4. Вчинення хуліганства із застосуванням:

А) зброї чи іншого предмету спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень – ч. 4 ст. 296 передбачає 4 види знарядь особливо злісного хуліганства – 1 вид вогнепальна зброя. 2 Предмет – холодна зброя 3 – предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень – предмети, які зазнал якоїсь обробки для надання їм або уражуючи властивостей, процес обробки (пристосування) може бути як до початку так і під час хуліганських дій. В принципі неважливо чи сам винний віддавав попередній обробці відповідний предмет чи це зробив хтось інший хоча в абз 1 п 11 йдеться лише по винного.

Предмети, які не зазнавали ніякої обробки (речі побутового призначення – ніж, молоток, сокира, пневматична зброя, спец предмети не повинні визнаватись спеціально пристосованими. Застосування таких предметів може бути підставами для кваліфікації дій за ч. якщо вони були заздалегідь до початку хуліганства приготовлеі винним для їх використання під час хуліганства. Абз 2 п 11 ППВСУ суперечить не тільки тексту кримінального кодексу, де йдеться тільки про пристосовані предмети, тому його не треба брати до уваги. 4 предмети – заздалегідь заготовлені для вчинення – це ті, які не зазнавали обробки, але до опчатку хуліганства були приготовлені винним для цієї мети (взяті з собою або поміщені в певному місці)

?проблемним є тлумачення ознаки «для нанесення тілесних ушкоджень» - це характеристика знаряддя злочину чи мети суб’єкта.

Застосування знаряддя хуліганства - це використання його уражуючи властивостей проти людини, при якому потерпілому заподіюютьс або тілесні ушкодження або виникає реальна загроза їх заподіяння (априклад, коли відкритим ножем розмахують у натовпі для прокладення шляху, іншим предметом маневрують перед обличчям – не плутати загрозу з погрозою!!!). Оскільки у чинному кримінальному лише про застосування предмету, а не про спробу застосування про випадки, коли винний намагався, але не зміг використати уражуючи властивості знарядь – вибили з руки ніж. Слід кваліфікувати як замах на ч. 4 ст. 296.

Хуліганство та інші злочини : 1 – опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, членам громадських формувань з охороною громадського порядку або військово-службовям в процесі хуліганства повністю охоплюється ч. 3 ст. 296 і самостійної кваліфікації не потребує – опір, який перешкодив затримати хулігана також кваліфікується лише за ч. 3 ст. 296 (ч. 2 ст. 343 застосовуватись не повинна .)

Якщо опір поляав або супроводжувався насильством о потерпілого, таке насильство до ст. 296 не охоплюється, а 345.

Якщо в процеі хуліганства було заподіяно шкоду здоров’ю людей, знищено чи пошкоджено чуже майно або вчинено інші дії, які відповідають ознакам юридичного складу злочину, винене кваліфікується за сукупністю.

3 – якщо хуліганство виявилось в виключному … вчинене кваліфікується лише за п. 7 ч. 2 ст. 115. Див абз 1-2 п 11.

4 – застосування в процеі хуліганства холодної чи вогнепальної зброї завжди свідчить про її носіння, зберігння (тому носіння без зазначеного дозволу то ст. 263)

02 грудня

Враховуючи зміст об’єкта злочину у тих випадках, коли малолітня особа не усвідомлює незаконність, аморальність, заборонність діяння, до якого вона залучається відповідальність за ст. 304 – відсутня.. Виходячи з цього законодавець у 2009 роцідоповнив КК статтею 150 прім, яка передбачає використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Об’єктивна сторона полягає у 4 альтернативних формах, які не виключають одна одну:

• Втягнення у злочинну діяльність

• Втягнення у пияцтво

• Втягнення у зайняття жебрацтвом

• Втягнення у зайняття азартними іграми.

Втягнення неповнолітніх (малолітніх) у інші прояви антигромадської, а також до вчинення окремих видів злочинів, передбачене іншими нормами кримінального кодексу: зокрема, ч 3, 4 ст 303 – втягнення в заняття проституцією або примушення до заняття. Ч. 2 ст. 315 – схиляння до вживання наркотичних засобів.

