64. Пасивні дієприкметники. Їх творення і значення.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.

Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми перехідних дієслів(минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -ен- -т-:

• виконати + н(ий) → виконаний,

• пошити + т(ий) → пошитий,

• обговорювати + н(ий) → обговорюваний

• бачити + ен(ий) → бачений.

Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.

Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([ф], [м], [б], [п], [в]), перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]:висловити + ен(ий) —> висловлений.

63. Активні дієприкметники. Їх творення і значення.

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.

Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові не існують. В українській мові вживається форма той, що... чи такий, що... - що ріже, що палає, що лежить і т.і. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти-) тільки неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-:

дозрі[ти] + л[ий] → дозрілий.

62. Дієприкметник як неособова недієвідмінювана форма дієслова.

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника. Утв суфіксальним способом від основ інф. і теп. часу.

• Від дієслова: вид та час — теперішній або минулий.

• Від прикметника: змінюється за родами, числами, відмінками);

Залежить від іменника, у реченні виконує роль:

• У препозиції ім. – означення

• У скл. Ззвороту – означення

• У постпозиції ім. – частина скл. ім.. присудка (Моя книга – написана)

Дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.

61. Уживання форм часу у вторинних значеннях.

Теп. час. :

• У знач минулого ( І ось береш розгін)

• У знач майбутнього +завтра, зараз ( Завтра йду до лікаря)

Майб. час:

• У знач мин форми док. виду + було, бувало ( Бувало підуть до річки)

• У знач теп коли дія збіг з моментом мовлення ( Зрідка в лісі трісне якась галузка і одразу стихне.)

Мин час.:

• У знач теперішнього коли познач. незавершену дію (Я пішла. Пізно вже.)

60. Майбутній час дієслова.

Дія, що відбудеться після моменту мовлення. Майбутній час має три форми: одну доконаного виду (напишу) і дві недоконаного — просту (писатиму) і складену (буду писати).

Дієслова майбутнього часу в усіх формах змінюються за особами й числами.

Майбутній час дієслів доконаного виду вживається у таких формах:

• просту доконаного виду: прочитаю, розглянемо, збудують; ( інф+префікс)

• складну (синтетичну) недоконаного виду: писатиму, читатимете, виступатимуть; ( інф + особ. Форма ИМАТИ)

• складену (аналітичну) недоконаного виду: будемо писати,будете вдосконалювати, будуть працювати.( особ форм дієсл бути (грам. Знач) та інфінітив (семантика))

Останні дві форми за своїм значенням синонімічні.