71. Ступені порівняння прислівників

Прислівники на -о (-е), як і якісні прикметники, від яких вони утворені р, мають вищий і найвищий ступені порівняння. Вищий ступінь порівняння має просту і складену форми. Проста форма вищого ступеня твориться за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: швидко — швидше. Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється додаванням до прислівника вищого ступеня слів більш, менш: більш доречно, менш практично.

Проста форма найвищого ступеня порівняння твориться за допомогою префікса най-: для підсилення можуть уживатися префікси як-, що-: якнайдружніше, найтепліше.Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням до прислівників слів найбільш, найменш: найбільш дружно, найменш докладно.При утворенні вищого ступеня прислівників відбуваються ті самі зміни приголосних, що й у прикметниках: г, к, з при сполученні з суфіксом -ш- змінюється на: жч: дорого — дорожче.С змінюється на шч (на письмі щ): високо — вище. Суфікси -ок-, -ек-, -к-, -ик- при творенні форм ступенів порівняння випадають: глибокий — глибший. Деякі прислівники вищого й найвищого ступенів утворюються від прислівників з іншим коренем: добре — краще — найкраще.

70. Значеннєві розряди прислівників

За своїм лексичним значенням займенникові і назайменникові прислівники поділ.

• Означальні, або власне характеризуючі, тобто такі, що позначають властивості, якості, спосіб дії, інтенсивність вияву процесуальної дії або непроцесуальної ознаки;

• Обставинні (обставинно-характеризуючі), функція яких полягає у вираженні зовнішніх щодо носія ознак місця, часу, причини, мети.

Означальні прислівники.Розрізняють такі підрозряди означальних прислівників:

• якісно-означальні (відповідають на питання як?) голосно, дбайливо, ніжно, привітно, рішуче, тихо, правильно, вірно, прекрасно, авторитетно, бездоганно, безпомилково тощо.

• міри або ступеня  виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки (дуже, ледве, надзвичайно, виключно, абсолютно, трохи, мало, недостатньо, дотла, вволю, вщерть, вщент, досхочу, стократ, надвоє, учотирьох, двічі, вп”яте);

• способу дії (образу дії) вказують на спосбі дії похапцем, жартома, верхи, сліпма, навшпиньки, раптом, бігцем, неквапом, жужмом, повагом, босоніж);

• порівняльно-уподібнювальні (як?) соколом, ластівкою, зозулею, стрілою, по-батьківському, по-осінньому, по-новому;

Обставинні прислівники. Залежно від конкретного характеру позначуваних обставин у межах обставинних прислівників виділяють такі підрозряди:

• прислівники місця (відповідають на питання де? Куди? Звідки?). Їхнє призначення – у вираженні просторової локалізації дії або стану за орієнтирами: тут. Там, туди, звідти. Відповідно до орієнтирів виділяють:

а) прислівники, що вказують на своєрідну фіксовану локалізацію дії або стану у просторі (близько, поблизу, вгорі, внизу, далеко, навколо, довкола, поруч, де, тут, там);

б) прислівники, що позначають напрям дії або руху (вгору, вправо, вбік, додому, здалеку, звідки, звідси, звідусіль, сюди, туди);

• прислівники часу функціонують як морфологізована група лексичних одиниць на позначення різних часткових темпоральних значень прояву процесуальних і непроцесуальних ознак. Розрізняють прислівники зі значенням:

а) часу, в який відбувається дія або стан (тепер, тоді, вночі, вранці, влятку, взимку, вдень, восени, навесні);

б) періодичності дії або стану (щоденно, щодня, щодень, щороку, щоліта, щохвилини, щосереди);

в) початкової часової межі дії або стану (здавна, здавен, змолоду, зранку, зроду, споконвіку, спочатку);

г) кінцевої часової межі дії або стану (доти, поки, досі, донині, дотепер, довіку, повік, назавжди).

• прислівники причини становлять кількісно обмежену групу, вказуючи на причину виконання (невиконання) реалізації (нереалізації) відповідної дії або стану(згарячу, спересердя, спросоння, здуру, знічев”я, зопалу, ненароком).

• Прислівники мети також є кількісно обмеженою групою лексичних одиниць, до складу якої входять: навмисно(е), напоказ, навіщо, нащо, наперекір.

Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:

• стану навколишнього середовища (тепло, холодно, вітряно, сиро, зоряно, сонячно, похмуро); (Ставало вогко й холодно);

• фізичного стану живих істот (боляче, жалко, досадно, приємно, гірко, соромно); (Так мені зробилось жалко і досадно);

• модальної оцінки дії з погляду її необхідності (треба, потрібно, необхідно, неможливо, обов”язково) або зв”язку з реальністю (очевидно, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певно, звісно, по-перше, по-друге);

• оцінки якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності (недоцільності): гріх, жаль, біда, диво, сором, лінь, страх, охота, час, пора.

Модальні прислівники слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо.

Поділ прислівників на обставинні, предикативні й модальні великою мірою умовний. Іноді ті самі прислівники можуть належати і до обставинних, і до предикативних, залежно від їхніх синтаксичних функцій.

69. Загальна характеристика прислівника як частини мови.

Прислівник – лексико-граматичний клас незмінних (невідмінюваних і недієвідмінюваних) повнозначних слів, співвідносних за походженням з іменами і дієсловами. Від інших повнозначних частин мови відрізняються відсутністю морфологічної парадигми (крім ступенів порівняння, безвідносної міри якості і суб'єктивної оцінки у частини слів цього класу і неможливістю бути підведеними під будь-який тип відмінювання чи дієвідмінювання), від інших незмінних – наявністю, поряд з граматичними, самостійного лексичного значення (швидко писати, голосно розмовляти, надзвичайно цікаве оповідання, читання вголос, місто вночі, повернення додому, надмірно ускладнене завдання).

У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії (Синіла навкруги далечінь. Дорога все глибше врізалась в ущелини, зверху, зі скель, покапувало).

Прислівник може також пов’язуватись із прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості у ролі обставини міри, ступеня (Коли моя білява донька виросте, я буду надто старий).

Неузгодженого означення (Карлос вибирав шлях направо, Гвідо вибирав шлях наліво).

присудка в односкладному реченні (Тихо, пустельно, мов на краю світу).

Поєднуючись з іншими частинами мови у складі речення, прислівники вступають з ними в синтаксичний зв’язок прилягання.