68. Перехід дієприслівників у прислівники і прийменники.

Дієприслівники іноді втрачають ознаки дієслова і набувають значення прислівників. Цей процес називається адвербіалізацією. Зневиразнення дієслівних рис, коли вжив. У ролі обставини в реченні. Птахи співають літаючи, віщують весну (адвербіалізований дієприслівник).Показником адвербіалізованого дієприслівника є відсутність керованих ним залежних слів.

Прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи, утвореними шляхом переходу дієприслівників

67.Творення дієприслівників доконаного і недоконаного виду.

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: сказа(ти) — сказавши, побачи(ти) — побачивши, розцвісти) — розцвівши, перемог(ти) — перемігши. Деколи супроводжується морфонологічними чергуваннями в корені.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни): жив(уть) — живучи, розумі(ють) — розуміючи, бачать) — бачачи, сид(ять) — сидячи.

66. Дієприслівник як незмінна частина мови

Дієприслівник — це особлива незмінювана форма дієслова, яка, як видно з самого терміна, об'єднує граматичні ознаки дієслова та прислівника: прийшовши, хитаючись. Як і дієслово, дієприслівник називає дію (або стан), але не основну, а додаткову. Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.

Речення, у яких дії, позначені дієсловом-присудком та дієприслівником, виконуються різними суб'єктами, побудовані неправильно:

Повернувшись додому, уже зайшло сонце. Оглядаючи околицю села, туристів зацікавили руїни старовинного замку.

Як і інші форми дієслова, дієприслівник має граматичне значення недоконаного (що роблячи? — читаючи) або доконаного (що зробивши? — прочитавши) виду.

Спільні ознаки з прислівником:

• незмінюваність;

• залежність від дієслова, що виявляється у синтаксичній ролі обставини;

65.Ад’єктивація і субстантивація дієприкметників.

Для Д. характерні явища ад’єктивації та субстантивації.

Ад’єктивуючись, Д. втрачає дієсл. категорії часу, виду, стану, виражаючи пост, ознаку, але синтаксично лишається означенням.

Переходячи в іменники, Д. набувають знач. предметності і виступають у реченні як підмет або додаток. В основі субстантивації Д., з одного боку, лежить втрата категорій часу, виду, стану, дієсл. керування, з другого, — набуття ознак ім.: певного роду, числа, самостійності відмінка. У ряді випадків субстантивовані Д. зберігають дієслівні станові, видові, часові ознаки: визискувані, гнані, поранений, сплячий, відстаючі, від’їжджаючі, повсталі, печене, варене, бачене, чуте

Субстантивація Д. може бути повною (завідуючий, командуючий), неповною (знедолені — знедолені люди, бувалий — бувалий чоловік), оказіональною (ударений, натомлений).