- •1.Лінійна, кутова швидкості. Взаємозв'язок.
- •2.Прискорення. Тангенційне, нормальне прискорення.
- •3.Закони Ньютона як основа класичної механіки.
- •4.Елементи механіки системи матеріальних точок. Закон збереження імпульсу
- •5.Система координат центра мас.
- •6.Закон збереження механічної енергії.
- •7.Неінерційні системи відліку. Сили інерції.
- •8.Момент кількості руху системи матеріальних точок. Закон збереження моменту кількості руху.
- •9.Момент інерції абсолютно твердого тіла (а.Т.Т.) відносно осі обертання.
- •10Теорема Штейнера. Приклади застосування.
- •11.Рівняння поступального та обертального руху а.Т.Т.
- •12.Кінетична енергія а.Т.Т.
- •13.Гармонічні коливання. Маятники.
- •14.Перетворення енергії при гармонічних коливаннях.
- •15.Рівняння плоскої монохроматичної хвилі. Стояча хвиля.
- •20. Експериментальні газові закони. Рівняння Клапейрона-Менделєєва.
- •21.Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії ідеального газу.
- •22.Перше начало термодинаміки.
- •23.Теплоємність газу.
- •24.Поняття про адіабатичний процес.
- •25.Тиск атмосфери Землі. Поняття про розподіл Больцмана.
- •26.Рівняння стану реального Газу.
- •27.Ізотерми реального газу. Метастабільні стани речовин,
- •28.Насичений пар. Залежність тиску насиченої пари води від температури.
- •29.Поверхневий натяг рідини. Коефіцієнт поверхневого натягу.
- •30.Капілярні явища та їх місце в природі та техніці. § 69. Капиллярные явления
- •31.Рівновага фазових станів речовини. Поняття про потрійну точку.
- •32.Електростатичне поле точкового заряду. Закон Кулона, напруженість.
- •33.Теорема Остроградського-Гаусса.
- •34.Робота в електростатичному полі. Потенціал поля точкового заряду, системи зарядів.
- •35.Зв'язок між напруженістю та потенціалом електростатичного поля.
- •36.Енергія взаємодії системи зарядів. Електричний диполь.
- •37.Провідники в електростатичному полі.
- •38.Електроємність. Ємність земної кулі.
- •39.Конденсатори. Батареї конденсаторів.
- •40. Енергія електростатичного поля.
- •45.Електричний струм в вакуумі та його застосування.
- •46.Електричний струм в газах. Розряди в природі та техніці.
- •47.Електричний струм в електролітах. Закони електролізу Фарадея.
- •48.Магнетизм. Взаємодія елементів струму.
- •49.Індукція магнітного поля. Закон Біо-Савара-Лапласа.
- •50.Теорема про циркуляцію. Магнітне поле прямого провідника, соленоїда.
- •51.Рух зарядженої частинки в однорідному магнітному полі.
- •52.Електромагнітна індукція. Закон Фарадея-Максвелла.
- •53.Явище самоіндукції. Індуктивність соленоїда.
- •54.Генератор синусоїдальної електрорушійної сили. Опір послідовного rlс- контура змінного струму.
- •55.Узагальнення емпіричних даних електромагнетизму. Рівняння Максвелла.
- •56.Електромагнітні хвилі. Механізми виникнення та властивості.
- •57.Закони відбивання світла. Дзеркала.
- •58.Закони заломлення світла. Тонка лінза.
- •59.Інтерференція світла. Схеми отримання та характеристики інтерференційних картин.
- •60.Дифракція світла. Принцип Гюгенса-Френеля. Дифракційна гратка.
57.Закони відбивання світла. Дзеркала.
Як і будь-яка хвиля, світло, маючи на своєму шляху перешкоду, може відбитись від неї. Якщо нерівності на перешкоді є значно меншими від довжини хвилі, то відбиття буде дзеркальним (рис. 6.7). Якщо нерівності є більшими за довжину хвилі - відбиття розсіяне (дифузне) (рис. 6.8).
Під час падіння світлових променів на ідеально плоску межу розділу двох середовищ, розміри якої значно перевищують довжину хвилі, відбуваються явища відбиття і заломлення світла. Напрям поширення світла змінюється під час переходу його в друге середовище за винятком випадку перпендикулярного падіння променів на межу розділу. Кутом падіння a називають кут між падаючим променем АО і перпендикуляром ОВ до межі розділу, поставленим в точці падіння. Кутом відбиття g називають кут між відбитим променем ОС і тим же перпендикуляром ОВ (рис. 6.7).
У разі дзеркального відбиття виконуються закони відбиття світла. Їх було отримано дослідним шляхом декілька століть назад, пізніше виведено теоретично, виходячи з принципу Гюйгенса:
1) падаючий промінь відбивається і перпендикуляр, встановлений на межі розподілу двох середовищ, лежать в одній площині;
2) кут падіння дорівнює куту відбиття: a = ?
Ці два твердження становлять закон відбиття світла.
Закон відбиття справедливий у разі оберненого напряму ходу світлових променів. Промінь, що поширюється по шляху відбитого променя, відбивається по шляху падаючого.
Площина, здатна дзеркально відбивати світлові промені, називають плоским дзеркалом.
Головна властивість плоского дзеркала полягає в тому, що за його допомогою можна отримати зображення предмета, який або сам світиться, або світиться відбитим світлом. Для того, щоб отримати правило побудови зображень в плоскому дзеркалі, оберемо точку, що світиться поблизу дзеркала (рис. 6.9):
Із безлічі променів, які випромінює дана точка S, виберемо лише два, які падають на дзеркало пучком, що розсіюється. Після відбиття цей пучок променів потрапляє до ока спостерігача.
Спостерігач бачить, що промені ніби виходять з точки S', там спостерігач і бачить зображення: DSAB = DS'AB. Тому, якщо нижній трикутник повернути навколо осі АВ, то він збігається з верхнім. Звідси випливає правило побудови зображення точки в плоскому дзеркалі: якщо з точки на дзеркало (чи його продовження) поставити перпендикуляр і провести за дзеркало на таку ж відстань h, то там і буде уявне зображення точки S'.
Зображення називають дійсним, якщо в точці S перетинаються самі промені пучка, та уявним, якщо в точці S' перетинаються продовження цих променів (рис. 6.9). В точці, де виникає дійсне зображення, концентруються енергії світлових променів, і це може бути виявлено, наприклад, за допомогою фотоелемента або світлочутливого паперу. В місці уявного зображення точки, з якої ніби виходять промені, енергії немає. Однак і в разі одержанні уявного зображення точки на сітківці ока завжди виникає її дійсне зображення.
Щоб побудувати зображення предмета, на ньому обирають декілька характерних точок і виконують побудову кожної. Можливе одержання зображення предмета, розміщеного за межами дзеркала (рис. 6.10).
Геометричні розміри протяжного джерела світла і його уявного зображення в плоскому дзеркалі є однаковими.
Плоскі дзеркала знаходять широке застосування у вимірювальних приладах (наприклад, дзеркальний гальванометр), у мікроскопах, телескопах та інших оптичних приладах.