2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом:

a) капітального ремонту устаткування;

b) технічного доозброєння підприємства;

c) модернізації;

d) заміни спрацьованого устаткування новим устаткуванням такого ж технічного рівня.

3. Підтримування техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення:

a) капітального ремонту устаткування;

b) технічного переозброєння діючого підприємства;

c) реконструкції діючого підприємства;

d) розширення діючого підприємства;

e) нового будівництва.

4. Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємства визна­чаються відповідно до:

a) розвитку науки і техніки;

b) загальної стратегії підприємства;

c) розвитку суспільства;

d) ринкової ситуації.

5. Зміст програми технічного розвитку підприємства визна­чається:

a) загальною стратегією підприємства;

b) сукупністю конкретних заходів технічного розвитку;

c) сучасними досягненнями науки і техніки;

d) забезпеченням його необхідними ресурсами.

6. Метою проведення модернізації є:

a) проведення повного або часткового переобладнання виробництва;

b) вилучення з експлуатації фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці;

c) удосконалення діючого виробничого устаткування;

d) відшкодування нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимально можливе відновлення їхніх первісних техніко-експлуатаційних параметрів;

e) запобігання техніко-економічному старінню окремих видів засобів праці і підвищення їхніх техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

7. У результаті проведення реконструкції діючого підприємства вразі необхідності можуть бути:

a) побудовані нові виробничі об'єкти замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною;

b) побудовані на нових земельних ділянках окремі виробничі об'єкти за затвердженим проектом;

c) впроваджені нові технології, модернізація та заміна фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

8. Які з нижченаведених показників характеризують ступінь тех­нічної оснащеності праці персоналу:

a) фондоозброєність праці;

b) трудомісткість продукції;

c) продуктивність праці;

d) всі наведені показники?

9. Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується як від­ношення:

a) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до середньооблікової чисельності працюючих;

b) середньорічної вартості машин та устаткування до загальної кількості робітників;

c) середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшу зміну;

d) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до кількості робітників.

10. Збільшення екстенсивного завантаження устаткування та виробничої потужності підприємства можливе за рахунок:

a) технічного вдосконалення устаткування;

b) запровадження нової технології;

c) зниження частки недіючих машин та устаткування;

d) застосування прогресивних форм організації виробництва;

e) інтенсифікації виробничих процесів.

11. До показників, що характеризують рівень прогресивності технології, відносять:

a) середній вік застосовуваних технологічних процесів;

b) середній строк експлуатації устаткування;

c) надійність устаткування;

d) продуктивність устаткування.

12. Виробнича потужність підприємства — це:

a) річний випуск продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умов повного використання устаткування та виробничих площ;

b) середньорічна вартість основних фондів виробничого призначення;

c) максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі та асортименті за умов найбільш повного використання виробничого устаткування;

d) продуктивність наявного устаткування.

13. Виробнича потужність підприємства визначається за:

a) усією номенклатурою профільної продукції, що виробляється;

b) лише профільною продукцією підприємства;

c) усією номенклатурою виготовляємої продукції;

d) усіма асортиментними групами продукції.

14. Вхідна виробнича потужність підприємства — це:

a) проектна виробнича потужність;

b) поточна виробнича потужність;

c) поточна виробнича потужність на початок року;

d) фактично досягнута виробнича потужність на кінець року;

e) середньорічна виробнича потужність підприємства.

15. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності наступних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва:

a) обслуговуючих;

b) допоміжних;

c) провідних;

d) основних.

16. При розрахунку виробничої потужності підприємства не враховується:

a) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

b) устаткування, що знаходиться на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом року;

c) понаднормоване устаткування допоміжних цехів, що є аналогічним технологічному устаткуванню основних виробничих цехів;

d) устаткування, що знаходиться на складі підприємства.

17. Для підприємств із дискретним процесом виробництва макси­мально можливий фонд часу роботи устаткування визначається як:

a) календарний фонд часу;

b) календарний фонд часу за відрахуванням часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування;

c) номінальний фонд часу роботи устаткування;

d) дійсний фонд часу роботи устаткування.

18. Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідношення:

a) обсягу випуску продукції та середньорічної виробничої потужності підприємства;

b) обсягу випуску продукції та проектної потужності підприємства;

c) обсягу випуску продукції та норми її випуску;

d) проектної виробничої потужності підприємства та річного обсягу випуску продукції.

19. Рівень використання устаткування за продуктивністю визначає:

a) коефіцієнт інтенсивності завантаження устаткування;

b) коефіцієнт екстенсивності завантаження устаткування;

c) інтегральний коефіцієнт завантаження устаткування;

d) коефіцієнт змінності устаткування.

20. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування та виробничої потужності підприємства можливе за рахунок:

a) застосування прогресивних форм організації виробництва;

b) підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

c) скорочення простоїв устаткування;

d) зниження частки недіючих машин та устаткування;

e) виведення з експлуатації неефективно використовуваного устаткування.

