2. Правляча політична еліта країни та її ідеологія

Правлячою партією в Іспанії з грудня 2011 року є Народна партія, а її лідер Маріано Рахой очолює уряд країни.

2.1. Народна партія

Лідер	Маріано Рахой
Генеральний секретар	Марія Долорес де Коспедал
Прес-секретар	Едуардо Гонсалес Понс
Засновник	Мануель Фрага
Почесний президент	Хосе Марія Аснар
Заснована	20 січня 1989
Попередник:	Народний Альянс
Штаб-квартира	Genova, 13 28004 Мадрид
Молодіжне крило	Нове покоління
Членство (2010)	806.098
Ідеологія	ліберальний консерватизм, консерватизм, християнська демократія, національний консерватизм
Політичні позиції	правоцентристи
Міжнародна приналежність	Центристські демократи, Міжнародний демократичний союз
Європейська приналежність	Європейська народна партія
Європейський парламент	Група Європейської народної партії
Офіційні кольори	синій
Місцеве самоврядування	26499 / 68221
Регіональні парламенти	526 / 1214
Регіональні уряди	13 / 19
Конгрес депутатів	186 / 350
Іспанський Сенат	136 / 264
Європейський парламент	23 / 50
Сайт	pp.es

Народна партія (ісп.: Partido Popular вимовляється: [partiðo popular], PP [пепе]) – консервативна політична партія в Іспанії, правляча у 1996-2004 рр. і з 2011 р. Є однією з найбільших у Європі. Її чисельність перевищує 800 тисяч чоловік. Це одна із двох основних партій країни. Голова – Маріано Рахой (з 2004 р.). Генеральний секретар – Марія Долорес де Коспедал (з 2008). Почесний голова – Хосе Марія Аснар. Утворена в 1976 році колишніми членами „Національного руху” – єдиної партії за Франко. Спочатку називалася „Народним Альянсом” (Alіanza Popular). Перший лідер – Мануель Фрага (за Франко – міністр інформації й туризму, потім дистанціювався від режиму, збираючи навколо себе ліберальні сили. Згодом – голова уряду Галісії). У 1990-2004 роках партію очолював Хосе Марія Аснар.

Входить до складу Європейської народної партії в Європарламенті, де представлена 23 депутатами. Також входить до Міжнародного демократичного союзу.

Народна партія була повторно заснована у 1989 році членами Народного альянсу (ісп. Alianza Popular, AP). Партію заснував і очолив Мануель Фрага Ірібарне. Нова консервативна партія була утворена з декількох невеликих християнсько-демократичних і ліберальних партій (партія називає це злиттям центрів реформістських поглядів). У 2002 році Мануель Фрага отримав почесне звання „Президент-засновник”.

На 2011 рік НП є правлячою партією у 13 з 19 регіонів Іспанії, має абсолютну більшість у Конгресі депутатів (186 з 350 депутатів) та Сенаті (136 з 264 сенаторів). Її молодіжною організацією є „Нове покоління Народної партії Іспанії”.

Походження. Народний Альянс був заснований 9 жовтня 1976 р. Мануелем Фрагою, який служив міністром в уряді Франко і грав ключову роль в пост-франкіських урядах. Він недооцінив народне прагнення до змін і неприязнь до франкізму, і виступав за дуже поступовий перехід до демократії. Хоча Фрага спочатку позиціонувався як реформатор, його партія була сприйнята виборцями як реакційна та авторитарна. На загальних виборах у червні 1977 р. НА отримав лише 8,3% голосів і 16 місць у Палаті депутатів.

У перші місяці після виборів 1977 р. всередині НА виникли розбіжності з питань, які містилися у проекті Конституції, що розроблявся у той час. Фрага хотів рухати НА до політичного центру з метою формування більш правоцентристської партії. Більшість розчарованих реакціонерів залишили НА, а до Фраги приєдналися інші, більш помірковані консервативні партійні лідери для формування Демократичної коаліції.