Ст 324 – схиляння до вживання одурманюючих засобів, ст. 393 спонукання до застосування допінгу. Ч. 2, 3 ст 307 – залучення неповнолітнього (малолітнього) до незаконного вироблення, виготовлення… наркотичних засобів. Ч. 3 ст. 309 – залучення для виробництва… але без мети збуту наркотиків. Ч. 3 ст 302 – залучення неповнолітнього за створення або утримання міст розпусти. Ч. 3 ст. 300 – примушування неповнолітнього до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства… Ті ж дії до створення творів порнографічного характеру.

Зміст термінів «втягнення до», «схиляння до» і «спонукання до» в більшості випадків співпадає і охоплює всі форми впливу на потерпілоо, виняток – ч. 2 ст. 315 та ст. 324, які не передбачають насильницький вплив на організм неповнолітнього. Термінологічний зворот із залученням неповнолітнього має дещо інший зміст і перш за все охоплює спільне разом з неповнолітнім вчинення злочину.

304

Втягнення у злочинну діяльність може полягати у будь-яких діях дорослої особи, пов’язаних з безпосереднім впливом на потерпілого з метою схилення його до участі у злочині. Такий вплив може полягати у пропозиції вчинити злочин, застосуванні фізичного чи психічного насильства, обмані, підкупі, шантажі – дивись абз. 2 п. 5. 27. 02. 04 №2

Лише сама участь у злочині дорослої особи разом з неповнолітнім у вчиненні злочину не є підставою для кваліфікації дій дорослого за ст. 304. Якщо вплив на неповнолітнього, пов’язаний з обманом, потрібно встановлювати чого саме стосувався цей обман. Якщо внаслідок обману неповнолітній не усвідомлює, що бере участь у злочині (виступає як сліпе знаряддя) – кваліфікація дій дорослого за ст. 304 не потрібно. Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на виникнення у потерпілого бажання брати участь у злочині, незалежно від того чи виникло таке бажання, чи погодився неповнолітній на вчинення злочину і чи брав він учать хоча б в одному злочинному епізоді.

У ППВСУ з приводу моменту закінчення злочину наводяться три взаємовиключні роз’яснення – 1) злочин закінчений з моменту втягнення - абз 3 2) закнчений з моменту бажання3) закінчений з моменту вчинення неповнолітнім хоча б одного злочину – абз. 5 п. 5. З урахуванням теоретичних підходів, а також інших роз’яснень цієї постанови – абз 3 п 7. Правильним є лише перший варіант!!!!!!!

СТ 304 на іспиті!!!!

Втягнення у пияцтво – схиляння потерпілого у буд-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв – див. абз. 1 п. 10 Проявами такого втягнення можуть бути умовляння вжити спиртні напої, пригощання ними, дарування тощо. Відповідно до роз’яснення постанови втягнення у пияцтво може полягати і у спільному вживанні спиртних напоїв.

У систематичне –що розуміти під системою. Раніше – три рази, тепер 2 визначення – якщо неповнолітній почне два чи три рази пиячити одразу.

Систематичність відповідно до теоретичного підходу завжди по’язувалась з кількістю епізодів по втягненню, підтврженням такої позиції є положення абз. 1 п. 1, за яким поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп’яніння тягне адміністративну відповідальність водночас в абз. 4 п. 10 систематчність пов’язуться з кількістю випадків вживання неповнолітнім спиртних напоїв (не менше 3 разів протягом нетривалого часу). З урахуванням того, що у постанові зазначено, 2що на кваліфікацію ді винної особине впливає той факт, що неповнолітній не вживав спиртні напої (абз 1 п 10) можна зробити висновок, що втягнення у пияцтво є закіченим з моменту коли дорослий тричі протягом нетривалого часу вчинив дії по збудженню неповнолітнього бажання вжити спирті напої. При такому розумінні можливий замах на злочин.

3 форма – втягнення у зайняття жебрацтвом, схиляння неповнолітнього у любий спосіб до систематичного випрошування матеріальних цінностей у сторонніх осіб. Розуміння систематичності таке ж як у попередній – система три чи більше рзів залучати, останнє тягнення у зайняття азартними іграми – схиляння до систематичної ри на матеріальні цінності – див. абз. 3 п. 10 постанови. Азартними вважаються такі ігри, у яких виграш залежить не лише від уміння, досвіду, а хоча б у найменшій мірі від випадковості. Лотерея не вважається азартними іграми.

