Тема 8. Безсполучникове складне речення

ПОНЯТТЯ ПРО БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Безсполучникове складне речення відрізняється від складносурядних і складнопідрядних речень тим, що в об’єднанні його частин використовуються як спільні для безсполучникового типу зв’язку засоби, так і суто специфічні. У семантико-синтаксичному аспекті частини безсполучникового складного речення характеризуються такими типами зв’язку:

у них може бути спільний граматичний член: У селі розпочалися весняні роботи, люди працювали день і ніч на своїх городах.

В одній з поєднуваних частин може бути наявним вказівний займенник: Все село там таке: всяк тобі допоможе.

В одній з частин можуть бути незайняті (незаповнені) синтаксичні позиції (конструктивна неповнота): З оповідання цих хлопців відразу стало ясно: добра вночі не чекай.

Взаємодія і взаємозалежність модально-часових форм дієслів-присудків, що в цілому засвідчує взаємо зумовлюючий нерозривний зв’язок поєднуваних частин.

Безсполучникові речення – це тип складних речень, частини яких об’єднуються в одне синтаксичне ціле за допомогою певних лексико-граматичних і ритмомелодійних засобів, але без сполучників і сполучних слів. За структурно-семантичними ознаками предикативних частин та за характером синтаксичних і смислових взаємозв’язків у цих частин безсполучникові складні речення поділяються на речення:

З однотипними частинами;

З різнотипними частинами.

Також розрізняють речення:

Відкритої структури;

Закритої структури.

Всі речення відкритої структури сполучникового і безсполучникового типу подібні за будовою.

Для складних речень закритої структури протиставлення безсполучникового і сполучникового зв’язків надзвичайно суттєве. Безсполучникові речення закритої структури становлять окремий різновид – у них знято протиставлення підрядного і сурядного зв’язку, оскільки закритість структури можлива як при сурядному, так і при підрядному зв’язку, а специфічні засоби вираження того чи іншого зв’язку в цих реченнях відсутні.

Спроби зробити інтонацію основою розмежування цих безсполучникових речень на сурядні і підрядні не є досить переконливими, тому що між інтонаційними площинами і класами безсполучникових складних речень немає прямого й обов’язкового співвіднесення, те саме за формою і лексичним наповненням безсполучникове речення в різних умовах може мати різне інтонаційне оформлення. У безсполучникових реченнях закритої структури, таки чином, знаходить специфічне вираження властивий тільки складному реченню вид зв'язку – недиференційований.

З-поміж безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним зв'язком протистоять одне одному два формальних класи:

речення типізованої структури, в яких складові характеризуються певною специфічною організацією;

речення не типізованої структури, тобто речення, частини яких позбавлені специфічної формальної організації.

2.ОСНОВНІ РІЗНОВИДИ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

Смислові відношення між складовими частинами безсполучникових складних речень виступають основою розмежування безсполучникових складних речень з однорідними частинами (співвідносні з сурядними частинами складносурядного речення) і безсполучникових складних речень з неоднорідними частинами (їх частини співвідносні з частинами складнопідрядного речення)

Безсполучникові складні речення з однотипними частинами у своєму обсязі смислових відношень між частинами охоплюють:

1)єднальні;

2)зіставні;

3)зіставно-протиставні зв’язки;

Безсполучникові речення з неоднорідниим частинами виявляють більший діапазон синтаксичних зв’язків, що зумовлено неодновимірністю їх семантики.

Врахування різноманітних спектрів смислових відношень між частинами безсполучникового складного речення дозволяє розрізняти:

безсполучникові складні речення із значенням зіставлення;

з поширювально-приєднувальним значенням;

зі значенням пояснення;

з умовно-наслідковими значеннями;

з причиново-наслідковими і наслідково-прричиновими значеннями;

з часовими відношеннями;

із з”ясувально-об”єктним значенням.

