NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdfце користувачами автоматизованої системи в разі виявлення неточностей, технічних описокабонеповнотиданих. Користувачіавтоматизованоїсистемизобов’язанізабезпечуватиконфіденційність інформації, якавнійміститься. Персональнувідповідальність за функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду.
5.Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи тягне за собою відповідальність, установлену законом.
6.Повноваженнящодозабезпеченняналежногофункціонуванняпокладаютьсяна органи та працівників Державної судової адміністрації України (ДСА) як на рівні центрального апарату та територіальних управлінь, так і апаратів окремих судів. Так,
зметою належного функціонування автоматизованої системи на ДСА України покладається обов’язок забезпечувати:
підготовкунормативнихдокументівщодовикористанняавтоматизованоїсистеми; розробкувимогщодозахистуавтоматизованоїсистемитаінформації, щомістить-
ся у ній; забезпечення судів технічними, фінансовими і організаційними ресурсами, необ-
хідними для впровадження та використання автоматизованої системи у судах; навчання користувачів автоматизованої системи під час її впровадження та вико-
ристання; моніторинг технічного стану автоматизованої системи та захищеності її даних;
організацію технічної та інформаційної підтримки користувачів автоматизованої системи, зокрема, за допомогою відкритих веб-ресурсів, відповідного телефонного інформаційного центру тощо.
У свою чергу суди забезпечують:
своєчасне введення до автоматизованої системи достовірних даних; контрользасвоєчаснимвведеннямдоавтоматизованоїсистемидостовірнихданих;
своєчасне надання (позбавлення) права доступу до автоматизованої системи її користувачам;
забезпечення захисту інформації автоматизованої системи в суді; інформування адміністратора автоматизованої системи та ДСА України про про-
блеми, що виникають під час використання автоматизованої системи.
Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду. Відповідне Положення було затверджено Радою суддів України за погодженням з Державною судовоюадміністрацією України(НаказДержавної Судовоїорганізації від26.11.2010 № 188, Рішення Ради суддів України від 26.11.2010 № 30) і введене в дію з 1 січня 2011 року. Дане Положення визначає:
–порядок роботи в автоматизованій системі;
–реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапи її руху;
–автоматичний розподіл судових справ;
–передачу судових справ для подальшого розгляду суддею (колегією суддів), надання інформації щодо судової справи, видачу копій судових рішень, виконавчих документів, формування звітності та передачу судових справ до електронного архіву суду.
111
§ 2 Сторона обвинувачення
Стаття 36
Прокурор
1.Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійнимусвоїйпроцесуальнійдіяльності, втручаннявякуосіб, щонемаютьна те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2.Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудовогорозслідуванняуформіпроцесуальногокерівництвадосудовимрозслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) матиповнийдоступдоматеріалів, документівтаіншихвідомостей, щостосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручатислідчому, органудосудовогорозслідуванняпроведенняувстановлений прокуроромстрокслідчих(розшукових) дій, негласнихслідчих(розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а
внеобхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом; 7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціюватипередкерівником органудосудовогорозслідування питанняпровідстороненняслідчоговідпроведеннядосудовогорозслідуваннятапризначенняіншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) прийматипроцесуальнірішенняувипадках, передбаченихцимКодексом, утому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру; 12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фі-
зичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
112
13)затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14)звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15)підтримуватидержавнеобвинуваченнявсуді, відмовлятисявідпідтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення
упорядку, встановленому цим Кодексом;
16)погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;
17)доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняттякримінальногопровадження, перевірятиповнотуізаконністьпроведенняпроцесуальнихдій, атакожповноту, всебічністьтаоб’єктивністьрозслідування
уперейнятому кримінальному провадженні;
18)перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудовогорозслідуванняпровидачуособи(екстрадицію), повертатиїхвідповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідаютьвимогамміжнароднихдоговорів, згоданаобов’язковістьякихнаданаВерховною Радою України, чи законам України;
19)доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
20)оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21)здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
3.Участь прокурора в суді є обов’язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
4.Правонаподанняапеляційноїчикасаційноїскарги, заявипропереглядсудового рішенняВерховнимСудомУкраїничизанововиявленимиобставинамимаютьтакож незалежновідїхучастівсудовомупровадженніслужбовіособиорганівпрокуратури вищогорівня: ГенеральнийпрокурорУкраїни, прокурориАвтономноїРеспублікиКрим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.