Суб’єктивна сторона передбачає умисну вину відповідно до тенденцій практики, ставлення до віку потерпілої особи допускає елемент необережності – див. абз. 3 п. 4. (ст. 304) у тих випадках, коли дорослий не усвідомлював вік потерпілого, але міг і повинен був це зробити.

Суб’єкт – фізична осудна особа, яка досягла 18 років. Таке розуміння не випливає прямо із тексту кримінлного кодексу і тут же існує проблемність такого роз’яснення з урахування змін до КК – доповнення ст. 304 ч. 2 у якй йдеться про втягнення малолітніх.

Кваліфікація дій – дорослої особи за ст.. 304 кримінального кодексу. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність вчинив той злочин щодо якого мало місце втягнення, то … Якщо неповнолітній не досяг віку крим відпо за цей злочин – як одноособове (негрупове) вчинення злочину

09. грудня

Якщо неповнолітній відмовився, дорослий відповіає за ч. 1 ст. 14 і ст. до якого намагались залучити. Якщо неповнолітній вчинив незакінчений злочин, втому числі, якщо він добровільно відмовився від доведення злочину до кінця, дії дорослого, який не брав безпосередньої участі у злочині, кваліфікується з урахуванням тієї стадії, на якій припинена поведінка неповнолітнього. За підбурювання до готування до крадіжки.

4 – якщо неповнолітній вийшов за межі домовленості і вчинив злочини, які не охоплювались умислом дорослого, останній несе кримінальну в-ність лише в межах злочину, у вчиненні якого відбулося втягнення.

На практиці у випадках переростання злочинів проти власності, зокрема крадіжки у грабіж чи розбій. Дії дорослого кваліфікують з урахуванням такого переростання. З точки зору теорії це вірно, якщо дорослий допускав зміну способу викрадення.

Якщо способи втягнення самі по собі носять злочинний характер (зокрема полягають у застосуванні фізичного насильства або погроз) дії дорослого належить кваліфікувати за сукупністю ст. 304 і відповідного злочину проти особи. У цьому випадку, якщо не досяг віку відповідальності оцінка з урахуванням ст. 40 – під впливом фізичного і психічного примусу.

Тема: злочини у сфері обігу наркотичних засобів…: деякі проблеми кваліфікації. Документи, які вам потрібно подивитись.

ППВСУ 26. 04. 07 №4 із змінами від 18. 12. 09 №16

ЗУ про наркотичні засоби… від 15. 02. 95 у редакції від 22. 12. 06 (яка набула чинності з 1 січня 2008) – бажано через інтернет – «про обіг…»

Про заходи протидії незаконного обігу н. з. – 15. 02. 95

Перелік наркотичних засобів… психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою КМУ – 6 травня 2005

Предметом злочинів, перед 13 роз. Є:

• Наркотичні засоби – 305, 309, 314-316, 320

• Психотропні речовини – ті ж самі статті – речовини природного чи синтетичного походження, які здатні викликати в стан залежності і справляють стимулюючий чи депресивний ефект на нервову систему.

• Прекурсори – ті ж – речовини, які використовуються при виготовленні наркотичних засобів. (види кислот, розчинники (марганцовка))

• Аналоги – ст. 305-309, 314-315, 320. Перелік речовин – до обігу в Україні природні чи синтетичні(похідні), хімічна структура яких і властивоті подібні до тих нз і пр. дію яких вони відтворюють.

• Снотворний мак і конопля – ст. 310

• Сильнодіючі отруйні речовини – ст. 321 (коментар)

• Одурманюючі – ст. 322, 324

• Допінг – ст. 323

Перелік наркотичних засобів складається з 4 таблиць, а ті в свою чергу поділені на декілька списків:

Таб. 1 – особливо небезпечні, а далі наркотичні засоби – список №1 (опій, героїн, макова солома, снодійний мак)

Психотропні речовини – список №2 (мескалін, ЛСД)

Рослини, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини – конопля та

Обіг речовин першої таблиці за загальним правилом заборонений (виняток статті 15, 19 і 20 ЗУ Про наркотичні засоби)

Таб. №2 – небезпечні речовини, обіг яких обмежений і стосовно яких встановлюються заходи контролю:

А) наркотичні засоби – кокаїн, промедол, морфін.