Розраховували, що ця нова коаліція буде мати підтримку тих, хто голосував за Союз демократичного центру (СДЦ) в 1977 р., але розчарувався в уряді Адольфо Суареса. Однак на загальних виборах у березні 1979 р. Демократична Коаліція отримала всього 6,1% голосів і 10 депутатських мандатів.

Консолідація (1979-1989 рр.). На Третьому Конгресі НА у грудні 1979 р., лідери партії оцінили її участь в Демократичній Коаліції. Багато хто вважав, що створення коаліції просто заплутало виборців, і вони прагнули підкреслити незалежну ідентичність НА. Фрага відновив контроль над партією, а політична резолюція, прийнята з'їздом партії, підтвердила консервативну орієнтацію НА.

На початку 1980-х Фразі вдалося об'єднати різні праві сили під своїм керівництвом. Вони допомагали у його зусиллях по відродженню НА шляхом збільшення розпаду СДЦ. Загалом на виборах, що відбулися в жовтні 1982 р. НА отримав голоси, як з права, так і від колишніх прихильників СДЦ, і став основною опозиційною партією, отримавши 25,7% голосів виборців та 106 депутатів.

Коли у 1979 р. парламентське представництво НА зменшилося до 9 місць – партія вступила в союз з невеликою християнсько-демократичною Демократичною народною партією (ДНП) і виграла 106 місць в 1982 р. Про зростання підтримки НА свідчили результати муніципальних і регіональних виборів, що відбулися у травні 1983 р., і на яких партія здобула 26% голосів. Значна частина електорату надала підтримку НA завдяки його акценту на законі і порядку, а також його політиці підтримки бізнесу.

На виборах червня 1986 р., НА знову об'єднав зусилля з ДНП та Ліберальною партією (ЛП), утворивши Народну коаліцію (НК), черговий раз спробувавши розширити свою вплив на центр політичного спектра. Коаліція закликала до більш жорстких заходів у боротьбі з тероризмом, проведення додаткової приватизації, а також скорочення державних витрат і податків. Однак НК не вдалося збільшити свою частку голосів на виборах 1986 р. і незабаром вона почала розпадатися.

Після регіональних виборів кінця 1986 р., на яких коаліція зазнала подальших втрат, Фрага подав у відставку з поста голови НА, хоча він зберіг своє місце в парламенті. На з'їзді партії в лютому 1987 р., Антоніо Ернандес Манча був обраний на пост глави НА, заявивши, що під його керівництвом НА стане "сучасною правою європейською партією". Але Ернандес Манча не вистачало політичного досвіду на національному рівні, і партія продовжувала зменшуватися. Підтримка НА скоротилася на муніципальних і регіональних виборах, що відбулися у червні 1987 р., а головною опозиційною партією став Демократичний і соціальний центр Суареса (ДСЦ).

Після відставки Мануеля Фраги і послідовних перемог Іспанської соціалістичної робочої партії (ІСРП) в ході загальних виборів 1982 та 1986 рр., Народний альянс вступив в період глибокої кризи. Фрага знову очолив партію і на з'їзді у січні 1989 р., НК був трансформований на єдину Народну партію, яка мала об’єднати лібералів та консерваторів. Фрага став першим головою партії, а Франсиско Альварес Каскос – генеральним секретарем.

Доба Аснара (1989-2004 рр.). 4 вересня 1989 р., за особистою рекомендацією Фраги, Хосе Марія Аснар (у той час прем'єр автономної області Кастилія-Леон) був обраний кандидатом на пост прем'єр-міністра Іспанії на загальних виборах. У квітні 1990 р. Аснар став головою партії, а Фрага – Засновником та Президентом Народної партії.

НП була правлячою партією з 1996 по 2004 рр., на чолі з прем'єр-міністром Хосе Марія Асаром. Перший раз НП виграла загальні вибори у 1996 р., і Хосе Марія Аснар став прем'єр-міністром за підтримки „Націоналістичної партії басків”, „Каталонської конвергенції та єднання” і „Канарської коаліції”. У виборах 2000 р. НП отримала абсолютну більшість голосів.

