- •2. Предмет і поняття теорії держави і права
- •4. Становлення людського суспільства: головні етапи формування держави. Ознаки суспільства та держави
- •6. Головні передумови виникнення держави: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, психологічні
- •7. Співвідношення держави і суспільства. Роль держави в організації суспільного життя
- •8. Загальне поняття держави та її ознаки
- •9. Поняттята характеристика суверенітету держави
- •10. Держава і громадянське суспільство: поняття, співвідношення, характеристика
- •11. Сутність та основні ознаки державної соціальної демократії
- •12. Сутність та загальна характеристика громадянського суспільства
- •13. Ознаки, які відрізняють державу від інших організацій у суспільстві
- •14. Типологія держав та їх загальна характеристика
- •15. Поняття правової держави та її ознаки
- •16. Функції держави: поняття та види
- •17. Загальне поняття та елементи форми держави
- •18. Поняття державного правління та його характеристика. Види форм правління сучасних держав
- •19. Поняття державного устрою. Види устрою сучасних держав
- •20. Поняття державного режиму. Основні види державних режимів
- •21. Основні ознаки федерації та їх характеристика
- •22. Основні ознаки конфедерації та унітарної держави
- •23. Порівняльний аналіз унітарної, федеративної та конфедеративної держав
- •24. Основні ознаки демократичного та антидемократичного режиму
- •25. Поняття влади, її основні ознаки та джерела
- •26. Сутність державної публічної влади та її характеристика
- •27. Правові форми та способи реалізації державної влади
- •28. Механізм держави та його структура
- •29. Загальна характеристика апарату держави
- •30. Принципи формування і діяльності апарату сучаної держави
- •31. Поняття органу держави, види та характеристика
- •32. Державні службовці в механізмі держави: поняття, види
- •33. Принцип поділу влади. Система взаємних стримувань та противаг
- •34. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •35. Елементи політичної системи суспільства та їх характеристика
- •36. Громадські організації та об’єднання в політичній системі суспільства: поняття, характеристика
- •37. Політичні партії в політичній системі суспільства: поняття та види
- •38. Правові форми взаємовідносин держави та громадських об’єднань
- •39. Держава – базовий елемент політичної системи суспільства: роль та функції
- •40. Поняття механізму політичної влади, його структура та характеристика
- •41. Поняття та структура (елементи) правової норми
- •42. Основні види норм права
- •43. Поняття та основні форми реалізації норм права
- •44. Юридична відповідальність: поняття, суть, правова природа
- •45. Соціальна цінність, функції права та його структура
- •46. Поняття та елементи механізму правового регулювання
- •47. Поняття та види нормативно-правових актів
- •48. Поняття та види форм (джерел) права
- •49. Поняття та необхідність тлумачення права
- •50. Тлумачення - роз’яснення за суб’єктами: офіційне та неофіційне
- •51. Поняття, ознаки та види законів
- •52. Правові презумпції та аксіоми в системі принципів права
- •53. Правотворчість: поняття, ознаки, стадії, види. Суб’єкти законодавчої ініціативи
- •54. Способи та види тлумачення правових норм
- •55. Поняття та види юридичних фактів
- •56. Поняття та структура правової норми
- •57. Поняття та основні принципи законності
- •58. Поняття та основні стадії процесу застосування права
- •III. Вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
- •59. Поняття системи права, її характерні риси та особливості
- •60. Поняття, мета та функції юридичної відповідальності
- •61. Поняття правопорушень, причини та шляхи їх подолання
- •62. Механізм правового регулювання – поняття та характеристика
- •63. Поняття та елементи стадій правового регулювання
- •64. Праворозуміння: поняття, концепції, суб’єкт, об’єкт, зміст
- •65. Поняття, ознаки, види правосвідомості
- •66. Поняття прогалин у праві та шляхи їх подолання
- •67. Правове виховання: поняття, форми, методи
- •68. Поняття гарантій законності. Спеціальні засоби та заходи, за допомогою яких забезпечується режим законності
- •69. Поняття та види принципів права
- •70. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі, щодо кола осіб
- •71. Правовідносини як особливий різновид соціальних відносин. Поняття та зміст правовідносин
- •72. Суб’єкти правовідносин: поняття та види
- •73. Поняття, основні риси та функції правової культури
- •74. Поняття та види дисципліни. Співвідношення дисципліни з законністю, правопорядком і громадським порядком
- •75. Правозастосовні акти: поняття, види та вимоги до них
- •76. Поняття підзаконних нормативно-правових актів: ознаки та види
- •77. Юридичні властивості суб’єктів права. Правоздатність, дієздатність та деліктоздітність: поняття та характеристика
- •78. Поняття, ознаки та види правової та правомірної поведінки
- •79. Поняття, ознаки, склад і види правопорушень
- •80. Правовий нігілізм: поняття та шляхи його подолання в сучасній Україні
9. Поняттята характеристика суверенітету держави
Суверенітет держави — політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.
