Практична частина

Рятувальні кола (рис. 3) призначені для надання допомоги людям, випадково потрапили у воді.

Рятувальні кола повинні відповідати певним вимогам. Так, їхній зовнішній діаметр повинен бути не більше 800 мм, а внутрішній – не менш 400 мм. Вони повинні підтримувати в прісній воді вантаж масою 14,5 кг протягом 24 год., саме коло повинен мати масу не менш 2,5 кг, витримувати скидання на воду з висоти 30 м, його плавучість повинна забезпечуватися очеретом, корковою крихтою або надувними повітряними камерами. Рятувальне коло повинен мати рятувальний леєр і рятувальний лин довжиною близько 30 м, а на кожній стороні – не менш чотирьох смуг, що відбивають світло. Мати маркування, товарний знак. Кількість рятувальних кіл залежить від довжини судна. Так, на пасажирських судах їх може бути від 8 до 30, а на вантажних від 8 до 14 шт.

Не менш половини загальної кількості рятувальних кіл забезпечуються самозапальними вогнями, причому два з них – автоматично діючими димовими шашками.

Рисунок 3 – Штатне положення рятувального кола [7]:

1 – буй; 2 – коло; 3 – лин (довжина не менш 30 м)

Самозапальні буї кріпляться до рятувальних кіл сполучним лином діаметром не менш 6 мм і мають тривалість горіння не менш 45 хвилин зі світловим потоком не менш 3,5 люменів. Для забезпечення спрацьовування самозапального буя після скиданні його у воду разом з рятувальним колом необхідно, щоб пусковий лин буя був постійно пінію закріплений до корпусних конструкцій судна. Якщо на судні є чотири й більше рятувальні кола із самозапальними буями, то не менш двох з них забезпечуються автоматично діючими димовими шашками, що дають дим жовтогарячого кольору протягом не менш 15 хвилин із видимістю не менш однієї морської милі.

Рятувальні жилети (надувний нагрудник) застосовуються двох основних типів: із твердими наповнювачами для створення додаткової плавучості (пробка, пінопласт) і надувні. Надувні рятувальні жилети допускаються на судах, за винятком пасажирських і нафтових танкерів, і мають дві окремі повітряні камери, які можна надувати як механічно, так і ротом; їх можна піддувати також під час використання.

Рятувальний жилет (рис. 4) чи нагрудник при відсутності хвилювання повинен підтримувати рот людини, що втратила свідомість, на відстані 120 мм від поверхні води, вона повинен дозволяти повертати тіло людини, що втратила свідомість, у воді з будь-якого положення в таке, і котрому його рот перебуває над водою протягом 5 с.

Крім того, конструкція рятувальних жилетів повинна виключати ймовірність неправильного їхнього надягання.

Рятувальні жилети повинні бути передбачені для кожної людини, що перебуває на борті. На пасажирському судні повинне бути 10% дитячих жилетів від загальної кількості пасажирів.

Рисунок 4 – Рятувальний жилет [7]:

1 – смуги, що відбивають світло; 2 – кріплення; 3 – свисток сигнальний;

4 – батарейки; 5 – ліхтарик (вогонь пошуку)

Якщо вогонь є проблисковим, то він повинен бути постачений ручним вимикачем і спалахувати із частотою не менш 50 проблисків у хвилину й що забезпечує й видимість на відстані не менш двох миль. Деякі типи закордонних рятувальних жилетів мають пакети зі спеціальним порошком, що, розчиняючись у воді, утворить жовтогаряча пляма на поверхні води навколо людини.

Якщо рятувальний жилет надувний, то він повинен мати не менш двох камер, надуватися або автоматично при зануренні у воду, або мати пристрій для надування від спеціального балончика зі стисненим повітрям, а також може надуватися ротом. У випадку втрати плавучості однієї з камер жилет не втрачає своїх якостей.

Рятувальний жилет повинен забезпечувати можливість зручно одягти його не довше, ніж за 1 хв. Для швидкого виявлення людини у воді рятувальні жилети мають жовтогаряче фарбування, що створює найбільший контраст із тлом морської поверхні.