ГенеральнийпрокурорУкраїни, прокурориАвтономноїРеспублікиКрим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесених ними або прокурорами нижчого рівня.
У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.
113
5.ГенеральнийпрокурорУкраїни, йогозаступники, прокурориАвтономноїРеспубліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу,
уразі неефективного досудового розслідування.
6.ГенеральнийпрокурорУкраїни, першийзаступник, заступникиГенеральногопрокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокуроримістірайонів, районівумістах, міжрайоннітаспеціалізованіпрокурори, їхпершізаступникиізаступникиприздійсненнінаглядузадодержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування.
1. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК та ст. 56 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор – Генеральний прокурор України, перший заступник, заступник Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головнихуправлінь, управлінь, відділів прокуратур, їхперші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур всіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Процесуальна діяльність прокурора регулюється кримінальним процесуальним законодавством України (див. коментар до ст. 1 КПК).
У частині 1 цієї статті містяться принципи самостійності і заборони втручання у процесуальну діяльність прокурора осіб, що не мають на те законних повноважень.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про прокуратуру» втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, гро- мадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури із нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.
Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Коментована стаття встановлює обов’язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та інших фізичних осіб виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. У статті 8 ЗУ «Про прокуратуру» закріплено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, ор-
114
ганізацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Щодо визначення поняття «процесуальні рішення» див. коментар до ст. 110 КПК. 2. Частиною 2 ст. 36 КПК визначаються повноваження прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі
процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Згідно зі ст. 3 КПК досудове розслідування – стадія кримінального провадження, якапочинаєтьсязмоментувнесеннявідомостейпрокримінальнеправопорушеннядо Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прокурор уповноважений:
–починати досудове розслідування за наявності підстав (див. коментар до ст. 214 КПК);
–мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування (про матеріали, документи та інші відомості, що стосуються досудового розслідування, див. коментар до статей 84, 99 КПК);
–доручатиорганудосудовогорозслідування проведеннядосудовогорозслідування. Органи досудового розслідування визначені в ст. 38 КПК; статус керівника таких органів – у ст. 39 КПК; повноваження слідчого органу досудового розслідування – у ст. 40 КПК. Підслідність органів досудового розслідування встановлено ст. 216 КПК (див. коментар до статей 38–40, 216 КПК);
–доручатислідчому, органудосудовогорозслідуванняпроведенняувстановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, авнеобхіднихвипадках– особистопроводитислідчі(розшукові) тапроцесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом (див. коментар до глав 20–21 КПК).
Письмове доручення прокурора – це процесуальний акт, який скеровує хід розслідування і його результати. До доручень прокурора повинні пред’являтися ті самі вимоги, щоідопостановипрокурора. Кожнедорученняпрокурора, хочякихбипитань воно стосувалася, має бути законним, обґрунтованим та мотивованим. Крім цього, доручення прокурора у кримінальному провадженні повинно відповідати вимогам доцільності, тобто виходити зі слідчої ситуації, що склалася у справі, і реальності – мати можливість бути виконаним. За загальним правилом доручення прокурора органам досудового розслідування, надані упорядку, передбаченому законом, єдля цих органів обов’язковими. Перелік слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій та підстави їх проведення й застосування містяться в главах 20 і 21 чинного КПК (див. коментар до відповідних статей глав 20, 21 КПК);
–доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дійвідповіднимоперативнимпідрозділам. Розшуковітанегласніслідчідіївсилу їх характеру проводяться спеціальними оперативними підрозділами (див. коментар до ст. 41 цього Кодексу). При виборі підрозділу слід також керуватись положеннями ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»;
115
–призначатиревізіїтаперевіркиупорядку, визначеномузаконом. Прицьомупрокурор може залучати спеціалістів (див. ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру» та коментар до ст. 71 КПК);
–скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих (див. коментар до ст. 305 КПК). Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК і оскаржується в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Пунктом 5 ст. 284 КПК передбачено, що копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
У частині 2 ст. 305 КПК зазначено, що слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пп. 1, 2, 5 і 6 ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, припинити дію чибездіяльність, якіоскаржуються, щотягнезасобоюзакриттяпровадженнязаскаргою;
–ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування.