Відрізняють дві сторони державного суверенітету:
внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної території;
зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.
Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади видавати закони.
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:
1) верховенство (інакше: прерогатива влади) -- відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;
2) самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;
3) повнота (інакше: універсальність) — поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;
4) неподільність влади держави в межах її території — одноособовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;
5) незалежність у зовнішніх відносинах — можливість самостійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм міжнародного права і поважання суверенітету інших країн;
6) рівноправність у зовнішніх відносинах — наявність у міжнародних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн.
До зазначених ознак суверенітету слід додати:
7) невідчужуваність — неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої законом можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам федерації та органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).
Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від розміру їх території, кількості населення, форми правління і устрою. Суверенітет держави є основним принципом міжнародного права. Він знайшов своє вираження у Статуті ООН та інших міжнародних-правових документах.
10. Держава і громадянське суспільство: поняття, співвідношення, характеристика
Громадянське суспільство - система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку.
Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.
Сформувалися три підходи до співвідношення громадянського суспільства і держави:
1) держава і громадянське суспільство - збіжні соціальні системи;
2) держава і громадянське суспільство — різні соціальні системи, первинною (провідною) є держава, що контролює громадянське суспільство;
3) держава і громадянське суспільство — різні соціальні системи, держава виконує службову (підпорядковану) роль щодо громадянського суспільства.
Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідношенні з державою:
1) не існує до держави і поза державою;
2) не включає державу, розвивається самостійно — без безпосереднього втручання держави;
3) складається із суб'єктів — вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;
4) має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;
5) справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;
6) має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;
7) формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;
8) розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.
Держава здатна сприяти розвитку суспільства або перешкоджати йому.
У функціонуванні громадянського суспільства роль цивілізованої держави має виражатися в тому, що вона служить формою, що організує громадянське суспільство і створює умови для його розвитку;
— є відносно самостійною щодо громадянського суспільства і здійснює солідарні публічні інтереси усіх членів суспільства;
— встановлює «правила гри», яких повинні дотримуватися громадяни та їх об'єднання, створює сприятливі умови для їх існування і розвитку;
- не втручається у приватну сферу сім'ї, побуту, культури (перший рівень громадянського суспільства): таке втручання може відбуватися лише з метою забезпечення особистої або громадської безпеки;
— надає необхідний захист громадянському суспільству, яке функціонує в межах її території, у тому, що належить до соціальної безпеки громадян;
— виступає знаряддям соціального компромісу громадянського суспільства, пом'якшує соціальні суперечності між різними соціальними групами;
— юридичне забезпечує можливості громадянина бути власником, створювати громадські об'єднання, комерційні корпорації, брати активну участь у політичному житті суспільства;
— має межі регулювання відносин у суспільстві, які визначаються конституцією держави, стандартами в галузі прав і свобод людини, закріпленими в міжнародних актах.
І громадянське суспільство, і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів людини. Громадянським суспільством можна назвати таке суспільство, у якому головною діючою особою є громадянин як автономна особа:
• суб'єкт, який усвідомлює себе вільним членом суспільства; вільним економічно - який має право вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі підприємницької; вільним ідеологічно і політичне;
• суб'єкт, який наділений правами і свободами, у тому числі правом приватної власності («суб'єкт-власник»);
• суб'єкт, який усвідомлює відповідальність перед суспільством;
• суб'єкт, який захищений законом від прямого втручання і довільних обмежень з боку держави.