Економіка. Протягом двох термінів (з 1996 по 2004 рік) рівень безробіття знизився з 22,17% до 11,50%, був досягнутий нульовий рівень дефіциту, а інфляція впала нижче 2%. ВВП зростав, податки були скорочені, а комунальні послуги покращилися. Було приватизовано низку державних компаній: Iberia Airlines, BBVA, Telefonica, Repsol, Aceralia. Державні витрати були знижені і збільшилося поглинання приватної охорони здоров'я.

У цей час, іспанці спостерігали значне збільшення цін на житло (до 19%), ситуації, яка згадувалася як "міхур" (або "Бум нерухомості"), наступний крах якої призвів у 2008-2011 рр. до іспанської фінансової кризи.

Політика проти ЕТА. Перемир'я було оголошено в 1998 р. після того, урядом Аснара переселені 135 засуджених членів ЕТА до в'язниці в Країні Басків. Перемир'я тривало протягом 14 місяців, поки ETA не перервала його 28 листопада 1999 р. Уряд Аснара почав політику переслідування ЕТА, забороненої в усьому світі як терористична організація, і її прихільників в усіх можливих політичних, правових і соціальних відносинах.

Внутрішня політика. Під час доби Аснара, обов'язкова військова служба, була скасована, і іспанські збройні сили були реформовані, щоб стати більш професійним. Національний гідрологічний план означав, що більша частина посушливих районів Південного Сходу отримають воду з інших місць в Іспанії. Здійснювалися зусилля по боротьбі з корупцією.

Політика ЄС. Народна партія суворо захищала права іспанського сільського господарства та рибальства в рамках ЄС. Іспанія вступила до єврозони і підписала Ніццький договір, відповідно до якого Іспанія досягла паритету з Францією і Німеччиною. НП рішуче виступає проти розширення ЄС.

Зовнішня політика. Ідеологія атлантизму, якої дотримується Народна партія сприяла зміцненню зв'язків із США. Замість того, щоб бути ближче до країн, які на думку НП шкодять іспанським інтересам у ЄС (Франція і Німеччина), Іспанія вважає за краще заохочувати міцні відносини зі Сполученим Королівством. Іспанія приєдналася до коаліції під час війні в Іраці. Вона не брала участі в операціях під час війни, а направила свої "миротворчі" війська лише після закінчення конфлікту.

У серпні 2003 року Маріано Рахой був призначений генеральним секретарем замість Аснара. Таким чином, Рахой став кандидатом партії на пост прем'єр-міністра на загальних виборах 2004 р., що відбулися за три дні після вибухів у мадридських потягах 11 березня 2004 р., і які Рахой програв (з великим відривом) Іспанській соціалістичній робочій партії (ІСРП) на чолі з Хосе Луїсом Родрігесом Сапатеро.

Опозиційна партія (2004-2011 рр.). НП під керівництвом Маріано Рахоя пішла в опозицію уряду ІСРП після програшу на загальних виборах у 2004 р., стверджуючи, що ця перемога була здобута ІСРП під впливом терористичних актів у Мадриді 11 березня 2004 р. На національному рівні, її політична стратегія розвивалася за двома основними напрямами, обидва були пов'язані з проблемними питаннями іспанської регіональної політики: по-перше, НП виступала проти подальшої адміністративної автономії Каталонії за допомогою затвердження нового Статуту Каталонії, в якому визначено повноваження каталонського регіонального уряду; по-друге, вона виступала проти політичних переговорів з баскською сепаратистською організацією ЕТА.

НП підтримала Асоціацію жертв тероризму стосовно дій уряду щодо припинення вогню з ЕТА, і змогла мобілізувати сотні тисяч людей на демонстрації проти політики уряду, яка, на її думку, призвела б до політичних поступок ЕТА. Проте, остаточне припинення вогню у грудні 2006 р. скасувало перспективи для урядових переговорів з ЕТА.