Керівникорганудосудовогорозслідуваннявизначенийвп. 8 ч. 1 ст. 3 КПК. Статус керівникаорганудосудовогорозслідування– уст. 39 КПК. Прицьомувінзобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які подаються у письмовій формі. Невиконаннякерівникоморганудосудовогорозслідуваннязаконнихвказівоктадоручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК, тягне за собою передбачену законом відповідальність;
–приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідуваннязанаявностіпідстав, передбаченихКПК(див. коментардостатей219, 284, 294 КПК);
–погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді пропроведенняслідчих(розшукових) дій, негласнихслідчих(розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання (див. коментар до глав 20–21 КПК);
–повідомлятиособіпропідозру(див. коментардостатей276, 277, 278, 279 КПК). Так, відповідно до ст. 278 КПК прокурор або слідчий зобов’язані вручити підозрюваній особі письмове повідомлення про підозру у день його складення.
Крім того, відповідно до ст. 481 КПК в окремих випадках, а саме щодо осіб, до яких застосовується окремий порядок кримінального провадження (ст. 480 КПК), письмовеповідомленняпропідозруздійснюєтьсявиключнопрокурором(див. коментар до ст. 481 КПК);
–пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичнийстанчиматеріальнестановище, недосягненняповноліття, похилийвік, недієздат-
116
ність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому КПК та законом (див. коментар до ст. 128 цього Кодексу);
–затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійноскладати обвинувальнийактчизазначені клопотання (див. коментар достатей
291–292 КПК);
–звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Передскладаннямобвинувальногоакта, клопотанняпрозастосуванняпримусових заходів медичного або виховного характеру за умови, що слідчий визнає зібрані під час досудового розслідування докази достатніми, прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представникутазахисникуособи, стосовноякоїпередбачається застосуванняпримусових заходівмедичногочивиховногохарактеру, прозавершеннядосудовогорозслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Крім того, до складання обвинувальногоактастороназахистузазапитомпрокуроразобов’язананадатидоступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони перебувають у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Обвинувальний акт, складений слідчим, затверджується прокурором. Якщо прокурор не згоден з актом, який було складено слідчим, він складає новий обвинувальнийакт. Обвинувальнийактпідписуєтьсяслідчимтапрокурором, якиййогозатвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Обвинувальний акт, клопотанняпрозастосуванняпримусовихзаходівмедичногоабовиховногохарактерумають відповідати вимогам ст. 290 КПК.
Разом зпереданням обвинувального акта, клопотання прозастосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор повинен під розпискунадатиїхкопіютакопіюреєструматеріалівдосудовогорозслідуванняпідозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосуванняпримусовихзаходівмедичногоабовиховногохарактеру (детальніше див. коментар до статей 290–293 КПК);
–підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК.
Основною функцією діяльності прокурора є підтримання державного обвинуваченняусуді, якаполягаєудоведенні передсудомобвинувачення зметоюзабезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
117
З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Дійшовши переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК складає обвинувальний акт, у якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику тазаконнимпредставникам. Обвинувальнийактдолучаєтьсядоматеріалівкримінального провадження.
Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України прокримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність заменштяжке кримінальне правопорушення чипрозменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов’язаний роз’яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.
Суд роз’яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для наданняобвинуваченому, йогозахисникуможливостіпідготуватися дозахиступроти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується (детальніше див. коментар до статей 337–341 КПК).
Якщоотримановідомостіпроможливевчиненняобвинувачениміншогокримінальногоправопорушення, щодоякогообвинуваченняневисувалосьіякетіснопов’язанез первісним та їх окремий розгляд неможливий, то прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.
У разі задоволення такого клопотання прокурора суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення тавиконання прокуроромвимог, передбачених статтями 276–278, 290–293 КПК, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду можебутипродовженийсудомзаклопотаннямсторонизахистуувипадку, якщообсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту.
Після закінчення встановленого судом строку судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності (детальніше див. коментар до ст. 339 КПК);
– погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому КПК.
