59. Минулий і давноминулий час.

Походять від давніх дієприкметників, тому наявна ознака за родом.

Минулий час

Неособова, а пов’язана з родом. Означає дію, яка відбулася до моменту мовлення. Утв. Приєдн суфіксів до інф ходити + в, л. У формах ч.р вжив нульовий суф міг, ніс.

Давноминулий час

Дія, яка відб до іншої мин дії в минулому і утв шляхом поєдн форм мин часу повно знач дієслова з форм мин часу дієсл БУТИ. (Ходив був, була робила)

Вжив переважно в складних реченнях у першій часи давномин, а в другій мин.

58. Теперішній час

Дієслова теперішнього часу означають дію або стан, які збігаються з моментом мовлення про них. Дієслова теперішнього часу змінюються за особами та числами.

Дієслова поділяються на дві дієвідміни. Визначають дієвідміну за закінченнями третьої особи множини теперішнього часу. Дієслова, які мають у цій формі закінчення -уть, -ють, належать до першої дієвідміни: хочуть, пишуть. Дієслова із закінченнями -ать, -ять належать до другої дієвідміни: стоять, сплять.

Дієслова першої дієвідміни в усіх особових закінченнях мають літеру е або є: хочеш, міркуєш. Дієслова другої дієвідміни в особових закінченнях мають літери и або ї: спиш, стоїш.

У дієсловах першої дієвідміни відбувається чергування приголосних звуків: могти — можу. Якщо чергування приголосних є в першій особі однини, то воно відбувається і в інших особах: можеш, можуть.

У дієсловах другої дієвідміни відбувається таке чергування приголосних в першій особі однини: хотіти — хочу, морозити — морожу, сидіти — сиджу.

57. Категорія часу і її зв'язок з категорією виду

Час – це частково дієслівна граматична категорія, що виявляє себе в особових утвореннях і виражає часову співвіднесеність подій, відносячи дію або стан до моменту мовлення, вказуючи , що вона відбулась, відбувається чи буде відбуватись.

Категорія часу властива особовим формам дієслів дійсного способу, а також іншим способовим формам, що вжив з допоміжними засобами. Крім того обмежено часові ознаки мають не особові утворення – дієприкметник, дієприслівник та форми на – но, -то. ( прополотий, квітучий, забуто)

В особових виділ два плани висловлювання:

• План комунікації (дієсл. форми прямі , співвіднос з ММ)

• План однобічної інформації (непряме вжив часов форм, вжив усі 4 часові форми)

Категорія часу пов’язана з категорією виду. Цей зв’язок проявляється у неможливості утворення деяких часів в рамках одного виду. Так, теперішній час доконаного виду використовується в значенні майбутнього часу («Я напишу» є семантично майбутнім часом, але граматично — теперішнім).

56. Вторинні значення форм способу дієслова.

Дійсний

У знач умовного ( частки мов, немов)