107Партійна система фрн.

Політичні партії мають, відповідно до Основного закону, працювати над виробленням політичної волі народу. Таким чином виставлення кандидатур на політичні посади та організація виборчої кампанії набуває рівня конституційного завдання. З цього приводу партії одержують від держави відшкодування коштів, витрачених на проведення передвиборчої боротьби. Відшкодування коштів на передвиборчу кампанію, яке було вперше застосоване в Німеччині, тепер практикується в більшості демократичних держав. Побудова політичних партій має відбуватися, за Основним законом, на демократичних засадах (демократичне членство). Очікується, що партії визнають демократичну державу.

Партії, чия демократична налаштованість є сумнівною, можуть бути заборонені за клопотанням Федерального уряду, але не обов’язково. Якщо Федеральний уряд вважає, що заборона потрібна, бо такі партії становлять небезпеку для демократичної системи, він може подати клопотання про заборону. Сама ж заборона виголошується винятково Федеральним конституційним судом. Таким чином уникають можливостей, щоб правлячі партії забороняли таку партію, яка була б їм незручною в політичному змаганні. Урядові партії вважають за краще боротися з недемократичними партіями шляхом звичайної політичної конкуренції. В історії Федеративної Республіки Німеччина існує дуже мало судових процесів щодо заборони, а ще менше самих заборон партій. Хоча Основний закон і привілеює політичні партії, але вони, по суті, є формою вираження суспільства. Вони самі ризикують програти на виборах, втратити своїх членів, зокрема й через суперечки з персональних та принципових питань.

Німецька партійна система нескладна. До 1983 року в Бундестазі були представлені винятково партії, які увійшли до парламенту ще в 1949 році після перших виборів: партії союзу, СДПН і ВДП. Партії союзу, що належать до європейської родини християнських демократів, повсюди в Німеччині – окрім Баварії – постають як Християнсько-демократичний союз (ХДС). У федеральній землі Баварія ХДС нехтує особистим представництвом і поступається місцем тісно пов’язаній з ним партії Християнсько-соціальний союз (ХСС). У Бундестазі депутати від обох партій міцно об’єднані в одну фракцію.

Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) є другою великою силою в німецькій партійній системі. Вона належить до родини європейських партій соціал-демократів і демократичних соціалістів. ХДС/ХСС і СДПН вважаються народними партіями, тобто в минулому вони успішно завойовували широкий загал виборців. Вони обидві принципово позитивно ставляться до соціальної держави з її гарантуванням доходів літнім людям, хворим, інвалідам і безробітним. ХДС/ХСС скорше інтегрує такі прошарки, як приватних підприємців, ремісників і бізнесменів, а СДПН близька до профспілок.

Вільна демократична партія (ВДП) належить до родини ліберальних європейських партій. Її політичним кредом є якомога менший вплив держави на ринок. ВДП не є загальнонародною партією. Вона переважно користується підтримкою кіл з високим рівнем доходів та освіти.

Партія «Союз 90/Зелені», заснована 1980 року, яку коротко називають «Зелені», – перша партія, що створена після 1949 року й довго успішно існує. Зелені належать до європейської сім’ї зелених та екологічних партій. Їх програмною особливістю є поєднання ринкової економіки із завданнями держави щодо захисту природи та довкілля. Здебільшого «Зелених» підтримують заможніші та високоосвічені верстви виборців.

Після возз’єднання на політичну арену Федеративної Республіки Німеччина вийшла Партія демократичного соціалізму (ПДС). Вона утворилася 1989 року з державної соціалістичної партії колишньої Німецької Демократичної Республіки – СЄПН. ПДС перетворилася на демократичну партію. Політичний успіх вона спочатку мала виключно в п’яти східних землях Федеративної Республіки Німеччина, на колишній державній території НДР. На виборах до Бундестаґу 2005 року члени новозаснованої та представленої доти лише на виборах до земельних парламентів партії «Виборча альтернатива. Праця й Соціальна справедливість» (ВАПСС) були кандидатами за списком ПДС. Ця пар тія згодом перейменувала себе в «Партію лівих. ПДС», а в червні 2007 року обидві партії об’єдналися в партію «Ліва».