Тема: ПРОГНОЗУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1. Економічні умови планування становлять:

a) держзамовлення, орієнтовні показники розвитку народного господарства, економічні нормативи, ліміти;

b) податкові ставки, умови кредитування, ліцензування, цінова та фінансова політика держави;

c) ринкова кон’юнктура на продукцію підприємства та ресурси, що ним споживаються;

d) система елементів державного регулювання економіки, вихідні дані планування, виявлений попит на продукцію та ресурси.

2. Нормативне прогнозування — це:

a) прогнозування, засноване на суб'єктивних знаннях спеціаліста та його інтуїції;

b) наукове прогнозування від сучасного до майбутнього;

c) майбутній розвиток фірми, який оцінюється виходячи з місії і стратегічних альтернатив;

d) встановлення норм і нормативів на плановий період.

3. Метод прогнозу, що ґрунтується на досвіді, знаннях та інтуїції спеціалістів — це:

a) метод експертних оцінок;

b) метод екстраполяції тренду;

c) метод сценаріїв;

d) метод прогнозу на основі індикаторів.

4. Державне регулювання економіки в умовах ринку — це:

a) втручання держави у ринковий механізм;

b) вплив держави на дію законів ринку;

c) вплив держави на передумови та побічні наслідки функціонування ринкового механізму;

d) вплив держави на організацію виробництва.

5. Планування — це:

a) функція управління;

b) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період;

c) процес визначення засобів, шляхів та умов досягнення поставлених цілей;

d) правильні відповіді a) і c);

e) усі відповіді правильні.

6. Планування, що на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове планування, називається:

a) поточним плануванням;

b) прогнозним плануванням;

c) перспективним плануванням;

d) усі відповіді правильні.

7. Методи планування в залежності від способу розрахунку планових показників поділяються на:

a) екстраполяційний та інтрополяційний;

b) дослідно-статистичний; факторний; нормативний;

c) балансовий і матричний;

d) одноваріантний; багатоваріантний; економіко-математичної оптимізації.

8. Заключним розділом плану розвитку підприємства є:

a) план розвитку науки і техніки;

b) виробнича програма;

c) фінансовий план;

d) план підвищення економічної ефективності виробництва.

9. Головна мета бізнес-плану – це:

a) випуск запланованого обсягу продукції;

b) отримання прибутку;

c) обґрунтування розширення каналів збуту продукції;

d) планування діяльності підприємства.

10. Бізнес-план може розроблятися з метою:

a) моделювання системи управління фірмою;

b) подання у місцеві органи влади;

c) розвитку управлінських здібностей підприємця;

d) залучення позичкового капіталу;

e) надання інформації до статистичних органів.

11. Резюме бізнес-плану — це:

a) короткий опис змісту бізнес-плану;

b) вступ до бізнес-плану;

c) короткий опис найбільш важливих і значущих аспектів даного бізнесу;

d) висновки бізнес-плану.

12. Метод складання плану, що засновується на використанні норм і нормативів витрат живої та уречевленої праці для визна­чення змінних величин, — це:

a) балансовий метод;

b) графічний метод;

c) нормативний метод;

d) економіко-математичний метод.

13. За економічним змістом показники, через які виражаються планові завдання, поділяються на:

a) натуральні та вартісні;

b) кількісні та якісні;

c) абсолютні та відносні;

d) статичні та динамічні.

14. Генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства завдання, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення, називається:

a) місією підприємства;

b) стратегією підприємства;

c) стратегічним завданням;

d) цільовою програмою;

e) правильної відповіді немає.

15. До основних економічних функцій держави не відноситься:

a) створення необхідної правової бази;

b) розробка та сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку народного господарства;

c) регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності;

d) планування оперативної діяльності суб'єктів економічних відносин.

16. Головною метою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є:

a) максимізація прибутку, який одержує підприємство;

b) підвищення конкурентоспроможності підприємства;

c) збільшення обсягів діяльності підприємства та його частки на ринку;

d) створення умов для самофінансування.

17. Система стратегічних цілей розвитку підприємства визначається:

a) кон'юнктурою ринку;

b) умовами державного регулювання;

c) поведінкою підприємств-конкурентів;

d) місією підприємства.

18. До методів портфельного аналізу та вибору стратегії належать:

a) метод РІМS;

b) метод кривих освоєння;

c) метод циклу життя товару (виробу);

d) метод «Мак-Кінсі»;

e) БКГ.

19. Метод вибору генеральної стратегії, що базується на залежності розмірів витрат на виробництво від його обсягу і відображає вплив лише внутрішніх чинників, називається:

a) методом БКГ;

b) методом РІМS;

c) методом кривих освоєння;

d) методом «Мак-Кінсі».