б) Психотропні речовини – амфітаміни.

Таб. №3 – менш небезпечні, обіг яких обмежений, але стосовно яких допускається виключення деяких засобів контролю. Два списки:

А) Наркотиковмісні

Б) психотропні речовини – барбітурати

Таб. №4 – прекурсори – ацетон – перманганат калію,

Окремі правила кваліфікації:

У статтях 307 і 309 дій, які утримують об’єктивну сторону майже збігаються крім збуту, який характерний для ст. 307. Зміст цих дій дивись – п. 1, 3, 4 ППВСУ.

Підстави для розмежування є лише мета – у ст. 307 мета збуту, у ст. 309 – відсутність цієї мети

Дії, за ст. 307 і 309 є альтернативними ознаками одного і того ж ЮСЗ. Тому:

А) вчинення декількох з цих дій відносно одного і того ж предмету (н., виготовлення і зберігання наркотичних засобів) множинності злочинів не утворює і за відсутності обтяжуючих обставин кваліфікується лише за ч. 1 відповідної статті.

Б) у випадку, якщо винна особа вчинила одну або декілька із зазначених дій, але не встигла вчинити одну чи інші дії, що охоплювались її умислом, скоєне слід кваліфікувати лише як закінчений злочин (з інкримінуванням вже вчиненого діяння) – заготування або замах на те діяння, яке суб’єкт мав намір вчинити непотрібно. Н., суб’єкт вчинив придбання наркотичних засобів, маючи намір їх зберігання і збуту, але був затриманий одразу після придбання. ФК – лише ч. 1 ст. 307.

3 – відповідні предмети злочину у ст. 307, 309 також альтернативні ознаки одного і того ж ЮСЗ, тому одночасне вчинення декількох дій стосовно декількох предметів множинності злочинів не утворює.

Як правило, йдеться про одну і ту ж дію. Н., одночасне придбання наркотиків та психотропних речовин.

4 – придбання н. з. … в деяких випадках треба відрізняти від їх викрадення, зокрема збирання наркотиковмісних рослин на землях, які належать підприємству, що офіційно вирощує такі рослини, розглядають як викрадення. Збирання залишків таких рослин, коли охорона вже знята кваліфікують як придбання. Такий самий підхід стосовно земельних ділянок громадян, навіть якщо вони вирощують рослини незаконно. Збирання дикоростучих рослин завжди придбання. Викрадення наркотичних засобів може розглядатись як спеціальна норм відносно злочинів проти власності. Тому має застосовуватись лише спеціальна норма. При розбої з метою викрадення н. з. організованою групою лише частина 3 ст. 308, незважаючи на санкцію.

В ст. 308

Водночас на практиці викрадення н. з. грабежем, якщо їх вартість досягає особливо великих розмір, а також розбою, спрямованого на викрадення н. з. у великих чи особливо великих розмірах кваліфікують за сукупністю злочинів. Підхід ППВСУ 98 р. «Виправданням» може бути лише те, що вартість н. з. у ст. 308 не передбачена. У цій ст. ознаки розмір стосується кількості наркотиків. Вся проблема в санкції – ст. 308 надто м’яка санкція.

Виглядає досить обґрунтованим та доцільним. Можливо ще більш оптимальним варіантом була б окрема крим-правова охорона службової діяльності та професійної діяльності пов’язаної із наданням публічних послуг на рівні різних розділів особливої частини КК.

Друге – у новій редакції р. 17 КК законодавець відмовився від унітарної моделі, так би мовити, кримінально-правової охорони службової діяльності (в рамках такої моделі охорона такої діяльності у приватній та публічній сфері і здійснювалась на рівні одних і тих самих норм КК). Разом з тим не можна сказати, що законодавець перейшов до повноцінної диференційованої моделі к-п охорони сл.діяльн – така модель реалізована на рівні роз.17. Див. 361, однак на рівні норм інших розділів особливої частини КК, які в тому числі охороняють і службову діяльність. Н., ст. 191 КК Фактично збережений унітарний підхід щодо охорони сл.діяльності (такий висновок – з огляду на х-ки суб вказаних злочинів). Ряд зауважень слід зробити стосовно х-стик суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності осіб, що надають публічні послуги:

А) у кримінальному законі збережено традиційний термін, яким позначається суб’єкт службових злочинів – «службова особа», при цьому чинний КК містить одразу 2 дефініції даного поняття – у ч. 3, 4 ст. 18 та п. 1, 2 прим до ст. 364 КК. Відмінність між вказаними визначеннями є наступною – перша з них є більш широким (поширюється на служб осіб, які працюють у приватній і публічній сфері) та є орієнтиром для розуміння всіх норм особл част КК, що містять ознаку службова особа (за винятком норм, передбачених статтями 364, 365, 368, 368 з позначкою 2, 369 К,К) Друге – є більш вузьким – поширюється лише на осіб, які працюють лише в публічній сфері та є орієнтиром для розуміння змісту ознаки службова особа лише у 5 зазначених вище нормах. В цілому такий підхід законодавця виглядає невиправданим оскільки створює істотні труднощі при кваліфікації злочинів, які посягають на службову діяльність, відповідальність за які передбачена на рівні норм особл ч КК поза межами роз 17 – н., чи можна вважати злочин ЮСЗ передб ч 4 ст 157 КК спеціальним видом повноважень (ст. 365 КК, якщо змістовні х-ки суб’єкта першого злочину є більш загальними, аніж змістовні х-ки суб’єкта другого злочину)

Б) щодо тлумачення таких х-стик сл. осо як «представник влади», організ-розпорядч, адміністративно-господ обов’язки. Основним орієнтиром очевидно продовжує залишатися п. 1 ППВСУ №5 від 26.04.02 року; очевидно продовжує виконувати роль додаткового орієнтиру щодо розуміння х-стики представник влади п. 18 ППВСУ №15 від 26. 12. 03 ро ;

В) новим для КК У є термінологічний зворот «службова особа юрид ос приватного права» У КК відсутня пряма дефініція і в принципі його використання видається дещо сумнівним, оскільки навіть на рівні цивільно-правової науки немає єдиного розуміння поняття юридична особа приватного права. Очевидно для потреб крим-пр кваліфікації зміст поняття «юридична особа приватного права має встановлюватись у такий спосіб – це особа, яка є службовою в розумінні частин 3, 4 ст. 18 КК, але не є такою в розумінні п. 1, 2 прим до ст. 364 КК»;

Г) так само новим для кримін закону є поняття «особа, що надає публічні послуги» (особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’яз із наданням публічних послуг). Понятійної деф у КК також немає, але в окремих нормах (н., ч.1 ст. 365 з позн 2 є вказівка на конкретні категорії осіб, яких законодавець вважає такими, що надають публічні послуги. При цьому перелік цих категорій є невичерпним, що за відсутності на даний момент правозастосовних орієнтирів, які б допомагали зміст даного поняття, створює небезпеку поширювального тлумачення крим закону та неодноманітного його застосування. Окрема проблема – чи є тотожними поняття «ос., що надає публічні послуги та особа, що вчиняє дії, які тягнуть за собою правові наслідки для певного суб’єкта»). З огляду на вирішення цього питання буде залежати кваліфікація дій таких категорій осіб, як лікарі, викладачі, вчителі – на даний момент вони не визнаються правозастосовною практикою службовими особами, але конкретно має бути вирішене питання про те, чи є вони особами, які надають публічні послуги.

Традиційно при конструюванні складів службових злочинів (а тепер при конструюванні складів злочинів, що посягають на …) законодавець використовує такі оціночні ознаки, як істотна шкода та тяжкі наслідки. Слід відзначити, що вказані ознаки охоплюють собою шкоду різного х-ру – від майнової до фізичної. При цьому орієнтири щодо розуміння змісту майнової шкоди у вигляді матеріальних збитків зафіксовані безпосередньо в законі – дивись прим 364 к п. а орієнтирами щодо розуміня всіх інших проявів істотної шкоди та всіх інших наслідків є п. 6 та 10 ППВСУ від 26. 11. 03 №15. Тут же, при цьому рівні окремої ситуації цілком реальне спричинення особою одразу декількох різновидів шкоди, що є показником «ознак тяжкі наслідки» та показником істотна шкода. Традиційною для кримінального права У є проблема розмежування … як перевищення влади або службових повноважень та зловживання… Очевидно найбільш виправданим критерієм розмежування є таке розуміння об’єктивної сторони вказаних ЮСЗ – при зловживанні владою або служб становищем службова особа вчиняє діяння, яке формально вона могла вчинити в силу своєї компетенції, тобто вона вчиняє зовні коректний управлінський акт (дефектність такого акту обумовлюється метою чи мотивом службової особи – він вчиняється або з корисливих мотивів або в особистих інтересах службової особи або в інтересах третіх осіб і в б-я всупереч інтересам служби); при перевищенні влади або службових повноважень особа вчиняє діяння, яке об’єктивно не належить до її компетенції (основні варіанти виходу службової особи за межі її компетенції, зазначені в абз. 2 п. 5 ППВСУ №15 від 26. 12. 03).