Гідротермокостюм (рис. 5) – захисний костюм з водонепроникного матеріалу, призначений для захисту організму людини від переохолодження в холодній воді. Він повинен закривати все тіло людини, крім обличчя. Руки також повинні бути закриті.

Гідротермокостюм повинен забезпечувати захист від холоду так, щоб внутрішня температура тіла людини не знизилася більш ніж на 2 °С після перебування в циркулюючій воді з температурою 0-2 °С протягом 6 годин. Гідротермокостюм не повинен ушкоджуватися при стрибках з висоти 4,5 м, забезпечувати можливість дій по спуску рятувальної шлюпки, можливість лізти по вертикальним сходам до 5 метрів висотою.

Забезпечується вогнем пошуку, сигнальним свистком, рятувальним поясом з карабіном і смугами, що відбивають світло. Гідротермокостюми підлягають повторному огляду через 12-24 місяця.

Рисунок 5 – Гідрокостюми [7]:

а – у надягнутому виді; б – конструкція;

1 – смуги, що відбивають світло; 2 – повітряний відсмоктувач зі шлангом підкачування; 3 – вогонь пошуку; 4 – рятувальний лин; 5 – герметична блискавка;

6 – рукавички; 7 – свисток сигнальний; 8 – рятувальний пояс із карабіном;

9 – застібки ущільнювальні

Для кожного члена команди чергової шлюпки повинен бути передбачений гідротермокостюм. У відкритих рятувальних шлюпках повинне бути три гідротермокостюма.

Теплозахисний засіб – це мішок або костюм з водонепроникного матеріалу з низькою теплопровідністю. Воно повинне закривати все тіло людини з надягнутим рятувальним жилетом, за винятком обличчя, працювати в межах температури повітря від +20 до –30 °С. Теплозахисний засіб повинен дозволяти надягти його на повітрі й зняти у воді не більш ніж за 2 хв. Призначений для обігріву людей у рятувальному засобі, а також після підняття людини з води для транспортування до місця надання медичної допомоги.

Линеметальний пристрій служить для подачі тонкого провідника із судна на судно або із судна на берег для подачі буксира при устрої канатної дороги та в інших аварійних випадках. Воно такої конструкції, що його може використовувати одна людина. У комплект входить пістолет, чотири ракети та чотири лини довжиною, що дозволяє забезпечити дальність метання 230 м. Линеметальним пристроєм забезпечуються всі судна морського району плавання.

Розташування індивідуальних рятувальних засобів

На кожному борті судна повинно бути, як мінімум, по одному рятувальному колу з лином довжиною 30 м. Не менш половини кіл повинні бути із самозапальними вогнями, не менш двох з них постачені димовими шашками й розташовані на містку з кожного борта. Кола повинні бути легкодоступні й нічим не закріплені на своїх місцях. Принаймні, одне коло повинно розташовуватися на кормі судна.

Норми постачання судів рятувальними колами наведені в табл. 3.

Таблиця 3 – Норми постачання судів рятувальними колами

Тип судна	Довжина судна, м	Кількість рятувальних кіл, шт.
		Загальна кількість	Кола із самозапальними вогнями	Кола із рятувальним лином
Пасажирські й спеціального призначення	L<15 15≤L<31 31≤L<61 61≤L<122 122≤L<183 183≤L<244 244≤L	14 6 8 12 18 24 30	4 2 50%, але ≤6 Те ж » » »	Для всіх типів судів з кожного борта не менш одного з рятувальним лином діаметром не менш 8 мм і довжиною не менш 27,5 м
Вантажні й нафтоналивні	L<15 15≤L<31 31≤L	2 4 8	1 2 4

Примітка. L – довжина судна. Якщо на судні згідно табл. 3 потрібно чотири й більше рятувальні кола із самозапальними вогнями, то принаймні два з них повинні бути постачені із автоматично діючими димовими шашками.