20. Стратегія, метою якої є надання товару відмінностей, які відрізняють його від пропозиції конкурентів називається:

a) диференціації;

b) фокусування;

c) лідерства;

d) спеціалізації.

21. За умов ринку до економічної функції держави відноситься:

a) встановлення підприємствам завдань з обсягу виробництва;

b) створення правових основ функціонування ринкової економіки;

c) контроль за рівнем продуктивності праці;

d) регламентація рівня затрат на виробництво.

22. Оперативне планування включає:

a) короткострокове та середньострокове планування;

b) календарне планування та диспетчеризацію;

c) стратегічне та довгострокове планування;

d) тактичне та подетальне.

23. Яка з систем використовує як планово-облікову одиницю деталь певного найменування:

a) позмінна система оперативного планування;

b) система оперативного планування на замовлення;

c) комплектна система оперативного планування;

d) подетальна система оперативного планування?

24. До принципів державного регулювання належать:

a) мінімальне втручання державних органів в економічні процеси;

b) вплив відповідних державних структур на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуляторів і нормативів;

с) правильні відповіді a) і b);

d) правильної відповіді немає.

3.3. КОМПЛЕКСНІ КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ

ЗАВДАННЯ № 1

1. Чи тотожні поняття “засоби праці”, “основні фонди” та “основні засоби”? Якщо ні, поясніть чим вони відрізняються.

2. Річний обсяг виробництва 22 млн. тон, годинний виробіток на одного робітника – 16 тон, ефективний фонд робочого часу – 1860 год., Квн – 1,15. Чисельність робітників становить:

а) 814 осіб; б) 643 особи; в) 412 осіб?

3. Вартість готової продукції, призначеної для реалізації на сторону - 150 тис. грн., вартість послуг, що надані стороннім організаціям - 25 тис. грн., залишки незавершеного виробництва: на початок звітного року – 10 тис. грн., на кінець звітного року – 20 тис. грн. Що з наведеного нижче відповідає вартості реалізованої продукції:

а) 175 тис. грн.; б) 165 тис. грн.; в) 185 тис. грн.?

4. (Прибуток валовий / Середньорічна вартість основних виробничих фондів) х 100 = ?

5. Річна норма амортизації – 24 %, балансова вартість основних виробничих фондів – 162 тис. грн.; залишкова вартість – 131 тис. грн. Сума амортизації, що нараховується за місяць, дорівнює:

а) 38,880 тис. грн.; б) 3,240 тис. грн.;

в) 2,620 тис. грн.; г) 0,620 тис. грн.

6. Якщо на підприємстві обсяг товарної продукції збільшився на 2 %, а чисельність збільшилась на 5 %, то продуктивність праці:

а) збільшилась на 2 %; б) зменшилась на 3 %;

в) збільшилась на 5 %; г) збільшилась на 4 %.

7. Частина потенціалу підприємства, яка характеризується відсутністю матеріальної основи отримання доходів і невизначеністю розмірів цих доходів називається:

a) кредитними ресурсами;

б) нематеріальними активами;

в) безготівковими грошовими ресурсами;

г) нематеріальними ресурсами;

д) патентами.

8. Сумарний економічний ефект від технічних нововведень можна обчислити за формулою:

а) ; b);

с) ; d).

9. На дільниці механічного цеху встановлено і діє 20 токарних верстатів. Трудомісткість обробки однієї деталі на токарному верстаті становить 0,25 нормо-годин. Дільниця працює в двозмінному режимі, тривалість однієї зміни – 8 год. Число неробочих днів у розрахунковому році – 107. Очікувані простої верстатів у ремонтах становлять: капітальному – 180 год., а тривалість поточних ремонтів верстатів дорівнює 2 % номінального часу роботи верстатів.

Обчислити величину виробничої потужності механічного цеху і річну кількість оброблених на токарних верстатах деталей.

10. Обчислити обсяг валової, товарної, реалізованої і чистої продукції на основі даних, наведених у таблиці:

№	Показник	Розрахунковий період (рік)
1	Випуск продукції в натуральному вимірі, штук виріб А виріб Б виріб В виріб Г	550 700 600 900
2	Відпускна ціна, грн. виріб А виріб Б виріб В виріб Г	1000 1200 800 1600
3	Обсяг напівфабрикатів власного виробництва всього, тис. грн., з них стороннім замовникам, тис. грн.	2200 1800
4	Виробничі послуги всього, тис. грн., з них для власних потреб, %	3000 45
5	Залишки нереалізованої продукції, тис. грн.: - на початок року; - на кінець року.	800 500
6	Залишки незавершеного виробництва, тис. грн.: - на початок року; - на кінець року.	1200 1800
7	Вартість сировини та матеріалів замовника, тис. грн.	200
8	Матеріальні та прирівняні до них витрати, грн.	12600