Безсполучникові складні речення з поширювально-приєднувальним значенням охоплюють речення, в яких друга частина або поширює один із членів першої, або поширює всю першу частину. Через це для них властиве вживання в другій частині займенників він, той, там, туди, звідти, це: Не повернуть минулого ніколи, воно пройшло і вже здається миттю.

Безсполучникові складні речення зі значенням зіставлення охоплюють такі речення, в яких зміст першої частини зіставляється зі змістом другої частини: Він гість – я господар.

Безсполучникові складні речення зі значенням пояснення охоплюють речення, в яких один із членів першої частини розкривається однією або кількома постпозитивними частинами: Такий наш Йосип: нема й не просить. Іноді перша частина може мати слова типу: тільки одне, такі, такий (за наявністю слів такі, такий , так, пояснююче означення поєднується з якісно-означальними або якісно-обставинними): Все трапилося так: Ванько побіг на свій город дивитися у степ і батьки розхвилювались, не знайшовши його. Ці речення наближаються до поширювально-приєднувальних.

Безсполучникові складні речення з умовно-наслідковими відношеннями – це речення, перша частина яких вміщує умову, а друга – її наслідок. При цьому ядром смислових відношень виступають модально-часові форми дієслів: Весною сій – восени збережи. Здебільшого присудок у першій частині виражається формою майбутнього часу дійсного способу зі значенням реальної можливості або формою умовного способу або наказового способу зі значенням ірреальної можливості (бажаності).

Безсполучникові складні речення з часовими відношеннями – це речення, в яких виражаються ті чи інші значення послідовності або однозначності зображуваних подій: Уже скотилося із неба сонце, заглянув місяць у моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе.

Безсполучникові складні речення з причиново-наслідковими відношеннями – це речення, з-поміж яких розрізняються безсполучникові складні речення з причиновими відношеннями і речення з відношеннями наслідку.

Речення з причиновими відношеннями вміщують в одній із своїх частин причину перебігу дії іншої частини: Істинно, люди: (бо) живемо не хлібом єдиним.

Речення з відношеннями наслідку характеризуються констатацією наслідку перебігу дії першої частини. Інколи у частинах з семантикою наслідку вживаються слова типу: так, тому: Погода стояла у ті дні тепла: тому й бджола швидко почала вилітати на волю.

Безсполучникові складні речення із з”ясувально-об”єктними відношеннями – це речення, в яких перша частина містить дієслово з незаповненими валентними гніздами, що передбачають наявність і зміст наступної частини. Такими дієсловами є лексеми на позначення сприйняття мовлення, мислення, витворення мовлення і мовленнєвої діяльності, або лексеми, що прямо чи опосередковано вказують на те, що ці процеси відбуваються: Знав: закінчиться перша зміна – і до мене прийде Ярина.

Тлумачення безсполучникових складних речень в аспекті їх структурних особливостей основується на загальному визначенні складного речення відкритої структури і складного речення закритої структури.

Безсполучниковим складним реченням відкритої структури властивим є співвідношення сполучникового і безсполучникового типу зв”язку. При цьому це співвідношення може поширюватись і на складносурядні, і на складнопідрядні речення: Мрія ставала дійсністю, дійсність була схожа на мрію (співвідноситься із складнопідрядним реченням).

У безсполучникових складних реченнях закритої структури протиставлення безсполучниковості і сполучниковості є суттєвим, оскільки наявність того чи іншого сполучника є визначальною для вираження семантики. У безсполучникових складних реченнях протиставлення сурядності і підрядності є нейтралізованим, зведення їх на основі інтонаційного малюнку до складносурядних і складнопідрядних є дещо спрощеним поглядом на специфіку безсполучниковості, оскільки в залежності від лексичного наповнення інтонація того самого порядку виражає різні смислові відношення. Водночас речення з однотипними семантичними відношеннями може характеризуватись різними м малюнками інтонації в мовленні. Все це дає підстави стверджувати наявність у безсполучниковому складному реченні особливого виду зв’язку – недиференційованого. З-поміж речень цього типу розрізняються речення, частини яких характеризуються типізованим виявом структури (специфічна формальна організація), і речення не типізованого вияву структури (позбавлені специфічної формальної організації).

