16.Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів.

Суфікс – службова необов’язкова морфема в слові, що перебуває в постпозиції щодо кореня або іншого суфікса, має словотвірне (частіше) або граматичне значення і виконує переважно словотвірну чи формозмінну (іноді) функцію.

В українській мові в позиції після кореня може бути від нуля до шести суфіксів. Суфікси переважно закріплені за частинами мови. Приєднуючись до твірної основи, одні суфікси змінюють значення базового слова і його частиномовну належність: учи-ти-ø →учи-телˈ-ø→учителˈ-ів-ø), інші – не змінюють ні лексичного значення, ні віднесеності до частини мови: біл-ий – біл-уват-ий, білˈ-ав-ий, біл-енˈк-ий, білˈ-ісˈінˈк-ий.

Словотвірні суфікси ( які виконують словотвірну функцію) виконують різні види словотвірних значень:

мутаційні суфікси надають похідному слову нового значення, порівняно з твірним: кіоск-ø `предмет` – кіоск-ер-ø `особа`;

модифікаційні суфікси не змінюють лексичного значення твірного слова, а лише надають йому певних відтінків, найчастіше стилістичних: зелен-ий `колір`–зелен-уват-ий `колір, але неповний його вияв`;

транспозиційні суфікси не змінюють лексичного значення твірного слова, вони виражають це значення засобами іншої частини мови: голуб-ий – голуб-інˈ-ø.

Формозмінні суфікси, які утворюють форми одного і тогож слова виражають нерозчленовані граматичні значення.

За вираженням суфікси є фонемні (переважно) й нульові. Фонемно виражені можуть бути вокалічні, консонантні або вокалічно-консонантні.

За структурою суфікси поділяються на прості (непохідні) та складні (вторинні, похідні). За походженням є суфікси питомі (споконвічні) (таких більшість) й іншомовні (запозичені).

Суфіксальна система української мови не є сталою. Вона, хоч і повільно, але постійно змінюється. Суфіксальна підсистема української мови не є замкнутою, вона поповнюється новими афіксальними одиницями.

17.Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчень.

Закінчення-службова обов'язкова частина морфема відмінюваних і дієвідмінюваних слів, що перебуває в постпозиції щодо кореня чи суфікса, виражає граматичне значення і виконує власне словозмінну і релятивну функціїї.

Закінчення мають тільки змінювані слова(відмінювані): іменники, прикметники, числівники, займенники та дієслова.

Диференційні ознаки закінчення:

-комплексно-змінна одиниця

- займає, як правило, позицію абсолютного кінця словоформи

-не входить в основу слова

-значеннєва частина словоформи

-виражає граматичне значення

-слугує засобом зв'язку між словами.

У складних словах, що виникли шляхом основоскладання,генетичні закінчення, втративши позиційну ознаку і здатність змінюватися у різних словоформах однієї лексеми, у сучасній мові набули статусу інерфіксів.(Вернигора, горицвіт)

У складених закінчення не втратили своїх диференційних ознак(батько-мати — батькА-матері).

Закінчення виражає кілька граматичних значень( наприклад, у іменника-відмінок, число, рід)

Словозмінна функція закінчення—утворює словоформи однієї лексеми.

Релятивна-поєднує словоформи в потоці мовлення, виражає синтаксичні відношення між ними.

Подібно до префіксів і суфіксів, закінчення вступають у відношення омонімії(сестр-у(З.в), викладач-у(Д.в) і т.д), синонімії(батьк-у - батьк-ові), антонімії(книг-а(одн) — книг-и(множ.)).