- •1 Об'єкт і предмет країнознавства
- •3 Комплексна країнознавча характеристика
- •4 Типології країн у сучасному світі
- •5 Загальна характеристика фізичної географії пострадянського простору
- •6 Загальна характеристика економічної географії стран пострадянського простору
- •19. Господарство України…
- •20. Геополітичне середовище та зовнішньополітичні пріоритети України.
- •21. Участь України в міжнародних організаціях.
- •22. Демографічний потенціал і національний склад населення України.
- •23. Релігійне життя та міжконфесійні стосунки України.
- •24. Природно-кліматичні умови і сировинні ресурси Російської Федерації.
- •25. Основні етапи історії рф
- •26. Державно-політичний устрій рф
- •29. Чисельність та етнонаціональний склад населення
- •30. Етноконфесійний склад населення та релегійне життя в Росії
- •28. Зовнішня політика рф
- •27. Господарство рф,його галузева і територіальна структура
- •31. Географічне розташування, природно-кліматичні умови, продуктивні сили Республіки Білорусь.
- •32. Особливості історичного розвитку Білорусі.
- •33. Політична система і політичний розвиток Республіки Білорусь.
- •34. Білоруська модель посткомуністичних трансформацій.
- •35. Господарство Білорусі, його потенціал, галузева і територіальна структура.
- •36. Основні напрями і пріоритети зовнішньої політики Республіки Білорусь.
- •83. Специфічні риси „західної” цивілізації.
- •84. Рельєф‚ клімат та географічні регіони Європи.
- •85 Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Європи.
- •86 Водні та земельні ресурси Європи.
- •87. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- •88. Етногенез та розселення романських народів Європи.
- •89. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- •90. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- •91. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- •92. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- •93. Рельєф‚ клімат, географічні регіони Північної Америки.
- •94. Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Північної Америки.
- •95. Водні та земельні ресурси Північної Америки.
- •96. Економічна інтеграція держав Північної Америки.
- •97. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- •98. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- •99. Країнознавча характеристика Ірландії.
- •100. Федеративний устрій Канади.
- •102Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- •103Конституція сша.
- •104Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- •105Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- •106Державний устрій фрн: поділ компетенцій між центральним урядом і федеральними землями.
- •107Партійна система фрн.
- •108Економічний потенціал фрн.
- •109Федеративний устрій Австрійської Республіки.
- •110Державний лад Швейцарії.
- •111Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- •112Економічний потенціал Франції.
- •Сільське господарство.
- •2) Лісництво
- •3) Рибальство
- •4) Промисловість
- •5) Фінансові послуги та страхування
- •6) Транспорт
- •7) Туристичні послуги
- •8) Третинний сектор (сфера послуг)
- •113П’ята республіка у Франції.
- •114Специфіка державного устрою Французької Республіки.
- •115Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- •116Політична система Італійської Республіки.
- •117 Розв’язання етнонаціональних проблем в Королівстві Бельгія.
- •118 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- •Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- •120Ісландія. Міжнародне становище
- •121Економічний потенціал Норвегії.
- •122Політична система Фінляндії у післявоєнний період.
- •123Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція.
- •124Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально–економічні та політичні аспекти.
94. Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Північної Америки.
У Північній Америці розташовані поклади природних копалин світового значення - це залізна руда, нікель, кобальт, золото, уран (Лаврентійська підвищеність), кам’яне вугілля, нафта, горючій гази, а також калійні солі (в Канаді). Дуже багатими є нафтові родовища, розташовані на Примексиканській низовині, та у північній частині Канадського Арктичного архіпелагу). В Північних Аппалачах найбільші в світі родовища азбесту. У Кордильєрах є численні родовища кольорових і рідкісних металів.
Площа земельного фонду Північної Америки становить 2 млрд 139 млн гектарів, з яких близько 13 відсотків займають рілля і плантації. Більша частина земельного фонду материка, що придатні для сільськогосподарського використання припадає на США та південь Канади. Близько 70 відсотків площі оброблюваних земель та 65 відсотків площі пасовищ у Північній Америці знаходяться на території 48 компактно розташованих штатів США. Значні території у високих широтах (Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландія) не можуть бути використані у сільськогосподарському виробництві.