Перспектива підвищення вимог щодо автономії у програмах каталонських і баскських партії, і нібито підтримка цього з боку Сапатеро, стала центром уваги кампанії НП на березневих виборах 2008 р. Пропозиція президента Басків Хуана Хосе Ібарретксе про односторонній референдум для вирішення баскського конфлікту було ще одним важливим питанням.

Народна партія за Рахоя має більше патріотичних або націоналістичних елементів ніж до нього. Апелюючи до почуття "іспанськості" вона постійно використовує національні символи, такі як іспанський прапор. На святкуванні національного Дня іспанської спадщини, Рахой виступив з промовою попросивши іспанців "в приватному порядку або публічно" показати як вони пишаються своєю нацією і шанують свій прапор, що отримало критику з боку багатьох політичних груп Конгресу.

Вибори 2008 року і Конвент. 9 березня 2008 р. в Іспанії відбулися загальні вибори. Головними конкурентами на них були ІСРП та НП на чолі з тим же кандидати, які змагалися в 2004 р. Цього разу НП отримала 154 депутатських мандати (на 6 більше ніж на попередніх виборах). Тим не менш це було замало, щоб скоротити розрив з правлячою ІСРП (яка збільшила кількість своїх депутатів на 5). Це викликало партійну кризу, в якій деякі внутрішні групи за підтримкою ЗМІ поставили під сумнів керівництво Рахоя, який тоді як ніколи був близьким до відставки.

Після трьох кризових днів, він вирішив залишитися, і скликав партійний Конвент, який призначили на червень 2008 р. у Валенсії. Чутки про альтернативних кандидатів поширювалися у ЗМІ. Серед можливих кандидатур називали мера Мадрида Альберто Руїса Галардона та Прем'єра автономного співтовариства Мадрид Есперанса Агірре, що викликало загальнонаціональну дискусію, підтримку та опір з боку ЗМІ.

Зрештою, жоден з них не висунувся, Галардон відверто підтримав Рахоя, а Агірре відмовився від коментарів з цього питання. Єдиний політик, який відкрито заявив про свій намір балотуватися був Хуан Коста, який був міністром при Аснарі, але він не зміг набрати 20% підтримки, необхідної для участі у виборах. На з'їзді, Маріано Рахой був знову обраний головою з 79% голосів, а для того, щоб "оновити негативний імідж партії", який був одним з основних чинників поразки на виборах, її керівництво було оновлено за рахунок молодих людей, які замінили значну кількість політиків з епохи Аснара.

Зокрема пішли у відставку за власним бажанням, щоб звільнити місце для наступного покоління, Офіційний представник НП в Конгресі депутатів Едуардо Заплана, якого замінив Сорая Саєнс де Сантамарія, і Генеральний секретар партії Анхель Асебес, чиє місце зайняла Марія Долорес де Коспедал. Крім того, Марія-дель-Мар Бланко, сестра Радника НП Мігеля Анхеля Бланко (який був убитий ЕТА в 1997 р.), була обрана до нового керівництва, як представник Асоціації жертв тероризму.

Конвент також вніс істотні зміни до Статуту партії, в тому числі до порядку обрання на посаду голови партії, який мав бути відкритий для конкуренції і пов'язав цю посаду в партії з кандидатуру на загальних виборах. Марія Сан Хіль, голова Баскської НП залишив партію (навіть пішовши у відставку зі свого місця у Баскському парламенті) через розбіжності щодо партійної політики з регіонального націоналізму в Іспанії, і особливо за пряме посилання на Баскську Націоналістичну партію звинувачуючи її у пасивності та "презирливості" щодо збройної терористичного угруповання басків ЕТА. Спочатку більшість членів НП згуртувалися навколо Сан Хіль, але коли стало ясно, що його рішення є остаточним, національне керівництво призначило регіональні вибори у партії, в якій Антоніо Басаготі був обраний у якості нового лідера Баскської НП.