Рятувальні жилети для кожного члена екіпажа зберігаються в каютах проживання. На місцях несення вахти повинні бути жилети на повний її состав.

Для кожної особи, що перебуває на борті, передбачається рятувальний жилет, розташовуваний у легко доступному місці зберігання і ясно позначеному: у каютах екіпажа й пасажирів.

На пасажирських судах у районі розташування рятувальних засобів розташовуються додаткові рятувальні жилети, що зберігаються в ящиках на палубі. Крім того, передбачаються рятувальні жилети, придатні для дітей у кількості не менш 10% від пасажирів, що перебувають на борті.

Для кожної людини, що перебуває на борті будь-якого судна, повинен бути передбачений рятувальний жилет і додатково:

• на кожному пасажирському судні необмеженого й обмеженого району плавання I – рятувальні жилети в кількості 5% від загального числа людей, що перебувають на судні;

• на кожному судні, за винятком пасажирських, – рятувальні жилети для вахтового персоналу в кількості, рівній одній ходовій вахті, зі зберіганням їх на мостику і в машинному відділенні;

• на кожному пасажирському судні – дитячі рятувальні жилети в кількості не менш 10% від загального числа пасажирів, що перебувають на судні;

• на вантажних судах, що перевозять пасажирів, – не менш двох дитячих рятувальних жилетів.

Деякі типи судів морського флоту постачені рятувальними нагрудниками іноземного виготовлення, які виконують ті ж функції, що й рятувальні жилети.

Гідротермокостюми також зберігаються, як правило, у каютах проживання членів екіпажа, у випадку наявності їх у кожного члена екіпажа.

На пасажирських судах передбачена наявність гідрокостюма для кожної члену екіпажа, розписаного в команду чергової шлюпки, а на вантажних судах – для кожній з осіб, розписаних по тривозі «Людина за бортом». Для кожної наявної на борті пасажирського судна рятувальної шлюпки передбачається щонайменше три гідрокостюми й, крім того, по одному теплозахисному засобу на кожну особу, що записана на рятувальну шлюпку.

Усередині кожного надувного плота й рятувальної шлюпки перебуває 10 % комплектів теплозахисних засобів від кількості людей, але не менше двох.

Правило вдягання рятувального жилета

Рятувальний жилет повинен одягатися без сторонньої допомоги за термін не більше 1 хвилини кишенями вперед (рис. 6). Після вдягання обтягти й зав'язати попереду тасьми, перевірити наявність свистка й підключення до батарейки лампочки. Рятувальний жилет повинен дозволяти стрибати у воду з висоти не менш 4,5 метрів без тілесних ушкоджень і зсуву матеріалу. Він повинен бути зручний у використанні й давати можливість пропливти коротку відстань, щоб потім забратися в рятувальний засіб.

Рисунок 6 – Тактика надягання рятувального жилета [7]

Правило використання рятувального кола

Добравшись до кола (рис. 7), не треба пірнати під нього, а взявшись за нього двома руками, натискаючи на коло, перекинути через голову на себе, просунувши руки усередину кола, покласти їх на його поверхню так, щоб було зручно на ньому триматися, намагаючись зберігати фізичні сили й тепло.

Рисунок 7 – Тактика користування рятувальним колом [7]

Правило вдягання гідротермокостюма

Для правильного вдягання гідротермокостюма (рис. 8) необхідно виконати наступне:

- одягти теплий одяг і носки (якщо гідрокостюм не утеплений);

- розстебнути змійку;

- одягти колоші до підошви;

- одягти рукави й наголовник;

- випробувати клапани в підошвах для спуска надлишку повітря;

- застебнути змійку;

- одягти рукавички, зав'язавши рукава в зап'ястя;

- надягти рятувальний жилет, якщо даний тип гідрокостюма не має плавучість (знати про цьому необхідно завчасно).

Рисунок 8 – Тактика користування гідротермо костюмом [7]

Норма часу на вдягання гідрокостюма 2 хвилини.