Більшість родовищ корисних копалин Північної Америки знаходиться на Канадському щиті і в Кордильєрах. Докембрій Канадського щита включає великі родовища залізних руд (район озера Верхнього, півострова Лабрадор), сульфідних, мідних, нікелевих і уранових руд (північне узбережжя озера Гурон), а також золота (район Поркьюпайн) і кольорових металів; осадовий чохол платформи, в основному по кордону зі складчастими областями, містить численні поклади нафти, газу і кам'яного вугілля (Східні і Західний внутрішні кам'яновугільні басейни Північно-Американської плити).
У Кордильєрах відомі численні і місцями великі родовища руд золота, срібла, міді, цинку, свинцю (родовище Пайн-Пойнт), молібдену, вольфраму, ртуті, менш поширені залізні руди. Уздовж Тихоокеанського узбережжя, у Каліфорнії і на Південній Алясці, а також у передгір'ях (Канада) і в східній частині (США) Скелястих гір є значні родовища нафти і газу. До крейдових відкладень Скелястих гір і внутрішніх прогинів Кордильєр у Канаді залягають поклади кам'яного вугілля, а до низів мезозою Скелястих гір - осадові руди урану; у палеозої того ж району - пластові поклади фосфоритів.
95. Водні та земельні ресурси Північної Америки.
Річки. Найбільша річкова система – Місісіпі (6420 км) та її притоки – Міссурі, Огайо; інші великі ріки – св. Лаврентія, Макензі, Юкон, Колумбія, Колорадо. Північна частина материка багата на озера (Великі озера, Вінніпеґ, Велике Невільниче озеро, Велике Медвеже озеро та інші).
Північна Америка багата водами. Їй належать найдовша річкова система Землі - річка Міссісіпі з Міссурі, і найбільше скупчення прісної води у Великих озерах. Середній річний стік річок Північної Америки - 8200 км2. Але зрошена вона нерівномірно, що пов'язано в першу чергу з кліматичними й орографічними умовами. Найбільша частина води надходить в Атлантичний океан.
У басейні Атлантичного океану річкова мережа густа, ріки досягають значної довжини. Річки тихоокеанського басейну коротші; у північній, сильно зволоженій частині мають значну водність. Їм властиве велике падіння, нерідко бурхливою течією річки утворюють глибокі ущелини і каньйони. Найбільші річки цього басейну - Юкон, Колумбія і Колорадо.
Басейн Північного Льодовитого океану має слабко розвинену систему стоку, проте багатий озерами, болотами, Найбільша річкова система: річок Фінлі - Піс-Рівер - Невільнича - Маккензі.
Загальні запаси гідроенергії материка близько 200 Гвт. За режимом живлення річки належать до 4 типів: переважно дощового, сніжно-дощового, льодовикового і ґрунтового живлення. Північна частина материка, що піддавалася заледенінню, багата озерами льодовиково-тектонічного походження. У їхньому числі Великі озера, Вінніпег, Вінніпегосис, Манітоба, Велике Невільниче озеро, Велике Ведмеже озеро, Оленяче озеро та інші. У Центральній Америці (у Нікарагуанській балці) розташовані великі тектонічні озера Нікарагуа і Манагуа, У Великому Басейні є реліктові озера, що збереглися від вологої епохи плейстоцену; найбільше з них - Велике Солоне озеро. На берегових низовинах багато озер лагунового походження. У багатьох районах Кордильєр (на Алясці, у Каскадних горах, у Мексиці, Центральній Америці) знаходяться вулканічні озера.