Структура НП. Народна партія – політичний проект діючий на національному й міжнародному рівні в рамках децентралізованої організації в органах, які користуються повною автономією в здійсненні встановлених законом повноважень, відповідно до принципів організації для забезпечення її єдності, координації й підвищення ефективності відповідно до Статуту.

Існують чотири типи органів:

1. Колегіальні органи (з'їзди, ради та виконавчі комітети), а також фізичні особи (президент і генеральний секретар), які відповідають за територіальну організацію влади.

2. Спеціалізовані органи – виборчі комісії і комітети людини.

3. Секторальні консультативні органи – Рада по зовнішній політиці й Автономна Рада.

4. Національні збори є консультативним органом між з'їздами.

З'їзди. Конгреси є суверенним органом партії в кожному регіоні. Вони можуть бути як звичайними, які проводяться кожні три роки, так і надзвичайними. Останній з'їзд (16-й Конгрес НП) було проведено у Валенсії.

Ради. Виконують роль керівного органу партії між з'їздами. Вони збираються, як правило, не рідше одного разу кожні чотири місяці.

Виконавчі комітети. Виконавчі комітети є органами влади й управління партії між з'їздами на різних територіальних рівнях.

Конвенти. Конвент є консультативним органом, що скликається президентом щороку і оцінює політику, він розвиває й обговорює резолюції, запропоновані Виконавчим комітетом або радою. Конвент дає вказівки, пропозиції й підводить підсумки політики партії.

Президенти. Президент-засновник Народної партії Мануэль Фрага Ирибарне має представницькі функції. Головує на нарада, є за посадою членом Національного виконавчого комітету, здійснює функції, делеговані йому Президентом або Національним виконавчим комітетом. Його призначення було погоджено на десятому конгресі, що відбувся в Севільї в 1990 році.

За пропозицією Національного Президента на пленарному засіданні Національного конгресу можуть бути призначений Почесний Президент, який вніс вирішальний внесок у зміцнення НП. Почесний Президент входе за посадою до Національного виконавчого комітету й виконує функції, делеговані йому Національним Президентом. 15-й Національний Конгрес призначив Почесним Президентом Хосе Марію Аснара Лопеса.

Президент є главою партії в кожній з територій, на яких вона здійснює свої повноваження. У випадку гострої потреби йому можуть бути тимчасово надані повноваження колегіальних органів, які він порахує необхідними й розмірними, для вирішення надзвичайних питань. Виконавчий комітет або рада контролюють й в остаточному підсумку ратифікують вжиті заходи. На 15-м Національному Конгресі, президентом був обраний Маріано Рахой Голі.

Генеральний секретаріат. Генеральний секретар призначається Виконавчим комітетом за пропозицією Президента й депутатів, обраних у цей орган Конгресу. Генеральний секретар партії Марія Долорес де Коспедал Гарсия. Генеральний секретаріат організований у рамках трьох стратегічних областей: Заступник секретаря з питань організації й виборів – Ана Мату, секретар; Територіальний заступник секретаря – Хав'єр Аренас, заступник секретаря; Заступник із зв'язків – Эстебан Гонсалес Понс, заступник секретаря.

Виборчі комісії. Вони є органами з питань, що стосується підготовки кандидатів до виборів. Вони бувають національні, регіональні, обласні, місцеві й острівні. Вони складаються з голови, секретаря й шести членів, призначуваних відповідним Виконавчим комітетом і членом „Нового Покоління” призначеним Виконавчим комітетом цієї організації. Президент Національного виборчого комітету Мигель Ариас Каньете.

Комітети прав. Органи, відповідальні за забезпечення здійснення прав членів, освіту та вжиття дисциплінарних заходів у внутрішній філях ведеться проти партії й здійснювати, при необхідності, систему покарань відповідно до Положення. Установлюються з національним і регіональним повноваженнями. Головою Комітету прав на національному рівні є Альфонсо Фернандес Мануеко.