Для безсполучникових речень типізованого вияву структури властивим є той чи інший формальний різновид структурації, що й дає підставу стверджувати наявність трьох типів їх вияву:

речення з анафоричним елементом у першій частині (зрідка у другій);

речення з факультативною позицією заключної частини;

речення з незаповненою синтаксичною позицією у першій частині.

Безсполучниковим складним реченням закритої структури з недиференційованим різновидом синтаксичного зв’язку типізованого вияву структури з анафоричним елементом є такі речення, в яких в одній з поєднуваних частин наявний певний елемент, завдяки якому досягається формальна і смислова цілісність поєднуваних частин. Виступаючи в одній із частин, анафоричний елемент посилює злитість частин, оскільки в другій частині розшифровується його смисл. Анафоричним елементом у складі безсполучникових речень можуть бути вказівні займенники, поєднання вказівної частки з питальним займенником, означальний займенник, поєднання неозначеного займенника з прикметником, абстрактний іменник: Жаль і шкода мені тільки одного: не зустрілись вчасно ми з тобою, шляхи наші розійшлися і ніде не перетнулися. З-поміж цих речень можна виділити речення з анафоричним компонентом у першій частині і речення з анафоричним компонентом у другій частині. Така диференціація має свою основу в тому, що смислове навантаження анафоричних елементів у першій частині і другій частині є дещо відмінним, але суттєвим виступає те, що в другій частині, наприклад, можуть виступати анафоричними елементами тільки вказівні займенники, або їх сполучення з різноманітними частками і под.

Речення з факультативним типізованим виявом структури являють собою такі утворення, в яких перша або друга частина обов’язково вміщує (прямо чи опосередковано) частку так: Зійшло сонце – (так) погідної днини поспішайте в поле збирати урожай.

Безсполучникові речення типізованого вияву структури з незаповненою синтаксичною позицією – це такі речення, в яких в одній з частин наявне слово, що передбачає розгортання власної семантики – слово активної валентності (за своїми смисловими відношеннями вони наближаються до речень із з”ясувально-об”єктними відношеннями): Марія ворухнула коромислами брів і повернулась – знала: він дивиться.

Безсполучникові складні речення закритої структури з не типізованим виявом своєї формальної будови позбавлені чітких формальних ознак внутрішньої диференціації. Узагальнюючи смислові відношення між їх частинами, можна виділити два семантичних різновиди не типізованого вияву структури:

пояснювальні безсполучникові складні речення, в яких друга частина пояснює, мотивує, коментує перебіг подій першої частини:? Видно, давно ніхто не приїжджав до тітки: скрізь позаростало, хоч обкошуй;

зіставні речення, в яких друга частина містить повідомлення, що істотно відрізняється від повідомлення про події першої частини: Василька спробували заспокоїти, він ще більше зайшовся у плачі.

3.ПУНКТУАЦІЯ У БЕЗСПОЛУЧНИКОВОМУ СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ

Кома ставиться у безсполучникових реченнях тоді, коли частини його виражають одночасність, сумісність, послідовність дій і тісно пов’язані між собою своїм змістом: У глибині лісу стукав дятел, пищали синиці.

Крапка з комою у безсполучниковому складному реченні ставиться між дуже поширеними частинами, особливо якщо в середині них уже є власні коми. Така крапка з комою допомагає розібратись в ієрархії синтаксичних відношень. Також крапка з комою є сигналом найбільшої близькості з’єднаних частин і ставиться між непоширеними частинами безсполучникового речення: Мерехтить над полем спека; одуд у балці степовій подає, неначе з глека, трьохскладовий оклик свій.

Двокрапка між частинами безсполучникового складного речення ставиться тоді, коли друга частина вказує на причину дії першої частини або розкриває, доповнює її зміст. Уже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися з-за обрію.