На даний момент в розд 17 перед цілий ряд ЮСЗ, які є суміжними по відношенню до ЮСЗ служб влади або сл. становища та перевищення влади або службових повноважень – суміжними є ЮСЗ ст. 364, 364 з позн 1, 365 з позн 2, - 365 з позн 1 і 2 КК (критерій розмежування – суб’єкт злочину.) Найбільш правозастосовними в судовій практиці випадками перевищення службових випадків або повноважень є ситуації, коли перевищення влади або служб повноважень супроводжується насильством, погрозою його застосування або вчиненням інших дій, передбачених у ч. 2 ст 362 КК. Щодо особливостей змісту. Позначені ситуації див. п. 8, 9, 11 – 13, ППВСУ №15. При цьому звернути увагу, що наведені орієнтири неповною мірою узгоджуються з ч 5 ст КК в окремих випадках є спірними абз 3 п 11 щодо кваліфікації умисного або відверто некоректними абз 1, 2 п. 12 ККУ. Змістовні ха-к одержання хабара опрацювати самостійно від 26. 04. 02. При цьому слід відзначити, що з набранням чинності закону від 12 квітня 2011 року очевидно має бути переосмислене розуміння даного предмету злочину. Традиційно правозастосовна практика виходила з того, що хабар має завжди майновий матеріальний характер. Зазначеним законом розд 17 особливої частини КК був доповнений ст. 368 з позначкою 2, яка передбачає в-ність за одержання служб особою вигоди у відповідному розмірі (при цьому роз статті 368 з позн 2 кк відсутня вказівка на те, що неправомірна вигода одержується службовою особою за вчинення або не вчинення того, хто надає неправомірну вимогу конкретної дії чи бездіяльності). Отже, при збереженні традиційного розуміння змісту хабара створиться ситуація, коли кримінально караним (за наявності відповідних умов буде одержання службовою особою майна чи послуг майнового характеру, незалежно від того чи обумовлене це обмеження вчиненням конкретного діяння в інтересах того, хто надає майно чи послугу майнового х-ру, а також одержання службовою особою послуг немайнового характеру, якщо їх одержання не обумовлено вчиненням конкретних дій в інтересах того, хто такі послуги надає). Очевидно вказана ситуація виглядатиме нелогічною, а відтак на рівні правозастосовної практики має бути переосмисленою традиційне розуміння одержання хабара. Звернути увагу, якщо за попередньою редакцією ст. 369 КК пропозицію повинна була розглядатись як готування додавання хабара, то за чинною редакцією ст. 369 КК пропозиція хабара по суті являє собою злочин окремого виду. Таким чином, дії особи, яка вчиняє пропозицію хабара має кваліфікуватись за ч. ст. 369 КК та в залежності чи надала вона хабар службовій особі ще за відповідною частиною ст. 369 КК.

Звернути увагу р. 17 ос частини передбачає низку ЮСЗ, які є суміжними щодо ЮСЗ одержання та давання хабара (див ст. 368 з позн 3, 4) – критерії розмежування – зміст об’єктивної сторони та суб’єкт злочину. Звернути увагу – з-поміж злочинів у сфері службової діяльності єдиним неупередженим злочином є злочинна недбалість ст. 367 КК. Звідси щодо змісту ознак та на рівні цієї ст. дивись застереження зазначені вище.