Автономна рада. Це консультативний орган партії в плануванні політики. Він складається із Президентів автономних громад Народної партії під головуванням Національного президента.

Зовнішньополітична рада. Це консультативний орган, відповідальний за керівництво основними критеріями зовнішньої політики партії.

Національний виконавчий комітет:

Президент-засновник – Мануэль Фрага Ірібарне

Почесний президент – Хосе Марія Аснар Лопес

Національний президент – Мариано Рахой Голи

Генеральний секретар: Марія Долорес Гарсиа Коспедал

Генеральні секретарі:

Організація й вибори: Ана Мату Адкщмук

Регіональні й місцеві політики: Хав'єр Аренас Боканегра

Комунікації: Эстебан Гонсалес Понс

Парламентські представники:

Конгрес: Сорая Саенс де Сантамария

Сенат: Пио Гарсиа Эскудеро

Європейський парламент: Марія Хайме Мера Горіха

Координатори:

Організація: Хуан Карлос Віра Pro

Економіка: Кристобаль Монторо Ромеро

Юстиція та громадські свободи: Федеріко Трілло-Фігероа Мартінес-Конде

Соціальна участь: Ана Пастор Джуліан

Президентство й міжнародні відносини: Хорхе Санчес-Бріес Морагас

Вибори: Хосе Антонио Бермудес де Кастро Фернандес

Муніципальна й регіональна політика: Хуан Мануэль Морено Бонилья

Дослідження та програми: Бауділіо Томі

Національна виборча комісія: Голова: Мигель Ариас Каньете

Національний комітет людини: Президент Альфонсо Фернандес Мануеко

Національний Скарбник: Жозе Мануэль Ромей Беккариа

Секретарі: Карлос Флориано Корралес, Хосе Марія Лассаль Руис, Хуан Хосе Матари Саес, Сандра Монео Диес, Альваро Надаль Белда, Гонсало Роблес Ороско

Рафаель Родригес-Понга (соціальної участі).

На початку 70-х, Мануэль Фрага зацікавив групу людей думкою створити та сформулювати організацію, реформістську за духом й центриську за ідеологією, щоб запропонувати нову політичну альтернативу іспанському суспільству.

Таким чином, в 1974 році після твердження закону про політичні об'єднання, було створено Управління орієнтації та документації, оскільки через нього, підготовки досліджень, програм і проектів політичних, економічних і соціальних, як основи для створення політичної сили з ім'ям демократичних реформ.

Було підготовлено документ, озаглавлений "Заклик до демократичної реформи" і "Біла книга демократичних реформ", що послужила основою для інтелектуальної програми, що пізніше стала Асоціація за демократичні реформи політики, що була зареєстрована в жовтні 1976 року у Реєстрі політичних об'єднань тодішнього Міністерства внутрішніх справ.

В Іспанії в 1975 році й перший уряд монархії, Асоціація стала йти.

У грудні 1976 року відбувся Перший Національний Конгрес, де президентом і генеральним секретарем був обраний Мануель Фрага Карлос Аргос.

У вересні 1976 року, Мануель Фрага почав переговори з низкою іспанських політичних діячів, мав місце, 5, 6 і 7 березня 1977 року Перший Національний конгрес як складова частина Народного Альянсу Федерації в наступному складі :

o Мануэль Фрага (Демократичні реформи, RD)

o Лауреано Лопес Родо (Регіональна дія, AR)

o Федерико Силва Муньос (Іспанська демократична дія, SDA)

o Lіcіnіo Де Ла Фуэнте й Де Ла Фуэнте (соціал-демократія, DM)

o Esteruelas Мартинес Крус (Союз іспанського народу, UDPE)

o Генрі Томас де Карранса (Соціальний народний союз, USP)

o Гонсало Фернандес де ла Мору (Іспанський національний союз, UNE)

На цьому конгресі розчиненого всі асоціації привів, крім версій, був створений сторони Федерації, президентом якого був Федерико Силва Муньос і генеральний секретар, Мануель Фрага.

