Контрольні питання для самоперевірки

1. Які вимоги Конвенції СОЛАС-74 до рятувальних засобів?

2. Що таке індивідуальні рятувальні засоби та у чому їх призначення?

3. Які конструктивні особливості має у собі рятувальний жилет?

4. Які конструктивні особливості має у собі рятувальне коло?

5. Які конструктивні особливості має у собі гідротермокостюм?

6. Яким чином виконується постачання судна рятувальними колами та жилетами?

7. Яким способом виконуються стрибки у воду з борта судна?

8. Якої тактики необхідно притримуватися при находженні у воді у індивідуальному рятувальному засобі та без нього?

9. Що таке гіпотермія? Яка від неї загроза людини, що потрапила у воду?

10. Як виконується правильне надівання рятувального жилету та гідротермокостюму по тривозі?

Практичні заняття № 13, 14

Тема: Колективні рятувальні засоби

Мета роботи

Надати визначення та правила спорядження колективних рятувальних засобів, відповідно до їх конструкції та району плавання суден:

1. Надати характеристику існуючих колективних рятувальних засобів.

2. Надати правила постачання колективних рятувальних засобів на судно.

3. Ознайомити із спорядженням колективних рятувальних засобів.

Вимоги до оформлення завдання

Розв’язування завдання повинно супроводжуватися поясненнями.

Курсант (студент) повинен вміти пояснити призначення, кількість постачання та правила використання кожного із існуючих індивідуальних рятувальних засобів.

Після оформлення практичного заняття курсант (студент) проводить її захист і виставляється підсумкова оцінка.

Варіанти індивідуальних завдань

Вивчити та вміти пояснити призначення та правила використання спорядження колективних рятувальних засобів:

1. Плавучий якір.

2. Піротехнічні засоби.

3. Сигнальне дзеркальце.

4. Рибальські снасти.

5. Осушувальний насос.

6. Комплект ремонту плота.

Теоретичні передумови до виконання роботи

Рятувальні шлюпки відповідно до Правил по конвенційному встаткуванню морських суден повинні бути міцними, морехідними, держатися на воді в будь-яких умовах необмеженого плавання, захищати людей, що перебувають у шлюпці, від впливу холоду, спеки, атмосферних опадів чи вітру, мати запас їжі й води, радіопередавач, навігаційні прилади, карти та інше постачання; мати швидкість ходу, необхідної для відходу від аварійного судна, приводитися в рух ненавченими людьми й у будь-яких погодних умовах, а рятувальні танкерні шлюпки повинні мати також засоби захисту людей від впливу вогню, диму й високої температури як при спуску їх на воду, так і при проходженні зони вогню.

Надувні рятувальні плоти по своїй конструкції, формі й співвідношенню розмірів повинні забезпечувати достатню плавучість, остійність і достатню висоту надводного борта, коли вони мають на своєму борту повний комплект людей і постачання. Надувні плоти, що одержали поширення на судах морського флоту, мають захисні тенти шатрового типу, які охороняють екіпаж від води, атмосферних опадів, а також підтримують у підтентовому просторі температуру повітря, необхідну для нормальної життєдіяльності організму людини. У ненадутому стані рятувальний пліт перебуває на судні в пластмасовому герметичному контейнері або безпосередньо в чохлі із прогумованої тканини й лежить на спеціальних стелажах, які встановлюються стаціонарно на палубах або на похилих площадках уздовж борта судна.

Норми постачання судів рятувальними засобами й вимоги до них регламентовані Правилами по конвенційному встаткуванню морських суден (табл. 4).

Таблиця 4 – Норми постачання судів рятувальними засобами

Район плавання	Кількість людей, забезпечувана рятувальними засобами, %
	Рятувальні шлюпки із кожного борту	Всі надувні рятувальні плоти	Всі плавучі прилади
Необмежений:
пасажирські судна	50	25	3
вантажні судна	100	50
нафтоналивні судна	100	50
Обмежений I*:
пасажирські судна	50	10	5
вантажні судна	100	50
нафтоналивні судна	100	50
Обмежений II** і IIСП***:
пасажирські судна	50		10
вантажні судна	100
нафтоналивні судна	100
Обмежений III#:
пасажирські судна##		100
вантажні судна		100
нафтоналивні судна	100

Примітка:

^* Район у відкритих морях, обмежений відстанню від місця притулку до 200 морських миль, із граничною відстанню між двома місцями притулку до 400 миль; у закритих морях без обмежень.

^** Район у відкритих морях, обмежений відстанню від місця притулку до 50 миль, із граничною відстанню між двома місцями притулку до 100 миль.

^*** Змішаний район плавання (ріка-море) – плавання на внутрішніх водних шляхах, а також у морських районах на хвилюванні не більш 6 балів із видаленням від місця притулку:

• у відкритих морях – до 50 миль із припустимою відстанню між двома місцями притулку до 100 миль;

• у закритих морях – до 100 миль із припустимою відстанню між двома місцями притулку до 200 миль.

^# Прибережні райони акваторії портових вод, рейди із установленням границь у кожному конкретному випадку місцевим Регістром.

^## Постачання рятувальними засобами судів, що роблять закордонні рейси без обмеження, повинне вироблятися відповідно до необмеженого району плавання, а судів, що роблять короткі закордонні рейси, – відповідно до обмеженого району плавання I.