Загальна площа заледеніння перевищує 2 млн. км2. Крижаний щит Гренландії, що представляє собою фрагмент пізнього четвертого заледеніння Північної Америки - найбільший. Інші льодовики, що також існують з того часу - крижані куполи, що покривають значні ділянки на острові Елсмір та інших островах Канадського Арктичного архіпелагу. Для цих островів, а також для берегових районів Гренландії характерні гірські карові льодовики, для північного узбережжя острова Елсмір - льодовики підніж і шельфові льодовики. На самому материку велике заледеніння на південній Алясці (Чугачські і Кенайські гори й особливо мис Святого Іллі) - 52 тис. км2, де льодовики спускаються до рівня океану. Крім того, льодовики є в хребтах Брукса, Аляскінському і Алеутському, Скелястих горах, Береговому хребті Канади, на окремих вершинах Каскадних гір і Вулканічного Сьєрра-Мадре.
Ґрунтово-рослинний покров представлений серією широтних зон від арктичних пустель на Півночі до тропічних вічнозелених лісів на Півдні.
Північній Америці властива велика розмаїтість ґрунтів - від полярних до тропічних, з переважним поширенням типів, що формуються в результаті процесів бореального і субтропічного ґрунтоутворення. Для північних островів Канадського Арктичного архіпелагу характерні відносно сухі арктичні і тундрові арктичні ґрунти. У південних частинах архіпелагу й у межах широкої смуги уздовж Північного Льодовитого океану в умовах суцільної багаторічної мерзлоти розвиваються кислі, ненасичені, дуже вологі в теплий період гундрово-глейові ґрунти. На заході Аляски й Алеутських островах на вулканічному попелі утворилися дерено-торф'янисті субполярні ґрунти. У центральних частинах Лаврентійської височини й в улоговинах плоскогір'я Юкон багаті грубим гумусом мерзлотно-тайгові ґрунти, що зустрічаються в комплексі з поверхневими підзолами на підвищеннях і торфо-глейовими ґрунтами у зниженнях. У південних частинах півострова Лабрадор вони змінюються ілювіально-залізисто-гумусовими підзолами. На Великих рівнинах сформувалися дерено-підзолисті ґрунти; для останніх характерна мала потужність гумусового шару, особливо в районі Великих рівнин, де в межах контуру цих ґрунтів виділяють особливі сірі лісові ґрунти, що розвиваються в комплексі з осолоділими ґрунтами на стародавніх озерних відкладеннях. Усі ці ґрунти порівняно слабко використовуються в землеробстві, за винятком різностей, що утворюються на карбонатних морених або озерних відкладеннях. У південній частині помірного пояса і в субтропіках однорідні ґрунти поширені бурі лісові ґрунти, ненасичені в північній частині і насичені на півдні. Вони формуються в умовах рясного атмосферного зволоження і досить родючі, але часто містять щільний водонепроникний підґрунтовий шар і вимагають осушення. На півдні від Великих озер і на північному заході Центральних рівнин в умовах помірно вологого клімату сформувалися чорноземні ґрунти прерій, слабо кислі або нейтральні з високим вмістом гумусу. Значно ширше представлені каштанові ґрунти, що утворюють великі масиви на Великих рівнинах і Колумбійському плато. В областях сухого і континентального клімату Великого Басейну розвинуті солоні бурі напівпустельні ґрунти в сполученні із солончаками. У південних частинах рівнин Північної Америки зміни ґрунтів ще більш тісно пов'язані з вологістю клімату там переважають червоноземі і жовтоземі ґрунти. На захід від Міссісіпі поширені червоно-чорні ґрунти субтропічних прерій, коричневі і сіро-коричневі ґрунти чагарникових степів, у внутрішніх частинах Мексиканського нагір'я - сіроземи і примітивні ґрунти субтропічних пустель, на Каліфорнійському півострові - пустельні тропічні ґрунти. У низинних районах Центральної Америки поширені переважно червоно-жовті ферралітні ґрунти вологих лісів і червоні ферралітні ґрунти саван. На схилах Кордильєр поширені різні варіанти гірських ґрунтів, серед яких у вологих районах переважають гірські бурі лісові, у сухих - гірські коричневі ґрунти.