19.Журналістський текст як продукт професійного мовлення

Ще починаючи з праць Аристотеля з риторики, аналіз тексту і, відповідно, процес його свідомого творення передбачав урахування навіть орієнтації адресата. Звідси відомі давньогрецькі настанови: "Коли тебе не зрозуміли - винен ти, бо невдало сказав". Власне, вся риторика Аристотеля містить рекомендації будувати текст відповідно до налаштування, намірів і здатностей слухача (у подальшому - читача).

Отже, журналістський текст – цілеспрямоване відображення дійсності автором-суб’єктом на масового адресата, аудиторію

Аудиторія – не тільки “масовий споживач”, “який прийме все, бо некваліфікований, байдужий та інертний”, а й дегустатор, вибагливий контролер, який розуміється на правдивості чи спотвореності факту.

Журналістський текст, по-перше, соціальний і соціалізований, тобто динамічний з функціонального погляду, адже є одним із способів людських взаємин – комунікації, по-друге, з морфологічного (структурального) погляду, він – цілісна структура, побудована за законами і нормами тієї чи іншої мови, впорядкована певною системою мовних знаків.

ПЕРШОЮ І ВИРІШАЛЬНОЮ особливістю художнього журналістського твору є його СОЦІАЛЬНА ГОСТРОТА ТА ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ. Працівник мас-медіа повинен зважувати можливий соціальний резонанс будь-якого виступу. Головна мета його твору - інформаційного чи аналітичного, позитивного чи негативного - впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок, активізувати людину, спонукати її до дії, до виправлення недоліків, примноження успіхів. Журналіст повинен відчувати настрій і погляди своїх читачів, швидко реагувати на ті чи інші події, розуміти суспільні процеси. Досвід показує, що журналіст тоді досягає найвищого успіху, коли висловлює і виражає думки і настрій читачів, коли йому вдається ніби підслухати тих, кому він адресує свій виступ. На відміну від наукових та художніх творів журналістський виступ відзначається актуальністю і оперативністю. Актуальність журналістського твору випливає з того, що мас-медіа повинні щоденно відгукуватися на те, що є новим, що сьогодні хвилює людей. Саме слово “актуальний” (від латинського - асtualis) - справжній, теперішній, сучасний, означає важливий у даний час, назрілий і такий, що вимагає вирішення. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що ми називаємо “злобою дня”.

ДОКУМЕНТАЛІЗМ. Журналістський твір, від інформації на три рядки до великого за розміром нарису, будується на справжніх достовірних фактах.

20. Методи і прийоми журналістської праці.

Метод озброює журналіста засобами аналізу дійсності, засобами агітаційного та пропагандистського впливу на аудиторію. Кожен журналіст оперує ними у відповідності із конкретним призначенням матеріалу та особливостями теми, що розробляє. Метод журналіста обумовлений в значній мірі світоглядницькими позиціями. Він включає в себе сукупність засобів пізнання та спілкування , прийомів впливу на масову аудиторію, які забезпечують необхідний рівень ефективності журналістської діяльності. Відзначають три головних методи пізнання дійсності, збирання матеріалу в журналістиці.1.Метод інтерв”ю. 2.Метод спостереження. 3.Метод вивчення документів

“Метод маски”– улюблений метод журналістів інвестигейторів. Так, німецький журналіст Герхард Кроммредер проводив свої розслідування, перевтілюючись у неонациста, магазинного злодія, турецького біженця

Таким чином, “метод маски” дозволяє створювати ефект присутності (читач ніби на власні очі бачить те, що відбувається, ніби насправді чує голоси головних героїв) і посилює образно емоційний вплив на читача, а факти, отримані в результаті такого збору інформації, відрізняються детальністю, правдивістю, яскравістю. За допомогою “методу маски” журналіст дізнається ту інформацію, яка найчастіше приховується від широкого загалу.

Метод “журналіст змінює професію”,коли співробітник редакції на певний час змінює професію. Члени колективу, куди на деякий час вливається інвестигейтор, як правило, не знають, що їхній колега – журналіст, який спостерігає за їхньою роботою. Такий метод збору фактажу дозволяє дослідити проблему “зсередини”. російський журналістикознавець М.Кім зауважує, що “представникам ЗМІ не можна перевтілюватись у лікарів, суддів, юристів, працівників державних служб” , тобто журналіст не може вдавати з себе представника тієї професії, діяльність якого пов’язана з життям, здоров’ям і добробутом людей.