- •1 Об'єкт і предмет країнознавства
- •3 Комплексна країнознавча характеристика
- •4 Типології країн у сучасному світі
- •5 Загальна характеристика фізичної географії пострадянського простору
- •6 Загальна характеристика економічної географії стран пострадянського простору
- •19. Господарство України…
- •20. Геополітичне середовище та зовнішньополітичні пріоритети України.
- •21. Участь України в міжнародних організаціях.
- •22. Демографічний потенціал і національний склад населення України.
- •23. Релігійне життя та міжконфесійні стосунки України.
- •24. Природно-кліматичні умови і сировинні ресурси Російської Федерації.
- •25. Основні етапи історії рф
- •26. Державно-політичний устрій рф
- •29. Чисельність та етнонаціональний склад населення
- •30. Етноконфесійний склад населення та релегійне життя в Росії
- •28. Зовнішня політика рф
- •27. Господарство рф,його галузева і територіальна структура
- •31. Географічне розташування, природно-кліматичні умови, продуктивні сили Республіки Білорусь.
- •32. Особливості історичного розвитку Білорусі.
- •33. Політична система і політичний розвиток Республіки Білорусь.
- •34. Білоруська модель посткомуністичних трансформацій.
- •35. Господарство Білорусі, його потенціал, галузева і територіальна структура.
- •36. Основні напрями і пріоритети зовнішньої політики Республіки Білорусь.
- •83. Специфічні риси „західної” цивілізації.
- •84. Рельєф‚ клімат та географічні регіони Європи.
- •85 Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Європи.
- •86 Водні та земельні ресурси Європи.
- •87. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- •88. Етногенез та розселення романських народів Європи.
- •89. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- •90. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- •91. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- •92. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- •93. Рельєф‚ клімат, географічні регіони Північної Америки.
- •94. Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Північної Америки.
- •95. Водні та земельні ресурси Північної Америки.
- •96. Економічна інтеграція держав Північної Америки.
- •97. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- •98. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- •99. Країнознавча характеристика Ірландії.
- •100. Федеративний устрій Канади.
- •102Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- •103Конституція сша.
- •104Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- •105Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- •106Державний устрій фрн: поділ компетенцій між центральним урядом і федеральними землями.
- •107Партійна система фрн.
- •108Економічний потенціал фрн.
- •109Федеративний устрій Австрійської Республіки.
- •110Державний лад Швейцарії.
- •111Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- •112Економічний потенціал Франції.
- •Сільське господарство.
- •2) Лісництво
- •3) Рибальство
- •4) Промисловість
- •5) Фінансові послуги та страхування
- •6) Транспорт
- •7) Туристичні послуги
- •8) Третинний сектор (сфера послуг)
- •113П’ята республіка у Франції.
- •114Специфіка державного устрою Французької Республіки.
- •115Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- •116Політична система Італійської Республіки.
- •117 Розв’язання етнонаціональних проблем в Королівстві Бельгія.
- •118 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- •Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- •120Ісландія. Міжнародне становище
- •121Економічний потенціал Норвегії.
- •122Політична система Фінляндії у післявоєнний період.
- •123Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція.
- •124Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально–економічні та політичні аспекти.
34. Білоруська модель посткомуністичних трансформацій.
Говорячи про моделі посткомуністичних трансформацій, на прикладі Білорусі ми можемо побачити модель „зворотного розвитку”, суть якої полягає в тім, що внаслідок певних обставин суспільство повертається до попереднього (тоталітарного) стану. В цьому випадку процес трансформації переривається і суспільство не досягає нової якості.
Таку модель унаочнює Білорусь, у якій з кожним роком погіршуються показники суспільно-політичних процесів. На 2005 рік вона (разом з Туркменістаном) має найбільше відхилення від стандартів демократії . Їх системи мають більше ознак тоталітаризму, ніж авторитаризму. Там функціонує державна (адміністративно-командна) економіка, де 75 % ВВП виробляє державний сектор. Майже не існує поля громадянського суспільства (його показники гірші за показники політичної системи в цілому). Панує урядова монополія на ЗМІ. У рейтингу свободи преси за 2004 рік серед 193 країн світу Білорусь поділила 182 - 183 місця з Узбекистаном.
У Білорусі режим не має деяких ознак, які у класичній теорії тоталітаризму вважаються іманентними. Не існує інституту правлячої партії, але „влада однієї легальної партії ...не є обов’язковою ознакою тоталітаризму” . Не існує також оформленої офіційної ідеології. Проте немає поля громадянського суспільства, а держава має усепроникаючий, корпоративний та поліцейський характер. В економіці відбувається одержавлення приватного сектора (передусім комерційних банків). Майже немає такого виду комерційної діяльності, що не ліцензується державою. Внаслідок націоналізації і постійної перереєстрації приватних суб’єктів економічної діяльності їх кількість постійно скорочується. Усе населення країни об’єднано в корпоративні структури, які утворюють тоталітарний каркас. Трудові колективи, як і раніше, виконують політичні функції, зокрема – висування кандидатів у депутати. Під час виборів і референдумів контроль та управління голосуванням здійснюють керівники підприємств і установ. „Громадські” організації, що установлюються згори, не стільки репрезентують інтереси відповідних сегментів суспільства у відносинах з державою, скільки державну політику у цих сегментах. Таким чином, політичне представництво замінено функціональним, а політика зводиться до взаємодії між владою та обмеженим колом впливових корпоративних спілок, які, в обмін на покору, одержали монополію на представництво відповідних верств населення. У країні діє сім служб з правом оперативно-розшукової діяльності; чисельність МВС у півтора рази перевищує чисельність збройних сил; КДБ, що зберіг свою попередню назву, і сьогодні головним завданням вважає боротьбу с супротивниками режиму. Хоч у Білорусі формально існують опозиційні партії, але їх діяльність переслідується владою, а лідери опозиції зникають без сліду . Отже, за своєю сутністю політичний режим Білорусі доцільно визначити як неототалітарний, але це поняття ще потребує наукової розробки.
Скільки можуть проіснувати такі режими? Доля режиму у Білорусі, яка має інший цивілізаційний контекст, обмаль природних ресурсів та кордони з новими демократіями, великою мірою визначається його політичною та економічною підтримкою з боку Росії, політичне керівництво якої заради своїх імперських амбіцій готове підтримувати будь-який антидемократичний режим, що солідаризується з її політичним курсом.