У січні 1978 року відбувся ІІ Національний конгрес. Федерація партії Народний альянс потім у складі правлячого Об'єднаного народного альянсу (PUAP), Іспанської демократичної дії (ПДД) і Ліберальної партії Ібіси й Форментери (Абель Матутес Хуан). На цьому з'їзді буде обраний президент партії Об'єднаний народний альянс Фелікс Пастор Ридруехо та Генеральний секретар Мануель Фрага.

У грудні 1979 року відбувся ІІІ Національний конгрес Народного Альянсу на якому Мануель Фрага був обраний президентом. а генеральним секретарем Хорхе Рохас Верстринж.

У лютому 1981 року, пройшов ІV Національний конгрес Народного Альянсу, де попередні були переобрані на пост голови й генерального секретаря, а також на V, VІ й VІІ Національний Конгрес Народного Альянсу, що відбувся в лютому 1982 року, січні 1984 і лютому 1986 роках.

2 вересня 1986 року, були припинені повноваження генерального секретаря Хорхе Рохаса Верстрінжа і замість нього був обраний Альберто Руїс Галардон, який обіймав цю посаду до 7 серпня 1987 року.

У грудні 1986 року, після провалу Народного альянсу на виборах у Країні Басків у листопаді, Мануель Фрага пішов у відставку з поста президента Народного Альянсу. Надзвичайний з'їзд (VІІІ національний конгрес), що був скликаний для обрання нового складу виконавчого комітету, відбувся в лютому 1987 року. На цьому з'їзді був обрано керівництво на чолі з Антоніо Ернандес-Манча проти одна на чолі з Мигелем Ерреро в Родригеса де Міньйон. У цьому додатку, Антонио Эрнандес-Манча був обраний президентом і Артуро Гарсія – генеральним секретарем.

З огляду на погіршення корінь VІІІ з'їзд партії, багато хто з тих же особистостей (депутати, сенатори, президенти регіональних і провінційних) Мануель Фрага зіштовхуються з необхідністю виправлення ситуації зіштовхується абсолютна більшість ІСРП, які могли б привести, що в січні 1989 на дев'ятому національному конгресі, який називають Refoundatіon, були обрані національний президент Мануэль Фрага і генеральний секретар Франциско Альварес Каскос.

У вересні 1989 року Національна рада за пропозицією Мануеля Фраги, висунула кандидатом на загальних виборах, які відбулися в жовтні того ж року, Хосе Марію Аснара, а також обрала виконавчим віце-президентом що очолив її до скликання нового конгресу.

У квітні 1990 року в Севільї відбувся Х Національний конгрес Народної партії. Хосе Марія Аснар був обраний президентом і Франсиско Альварес Кскос - генеральним секретарем.

XІ Національний конгрес (лютий 1993 р.) і XІІ Національний Конгрес (січень 1996), підтвердили попередні рішення. На XІІІ й XІV з'їзді, що відбулися в січні 1999 року й січні 2002 відповідно, Хосе Марія Аснар Лопес був обраний президентом а Хав'єр Аренас – генеральним секретарем.

З 1 вересня 2003 року Національний Президент Хосе Марія Аснар, пітвердив рішення не балотуватися на загальних виборах 2004 року, у такий спосіб виконавши свою обіцянку, не бути більше, ніж вісім років в уряді, і запропонував Маріано Рахоя як кандидата в прем'єр-міністри й генерального секретаря партії. Обидві пропозиції затверджуються Національним виконавчим комітетом і Національною радою 3 вересня.

Делегатами XV з'їзду (жовтень 2004 р.) був обраний національний президент Мариано Рахой і генеральний секретар Ангел Acebes. 20, 21 і 22 червня у Валенсії відбувся XVІ конгрес, де Мариано Рахой був обраний національним президентом, а Марія Долорес де Коспедал – генеральним секретарем.