23. 12. 11

		Якщо обґрунтування поєднане з насильством, охоплюють і кваліфіковані різновиди злочинів за ст. 187, 189 у кваліфікаціях здійснюється за правилом конкуренції і цілого. П. 9 ППВСУ №10 насильство небезпечне для життя чи здоров’я – в тому числі ТТУ. Б) кваліфікація – ч.3 ст. 308 + ч.1 ст. 121 або ст. 128	Ознаки – розбій і вимагання (охоплюють лише основний ЮСЗ за ч. 1 ст. 187 або ч. 3 ст. 189, то ТТУ повинні кваліфікуватись самостійно). Практика не підтримує.
Умисне ТТУ, що спричинило смерть. ФК – ч. 3 ст. 308; ч.2 ст. 121. Правило переростання у конкуренції частини цілого у сукупність. Смерть не охоплюється ст. 308. Абз. 3 п. 11. ФК ч. 1 ст.308 ППВСУ 07. 02. 03 №2
Вбивство через необережність. ФК – ст.. 308; ч. 1 ст. 119		Заподіяння смерті через необережність може бути наслідком насильства, що не є небезпечним… Тоді у ФК – ч. 2 ст. 308 або насильство, що є небезпечним – тоді ч. 3 ст. 308. Абз. 4 п. 11 Постанови по власності.
Погроза вбивством при вимаганні. – ч. 3 ст. 308 Конкуренція частини і цілого.		Абз. 4 п. 12 Окремим пунктом
Ч. 1 ст. 308; ч. 1 ст. 129 Погроза насильством небезпечне для життя і здоров’я – непередбачена як кваліфікуюча ознака за ст. 308 взагалі.
Стосовно цих окремих правил кваліфікації. Викрадення нз і їх наступне зберігання, перевезення, пересилання чи збут утворюють сукупність злочинів – ст.. 308 та ст. 307 або ст. 309. Щодо ознаки повторності, то вона не інкримінується, якщо на момент викрадення наркотичних засобів суб’єкт мав на меті їх наступне зберігання, перевезення…(абз 1 п. 10) Якщо ж умисел відносно дій по зберіганню… збуту наркотичного засобу виник після його (їх) викрадення Кваліфікація має здійснюватись з урахуванням повторності, тобто ст. 308 та ч. 2 ст. 307 або 309. Неодночасність їх вчинення.
Ст. 314, яка передбачає в-ність за незаконне введення в організм нз за своїм змістом становить насильницький злочин (введення відбувається проти волі потерпілого або поза його волею).
З урахуванням цього ст. 314 може розглядатись як складова частина насильницьких посягань на інші об’єкти кримінально-правової охорони (перш за все у так званих двооб’єктних насильницьких злочинах, проти власності, статевих, волі). Кваліфікація у таких випадках має здійснюватись з урахуванням караності відповідних посягань; Якщо санкція ст. 314 є такою ж або більш суворою, ніж санкція у відповідному двооб’єктному злочині, кваліфікація здійснюється за сукупністю. Н., якщо при зґвалтуванні потерпілій було введено проти її волі наркотичний засіб і це призвело до заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, то дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 152 (до 5 років); ч. 2 ст. 314 (до десяти). Тільки одне. Якщо незаконне введення наркотичного засобу має на меті заподіяння потерпілому смерті, то вчинене кваліфікується за сукупністю ст. 115 та ст. 314. Див абз 6 п 13 ППВСУ №4. Очевидно, якщо умисел був спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, кваліфікація має здійснюватися лише за ч. 2 ст. 314 за ознакою, що спричинило середньої тяжкості та тяжке тілесне ушкодження. У ст. 315 та 324 ознака схиляння до вживання передбачає лише ненасильницький спосіб спонукання потерпілого до вживання відповідних речовин. У разі насильницького введення до організму наркотичних засобів кваліфікація здійснюється за ст. 314, а насильницьке примушення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів має кваліфікуватись за сукупністю ст. 324 і за злочини проти здоров’я особи.

1.Уточнення

2. Висновки попередні – можна не писати

3. ППВСУ, навіть ППВСУ за аналогією, ППВСУ загального характеру. 4. 06. 10.

4. Н-п коментар

5. Обгрунтування теорії – по інститутам, які не знайшли свого закріплення в КК – це конкуренція.

6. ФК

7. ЮФО

Зразки завдання!!!