Тире між частинами безсполучникового речення ставиться тоді:

коли зміст частин протиставляється або порівнюється: Заграли знов – ще більш нема ладу;

коли перша частина вказує на час або умову дії другої: За себе дбатимеш – мало матимеш.

Коли друга частина виражає раптову зміну подій або наслідок дії першої: Підняв шапку – човни стали.

Пунктуація у безсполучниковому складному реченні в окремих стилях української мови характеризується специфічним навантаженням, що особливо стосується художнього мовлення. Стилістична функція розділових знаків у безсполучниковому складному реченні художнього стилю зумовлюється:

необхідністю підкреслити значущість смислових відношень між частинами;

наголосити ту чи іншу інформацію;

актуалізувати певний компонент.

Двокрапка застосовується переважно у безсполучникових складних реченнях закритої структури, що своїми смисловими відношеннями між частинами наближається до складнопідрядного речення. Вживання двокрапки спостерігається у кількох випадках:

коли друга частина вказує на причину перебігу дії першої частини: А вгорі вже блідли зорі: западала пізня осіння ніч.

Коли друга частина вказує на наслідок перебігу дії першої частини (у таких випадках у другій частині можна поставити слово тому): Віхола розпочалася з самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо.

Коли друга частина кваліфікує перебіг дій першої частини або дає й уточнює характер ознаки виконавця дії або носія стану першої частини: Таке стійке дерево: до цих пір годиться.

Коли друга частина конкретизує, уточнює думку, виражену в першій частині: Степан зосередився на іншому: як йому попасти до редакції журналу.

Коли друга частина, перебуваючи у постпозиції, співвідноситься з окремим словом першої і розгортає його семантику: Уже на початку жовтня буває: задощить, вітром листя все позриває – справжня осінь.

Коли за неповною першою частиною з опущеним співвідносним словом у тій чи іншій синтаксичній функції друга частина уточнює опущене співвідносне слово. Думав: є велике право одпочить під лавром світу всім, хто в тій війні жорстокій ніс страждання на плечах.

Коли друга частина співвідноситься із співвідносним словом у першій частині типу: такий, така, таке, такі у функції присудка: А день тоді був такий: всі позбиралися і побігли до лісу.

Коли друга частина зумовлена присудком і компенсує його недостатність: Він знав: про що б не почав розмову, все їй болітиме, бо все та чи інакше буде стосуватися Юрія, буде пройнято Юрієм.

Коли друга частина безпосередньо приєднується до іменника або іншого субстантивованого слова і пояснює його: В один прекрасний день пронеслася чутка: приїхав молодий агроном.

Тире ставиться у безсполучниковому реченні закритої структури, в якому смислові стосунки між частинами наближаються до смислових відношень у структурі складнопідрядного речення.

Тире ставиться:

коли друга частина містить результат: Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне;

коли друга частина містить відтінок мети: Знаю – треба справедливо оцінювати знання, знаю – треба бути уважним до кожного слова дитини;

коли друга частина позначає час або умову здійснення подій, про яку мова йде у першій частині: Дощ упав на трави – оживуть отави.

Коли дія, виражена в другій частині, зіставляється з дією у першій: Грім не гряне – ледачий не встане;

Коли друга частина характеризується відтінком співвідношення з опущеним співвідносним словом у ролі підмета: Інколи мені здається – ліс заснув, усе в ньому втратило реальність життя;

Коли у препозиції перебуває частина із значенням міри і ступеня дії: Аж якось на серці важко – так розчарували мене її спогади.

Складні синтаксичні конструкції

Предикативні частини складних речень, які складаються з трьох та більше простих, можуть бути поєднані різнотипними граматичними зв'язками: сурядним і підрядним, сполучниковим і безсполучниковим. Такі речення називаються складними синтаксичними конструкціями.

Можливі різні варіанти таких поєднань.

