12Деталь в журналістському творі.

В теорії журналістської творчості під деталлю розуміють різновид образу, що являє собою яскраву рису, виразну подробицю. Деталь, хоч і не має самостійного значення, все ж служить глибшому і яскравішому змалюванню картини, образу, портрету людини, підкресленню важливого у створенні ілюзії неповторного. Вона надає переконливості публіцистичному письму, робить його вагомішим, змістовнішим, тому широко використовується в жур­налістських жанрах.

Яскрава деталь в портреті людини, характері, манері говорити, жестикулювати, сміятися - важливий засіб індивідуалізації, а разом із тим і типізації образу. Іноді, якась деталь може бути домінантою всього твору, набувати глибокого алегоричного значення. Проходячи через твір, вона надає йому певної тональності, композиційної цілісності, і в такому випадку може мати відносно самостійне значення.

Правдивість деталей, поряд із типовістю характерів і обставин, є важливою рисою реалізму, достовірності письма. Способи використання деталі залежать від специфіки матеріалу, жанру і, звичайно, майстерності журналіста. Уміння автора оперувати промовистими деталями (документальними і художніми) збагачує його палітру, підносить твори до рівня високої майстерності.

13Конфлікт – основа сюжетної дії. Вплив конфлікту на вибір жанру.

Конфлікт у журналістському творі – це відображення, документованих, реальних суперечностей життя. на відміну від художнього твору, для якого характерне узагальнення відтворення, у журналістському суперечності об’єктивної дійсності відтворюються безпосередньо. Завдання журналістики полягає у тому, щоб оперативно підмітити реальні суперечності на конкретних життєвих прикладах, сформулювати практичну проблему, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження, обговорення.

Конфліктзумовлює запитання, проблему, якщо це не елементарне повідомлення про факт, подію. Якщо у художньому творі конфлікт реалізується у сюжеті, тобто у системі подій, взаємин між персонажами, розкритті їхніх характерів у дії та вчинках, то у журналістському творі реальна життєва суперечність розкривається переважно за допомогою логіки понять.

Головним у публіцистичному творі є авторська думка, яка цементує увесь життєвий матеріал. Дія, яка розгортається у журналістському творі, не завжди завершена. Суперечність між реальним і бажаним потребує вирішення насамперед у самому житті.

Конфлікт журналістського твору – це нерідко суперечність між тим чи іншим життєвим явищем і позицією автора. Такий конфлікт лежить в основі статті, огляду, навіть рецензії. Автор можу заперечувати відтворювані явища як негативні. Це характерно майже для всіх критичних виступів, а їх сьогодні немало. Розповідь тримається саме на такому протиставленні. Воно ж є засобом зацікавлення читача, зосереджує його увагу, хоч у традиційний літературний сюжет не виливається.

14. Образ автора і авторське “я”.

Образ автора - не звичайний "образ", "характер" у творі, він так само не тотожний особистості журналіста, хоча в окремих випадках наближено відображає особливості цієї особистості. Якщо в художній літературі образ автора - все-таки образ зображений, тобто образ, який має автора (письменника), то в журналістиці ми маємо справу не з образом оповідача, а безпосередньо з автором. Іншими словами, маємо справу з автором-людиною, яка не ставить собі за мету створення власного образу. В цьому принци­пова різниця і унікальність образу автора в журналістиці. Авторське самовираження має кілька шляхів: або "риска в риску", або об'ємно і опукло. Проте співвідношення образу автора з реальною особистістю не завжди прямолінійно, адекватно проявляється у творі.

Образ автора - не самоціль у творі. Журналіст у силу своєї місії творчості не прагне до цього. Текстові і нетекстові показники особ­ливості, в цілому випливають із ситуаційної ролі автора, його контактів з матеріалом і читачем. Образ автора має формуючі ознаки і в одній публікації і в серії, і в індивідуальній, і в суспільній свідомості читача.

Характер образу автора в журналістиці має першочергове значення при вивченні індивідуального стилю. Але треба мати на увазі і такий аспект авторської поведінки, як його ставлення до предмету відображення і його "власна" участь в оповіданні. Типологічні варіанти характеру "образу автора" засвідчують: автор поза подіями, або автор - безпосередній учасник цих подій, або автор, який "перевтілився" в героя. Отже, образ автора можна трактувати як образ, що об'єднав всі прямі й дотичні прояви у творі особистості журналіста, його індивідуального стилю, ставлення до героїв та подій. Ступінь повноти образу автора та його прояву в тексті різний: якщо твір автобіографічний, у ньому він фіксується з максимальною виразністю і повнотою.

Зрозуміло, образ автора тісно пов'язаний з емоційно-виразним способом втілення теми і знаходиться в прямій залежності від мови та стилю твору, тобто "емоційним підтекстом".

Не слід забувати, що журналістика, публіцистика "тримається" на самому характері автора. Не менш важливо для нього знайти правильне співвідношення того, що називається "поглядом з середини" (він не повинен бути в ролі стороннього спостерігача чи регістратора і разом із тим, повинен залишатися громадянином своєї країни). Тоді створений ним же самим образ авторе буде

цілісним і привабливим.

Авторське "я" - це вияв ставлення автора до відтворюваних ним фактів, явищ, подій, журналістська позиція, що випливає з авторських відчуттів і роздумів. Яскравість, переконливість журналістського виступу залежить від змістовності й виразності життєвого матеріалу, актуальності теми й журналістської майстерності. Ця майстерність включає також в себе прийоми мовностилістичного оформлення матеріалу, серед яких чимала роль належить авторському "я" - способу виявлення журналістом своєї причетності до відтворюваних подій. Така манера надає викладові оригінальної тональності, більшої переконливості, щирості й теплоти. Уміле використання ав­торського "я" - показник журналістської майстерності, глибокого ос­мислення життєвого матеріалу.

Нерідко в журналістській творчості ліричні забарвлення думки і почуття автора ніби передаються ліричному герою. Оскільки ліричні твори пишуться від першої особи, часто ототожнюють поняття "ліричний герой" і "автор", хоча відомо: у формі суб'єктивних відчуттів автор прагне правдиво передати думки й почуття свого су­часника, типові переживання людини певної соціальної групи.