- •2 Теоретичні засади вимірювання витрати та кількості природного газу
- •2.1 Властивості природного газу
- •2.2 Методи виміру витрати
- •2.2.1 Витратоміри змінного перепаду тиску
- •2.2.1.1 Загальна характеристика
- •2.2.1.2 Залежність між витратою і перепадом тиску у звужувальних пристроїв
- •2.2.1.3 Стандартні звужувальні пристрої
- •2.2.1.4 Витратомірні труби
- •2.2.1.5 Витратомірні труби з особливо малою втратою тиску
- •Здвоєне сопло Вентурі
- •2.2.1.6 Витратомірні труби особливого профілю
- •2.2.2 Алгоритм розрахунку витрати газу методом змінного перепаду тиску
- •2.2.2.1 Теоретичне обґрунтування виводу рівняння розрахунку витрати природного газу
- •2.2.2.2 Корекція (уточнення) рівняння витрати газу
- •2.2.2.3 Види рівнянь витрати
- •2.2.2.4 Коефіцієнт витрати діафрагм, його складові
- •2.2.2.5 Коригувальні множники, використовувані в розрахунку витрати
- •2.2.3 Тахометричні витратоміри
- •2.2.3.1 Загальна характеристика
- •2.2.4 Ультразвукові витратоміри
- •2.2.4.1 Загальна характеристика
- •2.2.4.2 Теоретичні засади методу вимірювання
- •2.2.4.3 Принцип дії і різновиди витратомірів з коливаннями, спрямованими за потоком і проти нього
- •2.2.5 Інші методи
- •2.2.5.1 Вихрові витратоміри
- •2.2.5.2 Витратоміри обтікання
- •2.2.5.3 Силові витратоміри
- •2.2.5.4 Теплові витратоміри
- •2.2.5.5 Оптичні витратоміри
- •2.2.5.6 Іонізаційні витратоміри
- •2.2.5.7 Позначкові витратоміри
- •2.2.5.8 Концентраційні витратоміри
- •2.2.5.9 Парціальні витратоміри
- •2.3 Вимірювальні трубопроводи
- •2.3.1 Вимоги до вимірювальних трубопроводів
- •2.3.2 Типи струминовипрямлячів
- •2.3.3 Вимоги до монтажу та обв’язки
2.2.2.3 Види рівнянь витрати
Масову витрату контрольованого середовища визначають з рівняння
, (2.22)
де – масштабний коефіцієнт;
– значення діаметра отвору ЗП за температури 20 °С.
Рівняння застосовують при безпосередньому визначенні густини середовища в робочих умовах.
При непрямому визначенні густини газу в робочих умовах через густину за стандартних умов рівняння прийме вигляд
, (2.23)
або, з урахуванням стандартних значень:
Тс = 293,15 К (20 °С) і рс = 1,03323 кгс/см2 = 101325 Па за ГОСТ 2939,
(2.24)
де – масштабний коефіцієнт.
З цих рівнянь випливають рівняння для об'ємної витрати
(2.25)
(2.26)
(2.27)
Число Рейнольдса визначають по одному з рівнянь:
; (2.28)
; (2.29)
(2.30)
де – масштабний коефіцієнт.
2.2.2.4 Коефіцієнт витрати діафрагм, його складові
Коефіцієнт витрати діафрагм дорівнює = ЕС.
У загальному випадку коефіцієнт витікання представляють рівнянням
, (2.31)
де CRe, B і п – параметри, що залежать від типу ЗП, причому
. (2.32)
Поправковий коефіцієнт на число Рейнольдса являє собою рівняння
, (2.33)
тоді
. (2.34)
Коефіцієнти С, В и CRe залежать тільки від параметрів ЗП.
З рівнянь видно, що С и KRe залежать від числа Рейнольдса, число Рейнольдса залежить від значення витрати, а значення витрати, у свою чергу, залежить від С и KRe.
Рішення рівнянь витрати для ЗП, значення коефіцієнта витікання яких залежить від числа Рейнольдса, може бути знайдено методом послідовних наближень.
Алгоритм визначення витрати можна спростити, не змінюючи похибку визначення С, якщо рівняння представити у вигляді
, (2.35)
де Re~ – число Рейнольдса, знайдене для витрати, визначеної при С = С~;
а і b – постійні коефіцієнти, що залежать від типу ЗП.
Значення коефіцієнтів а і b одержують з рівняння
. (2.36)
Ці рівняння – результат лінійної апроксимації від для ЗП кожного типу.
У зв'язку з тим, що значення змінюється у невеликих межах (менше ±4 %), а значення і n близькі до одиниці, апроксимація є досить точною і не впливає на похибку визначення коефіцієнта витікання.