположником учення про екосистеми є англійський еколог

А.Тенслі (1946) Вагомий внесок до розробки цього поняття зробили Р.Маргалеф (1974)

та/О.Одум(1971)

Екосистемою називають сукупність організмів, які спільно проживають, та умови їх

Існування, що знаходяться в закономірному зв'язку одне з одним Р.Дажо (1975) писав,

що «екосистема — біотоп плюс біоценоз», тобто екосистема — це об'єднання

абіотичного середовища та живих організмів, які мешкають у ньому.

Екосистема — це поняття безрозмірне, вона не має фіксованих меж на території І

стовбур дерева, що впало та гниє, І лісопосадку в цілому можна розглядати як екосисте-

му Екосистемами є І невеличкий ставок, І Світовий океан У сучасній екології поняття

екосистеми часто є розмитим, оскільки як екосистема можуть розглядатися мурашник

або птах, що летить, разом з паразитами на його тілі

З урахуванням загальної невизначеності поняття «екосистема» В./.Василевич (1983)

вважав доцільним виділяти елементарні екосистеми Елементарна екосистема повинна

включати в себе організми всіх трофічних рівнів та мати досить замкнений цикл основних

елементів При такому підході елементарні екосистеми виявляються досить великими та

складними утвореннями У природі переважають екосистеми значно менші та простіше

побудовані Виходячи з цих положень, варто погодитися, що біосфера складається з

цілої Ієрархії екосистем Аналіз різних екосистем завжди виявляє їхню взаємозв'язаність

за рахунок охоплення суміжних екосистем глобальними біогеохімічними циклами

Найбільш важливою ознакою екосистем є їхнє формування з живих організмів Із

різними типами живлення У природі до екосистем обов'язково входять продуценти, що

забезпечують акумулювання сонячної енергії та створення органічної речовини, консу-

менти, що здійснюють її переробку, та редуценти, що утилізують відходи діяльності

продуцентів та редуцентів (рис. 18) Із цих позицій вирощені в теплиці на полицях росли-

ни одного виду не є екосистемою

Для природних екосистем характерний певний та звичайно специфічний для екоси-

стем даного виду потік енергії та кругообіг речовин Поряд Із своєрідними типами

взаємовідносин між організмами вони надають окремим екосистемам самобутності та

цілісного характеру Але на відміну від біосфери в цілому в окремій екосистемі рівень

автономності та замкненості біогеохімічних циклів нижчий Часто сусідні екосистеми так

пов'язані між собою потоком енергії та кругообігом речовин, що не здатні до самостійного

Існування Важливою властивістю екосистем є їх відкритий характер — вони обмінюються

з навколишнім середовищем І енергією, І речовинами При цьому екосистеми характери-

зуються саморегуляцією І здатні в певній мірі протистояти зовнішнім впливам та

відновлюватися, якщо порушення не зачепило суттєво важливих зв'язків або повністю не

знищило їхні компоненти

Поняття екосистем поширюється І на штучно створювані людиною об'єкти Екосис-

темами є сільськогосподарські угіддя, садки, очисні споруди тощо.

Для характеристики екосистем звичайно використовують досить великий набір оз-

нак

а) видовий склад живих організмів, типовий для даної екосистеми,

б) співвідношення в екосистемі організмів Із різними типами живлення,

в) розмір створюваної в екосистемі первинної та вторинної бюпродукцп,

г) Інтенсивність потоку енергії через екосистему та швидкість кругообігу речовин,

д) режим абюстичних умов та ресурсів

Відповідно до початкового визначення, екосистеми не мають просторової вираженості

та пристосованості до конкретної ділянки чи акваторії У той же час досвід вивчення

природних явищ показує, що більшість Із них досить чітко окреслені територіальне Це

привело до необхідності введення в екологію ще одного важливого поняття — біогео-

ценозу За визначенням В.М.Сукачова (1964), «біогеоценоз — це сукупність на певному

просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи,

рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів, грунту, гідрологічних умов), що мають

свою особливу специфіку взаємодії цих складових її компонентів та певний тип обміну

речовин й енергією їх між собою та Іншими явищами природи І така, що представляє

собою внутрішньо суперечливу діалектичну єдність, що знаходиться в постійному русі,

розвитку»

По суті у визначенні В М Сукачова є два важливих елементи перший полягає в тому,

що кожен біогеоценоз — це ділянка земної поверхні, та другий, який вказує, що біогеоценоз

— це система компонентів, що взаємодіють М.В.Тимофєєв-Ресовський (1971) підкрес-

лював, що «бюгеоценози — це ті блоки, з яких складається вся біосфера та в яких

протікають матеріально-енергетичні кругообіги, що спричинені життєдіяльністю організмів

та в цілому складають великий бюсферний кругообіг»

Таким чином, екосистема територіальне не визначена, а біогеоценоз завжди є кон-

кретною ділянкою біосфери Тому деяк/ спеціалісти вважають, що біосфера складається

не з екосистем, а з бюгеоценозів Насправді обидва ці поняття доцільні та доповнюють

одне одного Біогеоценоз — це окремий випадок, один Із видів екосистеми, який має

чітку територіальну прив'язаність

Вивченням бюгеоценозів займається спеціальна наукова галузь — біогеоценологія

Однією з її задач є виділення конкретних бюгеоценозів у природі За В М Сукачовим,

кордони біогеоценозу визначаються межами фітоценозу, який складає його ядро У цьо-

му випадку біогеоценоз стає рівним екосистемі, окресленій за контурами фітоценозу

Але такий підхід ефективний в основному тільки для лісових угруповань У водоймах, на

луках та в деяких Інших середовищах важко провести межі фітоценозу У цьому випадку

доводиться спиратися на концепцію екосистем, в якій головним критерієм цілісності при-

родного об'єкту стає наявність взаємодій між компонентами

Одним Із плідних результатів розвитку бюгеоценолопі стало уявлення про біо-

геоценотичний покрив, або про біогеосферу Це специфічне планетарне утворення в

межах біосфери, в якому зосереджене життя людини, тварин, рослин та мікроорганізмів

Межі бюгеоценотичного покриву визначаються на суходолі за верхівками рослин та за

максимальною глибиною проникнення коріння в грунт, а в місцях без рослинного покри-

ву — за розмірами шару, що насичений живими організмами, на схилах — за товщею

шару, що зайнятий лишайниками, водоростями та бактеріями, у водоймах — за межами

шару води, що утримує атрофні рослини

В екологічній географії в межах бюгеоценотичного покриву Землі виділяють ланд-

шафти Ландшафт — це гетерогенна ділянка земної поверхні, складена Із сукупності

взаємодіючих екосистем В один ландшафт їх об'єднує спільність геоморфологічних струк-

тур та клімату Гомогенні елементи ландшафту називаються тесарами (Р.Т.Форман,

М.Годрон, 1986)

До складу бюгеоценотичного покриву Землі входять усі населені пункти та агломерації

Саме бюгеоценотичний покрив став місцем виникнення та розвитку людства, саме він

сприймає сучасні антропогенні впливи

Таким чином, в екологи, залежно від підходу, допускається виділення в межах

біосфери двох головних типів елементарних природних одиниць — екосистем та біогео-

ценозів