У складному реченні може співіснувати безсполучниковий і сурядний сполучниковий зв'язки. Причому за допомогою сполучника сурядності приєднується, як правило, остання частина, що надає всьому реченню характеру завершеності: Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч). Виходиш із лісу — в голову тобі цілять сонячні стріли, спека оповиває твоє тіло, в 'ялить думки, і ти стаєш її безвольним бранцем. Дивишся вгору — світло заливає очі, сліпить; опустиш погляд на землю — відбите від землі, воно теж починає різати зір, і ти примружуєшся, кліпаєш... (З тв. Є. Гуцала). А в реченні Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева (Л. Тендюк) повторюваний сполучник створює враження незавершеності.

Сурядним зв'язком можуть об'єднуватися як окремі синтаксичні блоки складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями — таким чином виникають складні речення із сурядністю й підрядністю.

Сурядним зв'язком об'єднується складнопідрядне речен­ня з незалежним і навпаки: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О. Гончар). Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський). Тут у першому випадку до незалежного речення за допомогою сполучника сурядності / приєднано складнопідрядне речення з підрядним допустовим, у друго­му — до складнопідрядного речення з підрядним способу дії за допомогою сполучника сурядності однак приєднано неза­лежне речення.

Може бути й кілька таких синтаксичних блоків, об'єдна­них сурядним зв'язком: Хтось нараяв їй писати у військкомат, і вона написала, й через два тижні надійшло їй пояснен­ня, що податки з неї стягнено неправильно, оскільки вона солдатська жона і солдатська мати і має право на пільги, й що військкомат поклопочеться за неї (Ю. Мушкетик). Тут перша й друга частини — незалежні речення, до них приєднано складнопідрядне речення з однорідною й послідовною підрядністю.

Сурядним зв'язком об'єднуються між собою складнопід­рядні речення: Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води (С. Скляренко). Тут два складнопідрядні речення з підрядни­ми умови поєднані між собою сполучником сурядності і. У реченні Недарма деякі люди життя своє присвячують, щоб ви­будувати й дослідити своє генеалогічне дерево, бо людина — єди­на істота, яка має відчуття історії, і коли відчуття в ній зга­сає, вона морально дичавіє (Вал. Шевчук) перший із таких блоків являє собою складнопідрядне речення з послідовною підрядністю, другий — складнопідрядне з підрядним умови, яке стоїть перед головним реченням.

Безсполучниковим зв'язком як окремі синтаксичні блоки можуть об'єднуватися складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями — таким чином ви­никають складні речення з безсполучниковим зв'язком і підрядністю.

Безсполучниковим зв'язком об'єднуються складнопідряд­не речення з незалежним і навпаки, причому між дими блока­ми можуть бути відношення як рівноправності, так і нерівно­правності: Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відби­вається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька (В. Сухомлинський). Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти: вкупі більше зробиш діла, швидше дійдеш до мети. Щастя дурно не дається: тільки той його придбає, хто за його в бої б'ється (3 тв. Б. Грінченка).

Безсполучниковим зв'язком об'єднуються між собою складнопідрядні речення — то як рівноправні: Хто визволяєть­ся сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме (Леся Українка). Не може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми, не може дати волю той народу, хто душу закував у темноту (Д. Павличко). Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба (Григір Тютюнник), — то як нерівноправні: Невдача мовби примирила нас з тими, від кого ми досі уперто намагалися відірватись: беремося тепер спільно обмірковувати становище, в яке тут разом потрапили (О. Гончар).

