13. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем.

Корінь–це основна обов’язкова морфема у слові, переважно спільнокоренева частина споріднених слів, який виражає елемент денотатного і лексичного значення слова і виражає ідею тотожності слова самому собі. Як морфема, він не має лексико-граматичної єдності, морфологічного оформлення,поєднується з іншими морфемами в межах слова, сполучуваність кореня обмежена. Функція кореня – формувати гнізда спільнокореневих слів, що зберігають елемент його лексичного значення в загальному вигляді.

Ознаки:

Значення.Значення кореня асоціативне (Бодуен де Куртене). Поза словом кореню далеко не завжди можна приписати те чи інше значення: -віл-, -н’іс-, -пол-, -вод-. Корінь- виразник елементу лексичного значення слова, оскільки все лексичне значення виражає лише основа.

Семантика кореневих морфем повнозначних слів варіює від максимальної конкретності, тобто коли відповідає слову (весел-о) до максимальної узагальненості (г-ну-ти-ø), що робить їхні значення не виразними. Семантика коренів службових слів найбільш узагальнена (але, і, чи, чому). Корінь може містити елемент ГЗ потенційно через ті аломорфи, в яких реалізується: -л'уб-, -л'убл-(улюблений), -л'убл'-(1 ос. одн. або 3 ос. мн.)___Фонемне вираження. Корені завжди фонемно виражені. Немає і не може бути кореня без матеріального фонемного вираження Коренева морфема як інваріантна одиниця може варіювати у плані вираження, реалізуючись у конкретних кореневих аломорфах: сид’-і-ти-ø, сид-ø-ø-ит’, с’іс-ø-ти-ø, с’ад’-ø-ø-ø.__Позиція у слові. Місце кореня у слові, порівняно з афіксами, чітко не фіксоване. Він може займати позицію абсолютного початку слова (червон-ий); після одного-чорирьох префіксів (роз-буд-ов-а); перед одним-п’ятьма суфіксами (фінанс-ова-н-ий); між префіксами і суфіксами (по-клон’-ін’н-а). У слові може бути декілька коренів, окремі з них можуть міняти свої позиції (лист-о-пад-ø-ø і пад-о-лист-ø). Корень як спільна частина споріднених слів є в похідних різних частин мови (мал-ий–мал’-ø-а, мал’-і-ти-ø, мал-о, мал.-ен’к-ий). _Характер зв’язку з іншими морфемами.Корені вільні- ті, що можуть виступати без інших словотвірних морфем (йун-ац-тв-о (R вільний), бо йун-ий).Корені зв’язані- ті, що ніколи не вживаються самостійно без інших словотвірних морфем (ім-порт (R зв’язаний, самостійно з елементом ЛЗ “везти куди-небуть”), -порт- не існує). Корені напівзв’язані – корені не похідних дієслів, які без формозмінного суфікса не вживаються (чит-а-ти-ø, ход-и-ти-ø).___За походженням усі кореневі морфеми можуть бути первинними (етимологічними), вторинними (похідними), питомими (індоєвропейські, праслов’янські, власне українські, тощо) або запозиченими.

14. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.

Афікс – службованеобов’язкова морфема в слові, щозаймає пре-чипостпозиціющодокоренячиіншогоафікса, виражаєсловотвірнеабограматичнезначення і виконуєсловотвірну, словозміннуабоформозміннуфункцію.

Фонемне вираження.Усі афікси як двобічні одиниці мають план значення і ПВ. Більшість афіксів фонемно виражені. Інколи зустрічаються нульові афікси – це морфеми, які не мають ПВ, однак в мові за ними закріпленепевнезначення.(велич-0, сестер-0).Фонемно виражені афікси поділяють:

- за к-стю фонем – на одно- і багатофонемні;

- за якістю фонем – на вокалічні (а-кати), консонантні (з-робити) та вокалічно-консонантні (уві-бра-ти).

За структуроюафіксиподіляютьсяна:

- прості(непохідні) – афікси, у складі яких не можна виокремити менші компоненти: префікси на, з, під, об і т.д.

- складні (похідні) – ті, що утв. під час розвитку мови способом злиття кількох афіксів: префікси по + над = понад і т.д.