Гідрокостюми використовуються в командах, розписаних по тривогах «Людина за бортом», і в командах, розписаних у чергову шлюпку на пасажирських судах. Частина гідрокостюмів перебуває на рятувальних шлюпках пасажирських судів.

Правильне виконання стрибка у воду з борта судна

Для виконання стрибка у воду з висоти необхідно:

- одягти рятувальний жилет;

- оглянути місце приводнення, глибоко вдихнути й стрибати ногами вперед;

- відштовхнутися від борта ногами вперед, обличчям до моря;

- у польоті: зігнути ноги в колінах, пригорнути до грудей рятувальний жилет руками, щоб виключити травми при ривку від удару об воду, голову тримати прямо, щоб не вдаритися обличчям об воду.

Дії, що вживаються при знаходженні у воді

Опинившись у воді необхідно якнайшвидше й подалі відплисти від судна, що гине, щоб не затягло у вирву, після чого плисти убік рятувальних засобів, скинутих на воду, або до плаваючих предметів. Подавати сигнали свистком, не вдаватися в паніку, бути впевненим, що порятунок прибуде, лежати на воді, чекати допомоги.

Перебуваючи у воді, не можна активно рухатися, кричати, розмахувати руками. Усякі рухи збільшують віддачу тепла з тіла людини, зменшують шанси на виживання. Необхідно зберігати спокій і, у випадку знаходження у воді більше однієї людини, пригорнутися друг до друга, утворивши кільце й зберігаючи нерухомість. Появу ознобу у кінцівках не рекомендується зменшувати інтенсивним рухом. Нерухомість у воді допоможе зберегти тепло в тілі й тим самим збільшити строк виживаності у два рази.

Техніка плавання в рятувальному жилеті

При плаванні в рятувальному жилеті, чекаючи допомоги, варто втримувати корпус тіла під кутом 30-40 градусів до поверхні моря, лежати на спині, опираючись головою на підголівник жилета, утримувати корпус проти хвилі, допомагаючи собі ногами. При великому хвилюванні, щоб уникнути заливання обличчя водою, приводити корпус у більше вертикальне положення. Лежачи на спині, працюючи руками й ногами, підпливати до рятувального засобу ногами вперед, оберігаючи голову від удару об рятувальний засіб, остерігаючись затягування під його корпус, упертися ногою об підводний кіль – поручень шлюпки, і, піднявшись, ухопитися за рятувальний леєр, поставити ногу на петлю й боком перевалити через борт усередину шлюпки. Ослабленій людині викидають рятувальне коло на лині, підтягують його до шлюпки й допомагають підтягтися на борт шлюпки.

Знаходження у воді без рятувальних засобів

Утримання на воді без рятувального жилета домагаються шляхом приведення корпуса тіла в горизонтальне положення, лежачи на спині й допомагаючи собі ногами. Руки розставити перпендикулярно тілу, а ноги небагато розсунути, намагаючись збільшити неомивану поверхню тіла. Зайвих рухів не робити, лежати спокійно, чекати порятунку, дотримувати витримки й холоднокровність.

При низькій температурі води виникає небезпека переохолодження організму – гіпотермія, що наступає, коли втрати тепла в результаті теплообміну з навколишнім середовищем стають більше теплопродукції організму. Зниження температури тіла всього на 2°С викликає порушення нормальної життєдіяльності організму, а на 5°С – приводить до загибелі.

Щоб убезпечити себе від переохолодження, необхідно:

• виходити по тривозі (при залишенні судна) завжди тепло одягненим, бажано в теплій білизні, обов'язково в носках і головному уборі (краще вовняному), у куртці з водонепроникної тканини, маючи при собі рукавички;

• у холодній воді по можливості якнайменше рухатися, не намагатися плисти до шлюпки, а очікувати поки рятувальний засіб не наблизиться на відстань, з якої може бути подати рятувальне коло. Для збереження тепла в найбільш важливих частинах тіла рекомендується на цей час стиснутися «грудочкою», підтягши ноги до грудей.