24. Осбиста нота

25. Роль та місце дипломатичної мови та дипломатичних документів у міжнародних відносинах.

Вислів "дипломатична мова" використовується для визначення кіль­кох понять:

•     мови офіційних дипломатичних зносин, а також мови, якими скла­даються дипломатичні документи, у т. ч. міжнародні договори; у цьому сенсі дипломатична мова - підстиль офіційно-ділового сти­лю літературної мови;

•     сукупності спеціальних термінів, фраз, що складають загально­прийнятий дипломатичний словник;

•     визначення стриманості, обережності під час розмови, які дозво­ляють дипломатам і політикам говорити один одному різкі речі у ввічливій, м'якій формі;

•     специфічної, професійної мови переговорів.

Використання дипломатичної мови дозволяє під час переговорного процесу зберегти спокійну, конструктивну атмосферу, що, зокрема, важ­ливо для суспільної думки; дає можливість розпочати переговори з від­носно сприятливих стартових позицій; дозволяє при вирішенні складних питань "зберегти обличчя" кожній із сторін та ухилитися від прямої від­повіді "так" або "ні".

Зауважимо, що необхідно розрізняти поняття "дипломатична мова" і "міжнародна мова". Міжнародні мови обслуговують будь-які міжнародні зносини як між державами, так і між неурядовими організаціями і навіть приватними особами, дипломатичні ж мови - лише дипломатію.

Принцип рівноправності мов у міжнародних відносинах утвердився після II світової війни. У наш час не існує обов'язкової єдиної мови для ведення офіційних дипломатичних зносин і складання міжнародних до­говорів. Дипломатичною мовою вважається будь-яка мова, яка викорис­товується в усних або письмових міжнародних зносинах.

Дипломатичні документи можуть різнитися змістом, призначенням, протокольними особливостями. На їхньому стилі позначаються традиції, мовні, історичні, культурні особливості окремих країн. Однак з точки зору архітектури документа всі вони мають традиційну схему, включають низ­ку елементів (реквізитів) постійного, незмінного характеру.

У минулому дипломатичні документи виходили лише від монархів або підписувались уповноваженою особою від його імені та були адре­совані іншому главі держави. Особиста нота, яка містила розгорнуті про­токольні формули, була основним видом дипломатичних документів. Використання ж вербальної ноти вважалось ознакою прохолодних від­носин між державами. За свідченням російського дипломата Ю.Я.Соловйова, у 1909 р. МЗС Росії вважало можливим зноситися з австро-угорським посольством у Петербурзі за допомогою вербальних нот. Відхилення від загальноприйнятих канонів дипломатичного листування розцінювалось компетентними спостерігачами як серйозна ознака на­пруженості між двома країнами. Раніше вербальна нота визначалася як документ, зміст якого повинен бути предметом серйозного розгляду, надзвичайно важливий, але не призначений для опублікування. Це ніби важлива заява, зроблена усно і потім відтворена на папері, щоб заява не забулась. У наш час замість вербальної ноти після усної заяви може залишатись "пам'ятна записка", а вербальні ноти є найуживанішим ви­дом дипломатичного листування.

26. Мови конференцій, міжнародних організацій.

Мови, що використовуються в роботі міжнародних конференцій, поділяються на офіційні й робочі. Офіційними мовами повинні користуватися учасники для своїх виступів, цими мовами публікуються всі офіційні рішення конференції. Робочі ж мови використовуються для ведення протоколів, складання проектів документів конференції. Зазвичай робочі мови становлять лише частину офіційних, що скорочує витрати на проведення конференції. Офіційні й робочі мови конференції визначаються правилами процедури. На конференціях, організованих ООН, офіційними мовами є ті самі, що й Організації Об'єднаних Націй: англійська, арабська, іспанська, китайська, російська і французька. Міжнародна організація - це об'єднання держав, створене відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших сферах, що має необхідну для цього систему органів і відповідний правовий статус.

 Офіційні мови міжнародних організацій

ООН - англійська, російська, французький, іспанська, арабський, китайський.

Рада Європи - англійська, французький.

СНД - російська.

ШОС - російська, китайський.

Африканський союз - англійська, французький, арабський, суахілі, португальська.

В роботі міжнародних організацій і конференцій вживання мов визначається правилами процедури. Використовуються терміни «офіційна мова» (нею друкуються всі документи, які отримують статус офіційних, ухвалюються всі офіційні рішення конференції) та «робоча мова» (нею ведуться дебати, готуються попередні документи). Як правило, робочими мовами є лише декілька із числа офіційних.

Необхідно розрізняти поняття «дипломатична мова» та «міжнародна мова». Міжнародні мови обслуговують будь-які міжнародні зносини як між державами, так і між неурядовими організаціями і, навіть, між приватними особами, а дипломатичні мови - лише дипломатію.

Формально дипломатичні представництва можуть вести кореспонденцію мовою своєї держави. Однак, найчастіше представництва ведуть листування мовою країни перебування або додають до оригіналів переклади документів цією мовою. Протокольним правилом є врахування попередньої практики, що склалася на місцях, в цьому питанні. Наприклад, у С11ІА, Великій Британії, Франції, іспаномовних країнах Латинської Америки, Австрії, арабських країнах та ін., листування іноземних посольств з МЗС мовою країни перебування є ухваленою практикою. У 1981 р. МЗС Ірану, наприклад, офіційно висунуло вимогу, щоб мовою дипломатичної кореспонденції в Тегерані була виключно мова фарсі. Як правило, консульські установи листуються з місцевими органами влади лише мовою країни перебування.