У залежності від позиції в слові розрізняють: префікси — афікси, які стоять перед коренем, та афікси, які стоять після кореня і поділяются на: суфікси, флексії, або закінчення, інтерфікси, інфікси (у корені слова), постфікси.

У залежностівідфункціональностірозрізняють:

1.Не¬продуктивний афікс — та¬кий, щорідкобере участь у творенніслівабо не вико¬ристовується в сучасніймовізовсім. Напр.: паст-ух, да-м.

2.Словотвірний афікс — такий, що служить для утво-ренняновихслів. Напр.: степ-ов-ий, вірш-ик.

3.Словозмінні афіксизабезпечуютьпроцесивідмінювання і дієвім., утв. словоформиоднієїлексеми (дощ-0, -у, -ам, -і).

4.Формозмінний афікс — такий, що служить для утворення форм слів. Напр.: нов-іш-ий – форма вищого ступеня порівняння; ходи-л-а – форма минулого часу. Формозмінними найчастіше є суфікси, які виражають нерозчленовану граматичнусемантику (ГЗ).

За ознакою питомі/запозичені протиставляються корені, префікси, суфікси, постфікси, з одного боку, і закінчення – з другого. Перші можуть бути як споконвічно українські, так й іншомовні. Закінчення ніколи не запозичуються.

За низкою ознак афікси можуть протиставлятися. Найчастіше – префікс та суфікс.

15.Структурно-семантична та функціональна характеристика префіксів.

Префікс – службованеобов’язкова морфема вслові, щоперебуває в препозиціїщодокоренячиіншогопрефікса, виражаєпереважнословотвірнеабоінодіграматичнезначення і виконуєсловотвірнуфункцію.

В українськіймові у препозиціїщодокореняможе бути від нуля до чотирьохпрефіксів. Один: без-над’ійний,два:на-про-чуд, три: роз-по-в-с’уджувати-ø і максимум чотири: по-на-роз-по-д’іл’ати-ø.

За префіксами в системімовизакріпленіпереважнословотвірнізначення.Прийнятовважати, щопрефікси не змінюютьзагальноголексичногозначення слова, вонилише в той чиіншийспосібйоговидозмінюють, надаютьйомупевнихвідтінків. Такісловотвірнізначенняпрефіксівназиваютьмодифікаційними.

Префікси, щоутворюютьнові слова, виконуютьсловотвірнуфункцію: виразний– не-виразний, милий – пре-милий, весел’ішати-ø – по-весел’ішати-ø, коли – від-коли, надто – за-надто.

Префікси, щоутворюютьформиоднієїлексеми, виконуютьформозміннуфункцію. До формозміннихвізносять:

най-утворює форму найвищогоступеняприкметників (най-мил’іний, най-крашчий);

видовіпрефікси – утворюють форму дієсловадоконаного виду, типу будувати-ø – з-будувати-ø, мал’увати – на-мал’увати-ø.

Синкретичнусловотвірно-формозміннуфункціювиконуютьокреміпрефікси, зокрематі, щоутворюютьнову лексему й одночасновиражаютьзначеннядоконаного виду: варити-ø – пере-варити-ø.

За допомогоюпрефіксівтворятьсянові слова того ж лексико-граматичногорозряду (іменник - іменник, прикметник - прикметник, дієслово - дієслово). Префіксиутворюютьнові слова разом з суфіксами, постфіксамиабо в комбінаціїкількохафіксів: авіаконструктор, посередник.

На відмінувідсуфіксівпрефікси не закріплюються за частинамимови. Вониможутьутворювати і дієслова, і прикметники, й іменники: пливти — припливти, міський — приміський, єднання — приєднання.

Префіксиаглютинативнопоєднуються з коренемабо з іншимпрефіксом і тому, на відмінувідсуфіксів, легко виокремлюються у слові.

За структурою префіксиподіляють на прості(непохідні) таскладні (вторинні, похідні). Переважнабільшістьпрефіксіввукраїнськіймовіпрості.

Більшачастинапрефіксів – з урахуваннямїхньоїомонімії – питомні, значноменшеіншомовнихпрефіксів: анти-теза, архі-складний, де-факто, інфа-структура, екс-позиц’ійа та ін..