Успішна боротьба зі злочинністю з урахуванням масштабів її сучасного розвитку неможлива без об’єднання зусиль різних держав. Нормативно-правова об’єктивація такоїєдностіпередусімзабезпечуєтьсяпідписаннямдвосторонніхтабагатосторонніх міжнародних угод щодо правової допомоги у кримінальному провадженні.
118
Положення таких угод у багатьох випадках є досить загальними, а отже, потребують деталізації на рівні національного законодавства.
Порядок видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, встановлюється ст. 573 КПК.
Запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розглядатись лише за умови, якщо за українським законодавством хоча б за один із злочинів, узв’язку зякими запитується видача, передбачене покарання увиді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і відбутий строк становить не менше чотирьох місяців;
–доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні.
Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює наглядзадодержаннямзаконівпідчаспроведеннядосудовогорозслідування, абосуд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених КПК та відповідними міжнародними договорами України. Форма, зміст клопотання та додатки до нього передбачені ст. 575 КПК;
–перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудовогорозслідуванняпровидачуособи(екстрадицію), повертатиїхвідповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВР України, чи законам України;
–доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави.
Процесуальний порядок оформлення та подання запитів регулюється статтями 573–575 КПК, вяких, зокрема, зазначається: запитмаєміститиназвуоргану, щозвертаєтьсязпроханням, предметіпричинупрохання; відомостіпроособутаїїгромадянство (якщо це можливо); прізвище й адресу особи; інформацію про обставини вчинення злочину чи проступку та їх кваліфікацію; дані про причетних осіб і їх процесуальний статус; чіткий перелік слідчих та інших процесуальних дій, які належить провести, з обґрунтуванням зв’язку між необхідною допомогою та предметом розслідування у кримінальному провадження.
Після того як запит оформлено відповідно до вказаних вимог, орган досудового слідства здійснює процесуальне керівництво розслідуванням, а після погодження такий запит прокурор направляє прокурору вищого рівня;
–оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом. Пункт 20 ч. 2 ст. 36 КПКпередбачаєкримінальнепровадженняоскарженняпрокуроромсудових рішень в апеляційному, касаційному порядку, перегляд судових рішень, які набрали законної сили, ВСУ та перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами.
119
Вапеляційному порядкуможутьбутиоскарженні прокуроромсудовірішення, які були ухваленні судами першої інстанції і не набрали законної сили.
Апеляційне оскарження судових рішень – судове кримінальне провадження з перегляду судових рішень Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційнимсудомобласті, містКиєватаСевастополя, вмежахтериторіальної юрисдикції якогознаходитьсясудпершоїінстанції, щоухваливоскаржуванесудоверішення(див. коментар до ст. 3 КПК).
Приводомдопочаткуапеляційногопровадження єапеляційнаскарга, поданапрокурором, для оскарження судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, та окремих судових рішень (див. коментар до статей 392, 393 КПК).
Подачаапеляційноїскаргипрокуроромєпідставоюпорушенняапеляційногопровадження і направлення кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.
Статтею 37 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено право прокурора на внесення апеляційної, касаційної скарги на вироки, рішення, ухвали і постанови судів, що надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Отже, на прокурора покладений обов’язок на всіх стадіях судового провадження своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили. Прокурор зобов’язаний подати апеляцію на судове рішення, яке було ухвалене судом першої інстанції і не набрало законної сили.
Обов’язок подати апеляційну скаргу покладено законом на прокурора, який здійснює повноваження від початку до завершення кримінального провадження. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення зорганупрокуратуриабозіншоїповажної причини, щоунеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури.
Касаційна скарга вноситься прокурором до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на вироки та ухвали про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також на судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції (див. коментар до статей 424, 425 КПК).
Право на подання касаційної скарги мають незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори та їх заступники;
– здійснювати інші повноваження, передбачені КПК.
3. Кримінальним процесуальним законодавством передбачено випадки, колипрокурор не бере участі у судовому процесі як обвинувач. Чинним кримінальним процесуальним законодавством закріплено право потерпілого на підтримання обвинувачення в суді у формі приватного обвинувачення (детальніше див. коментар до статей
477–479 КПК).
120