В одному реченні може співіснувати сполучниковий І безсполучниковий, сурядний і підрядний зв'язки, наприклад: я подумав: як то добре отако вірити в когось, поклас­тися на когось, але все те до пори, бо надходить час, і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи (Ю. Мушкетик). Тут перше і друге речення поєднані безсполучниковим зв'язком, третє приєднане до другого за допомогою сполучника сурядності але, четверте й п'яте, які разом становлять синтаксичний блок — їх поєднує сполучник , приєднані до попередньої частини за до­помогою сполучника підрядності бо. У реченні Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить жит­тя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне (Є. Сверстюк) перша і друга частини пов'язані безсполучниковим зв'язком, третя приєднана сурядним, четверта — підрядним. У реченні Гудуть два бубни, ухкають брязкальцями, рвуться на скрипках струни, зубатий рубель гризе качалку, заслінка деренчить, жалібно дзвенить під ногами, — танцюють дере­ва, хилитаються з боку на бік хати, танцюють цигани, тан­цює ведмідь з кільцем у носі, а козак іде видрібця, а козак притупує, відтак зриває з голови шапку і летить, неначе шу­ліка, по колу, перекидається в повітрі, б'є ногами та долоня­ми по землі, аж курява встає (Ю. Мушкетик) перші вісім предикативних частин об'єднані безсполучниковим зв'язком, дев'ята й десята приєднані за допомогою сполучника сурядності а, одинадцята й дванадцята — за допомогою спо­лучників підрядності неначе, аж.

Розділові знаки між кожними двома частинами таких складних синтаксичних конструкцій ставляться так само, як і між будь-якими двома частинами складносурядних, складно­підрядних чи складних безсполучникових речень.

Складне синтаксичне ціле (ССЦ) – це група речень, поєднаних синтаксичним, граматичним і інтонаційним зв'язком, що характеризується більшою смисловою закінченістю в порівнянні з реченням. Як правило, тексти членуються на деяке число ССЦ, але буває і так, що межі тексту і ССЦ співпадають (прикладом можуть служити короткі розповіді, що є тільки одним ССЦ). Кожне ССЦ має свою мікротему, яка грає роль основного зв'язуючого початку в названому відрізку тексту. Мікротеми складних синтаксичних цілих є складовими основної теми тексту. Не все ССЦ є однотемними. Іноді вони бувають і багатотемними.

Виділяються три основні типи ССЦ: описові, оповідні і розмірковування. В описовому ССЦ мікротема розкривається в процесі характеристики предметів, явищ природи, осіб і т.п., що оформляється, як правило, у вигляді переліку їх ознак. Відмінними рисами даного типу є статичність і одночасність перерахованих явищ. В смисловому відношенні основними різновидами описових ССЦ можна вважати наступні: пейзаж, опис обстановки, опис портрета і характеристика. Оповідне ССЦ характеризується тим, що його мікротема розкривається в процесі розвитку дій, станів, подій і т.п. Цей тип ССЦ відрізняє динамічність, послідовність повідомлення. В оповіданні багато дієслів, а також слів, що вказують на послідовність дій: одного разу, спочатку, потім, потім, після цього, трохи згодом, пізніше, через деякий час, тоді, тут, раптом, несподівано, ось і, нарешті і т.п. Оповідний тип ССЦ протиставляється описовому. Основна відмінність представлена в антонімі їх головних характеристик: динаміка (в першому випадку) – статика (в другому). ССЦ типу розмірковування ґрунтується в логічному плані на висновку і є розвитком мікротеми, що складається з трьох частин: теза, доказ (аргументування) і висновок (висновок, узагальнення і т.д.). Але в названому типі не завжди спостерігається наявність всіх трьох частин: у кожному конкретному випадку може бути відсутній (або ж бути неявно виражена) якась з них (це відповідає в логіці повному або неповному, тобто скороченому, висновку). ССЦ типу міркування характеризуються причинно-наслідковим значенням, обумовленим їх структурою. В міркуванні часто використовуються слова, що вказують на хід розвитку думки і причинно-наслідкові зв'язки: чому, тому що, оскільки, адже, по-перше, по-друге, по-третє, тому, от чому. В чистому вигляді ССЦ описові, оповідні і розмірковування зустрічаються не завжди. Дуже поширеними є ССЦ, в яких спостерігається комбінація названих типів. Наприклад, в художній прозі часто зустрічаються ССЦ, в яких присутні і елементи опису, і елементи оповідання. Крім того і розмірковування може включати як елементи опису, так елементи оповідання. Це додає тексту виразність.