28.Образна структура журналістики. (див.Також 30)

Образна структура журналістики є засобом підвищення якості журналістського матеріалу. У теорії журналістики такі художні засоби, як тропи, деталь, осмислюються як найелементарніші образи. Під образною структурою розуміємо найдрібніші художні елементи тексту, які “працюють” на цілісне інформаційне вираження.

Відмінною рисою сучасної журналістики є постійне розширення арсеналу художньо-виражальних засобів, покликаних найбільш яскраво висвітлити той чи інший факт або явище дійсності. 

Журналісту, щоб створити повноцінний образ, необхідно не тільки включитися в пізнавальний процес, а й образно осмислити навколишній світ залежно від поставлених перед ним творчих завдань. 

Фарби для створення образу можна знайти на будь-якому структурному рівні мови: всюди, де є альтернатива, де є стилістичний вибір.

- фонетичний рівень і графіка; - морфологічний рівень і словотвір; - лексичний рівень і фразеологія.

Фонетичні та графічні засоби Як засіб залучення уваги в сучасних текстах використовуються заголовні букви. Цей прийом певною мірою характеризує і автора. Використання іноземної графіки також досить широко представлено в сучасній пресі. Цей графічний прийом налаштовує читача на те, що автор компетентний у зарубіжній тематиці. Лексичні та фразеологічні засоби Елементи жаргонів і сленгів. Цитати і парафрази Образна структура будь-якого жанру художньої публіцистики має тенденцію до постійного розширення та оновлення.

29.Інтер’єр, пейзаж як елементи поетики журналістського твору.

Місце і функція пейзажу в журналістському творі специфічні. Як виразний засіб, пейзаж в журналістських жанрах "працює" на зміст, несе глибоку ідею. Картини природи сприяють розкриттю ситуації служать фоном, на якому розгортаються події, вказують на місце і час, створюють локальний колорит, той настрій, ті почуття, які викликає природа у героя, посилюють ліризм і драматизм оповіді, уви­разнюють ідею твору.

Найчастіше до інтер'єру вдаються у репортажі, кореспонденції, нарисі, коли необхідно показати обставини, в яких відбувається подія. Опис внутрішнього вигляду будинку, меблів чи інших побуто­вих речей багато що може розповісти про вдачу, вподобання, характер героя.

30.Поет і газета. Художність і образність в журналістській творчості.

При звичному погляді на газетну сторінку ми одразу стикаємося із різною за характером інформацією. Насамперед із фотоілюстрацією. Відмінні за характером, інформаційною та естетичною насиченістю фотографії, карикатури, малюнки образно, наочно, зримо відтворюють події і факти, впливаючи на зорове уявлення реципієнта. Якщо подібний зоровий ряд відсутній у радіоінформації, за винятком хіба що певного звукового фону, то телевізійна інформація поруч із звуковим рядом містить цілу сукупність зорових образів у вигляді відзнятих епізодів, сцен, сюжетів.

Але й на вербальному рівні ми весь час стикаємося не тільки із певною системою елементарних понять, але й образних вкраплень у вигляді крилатих виразів, вдалих співставлень, іронічного підтексту, лаконічно відтворених за допомогою слова, навіть не обов’язково образного. Концентровано вони часто живуть уже в рубриках, заголовках, лідах, врізках. 

Сучасна журналістська практика, а вслід за нею і теорія досить чітко розмежовують журналістську інформацію і аналітику, тобто цілу систему різновидів текстів науково-просвітницького та публіцистичного характеру. Новинна журналістика або подієва інформація відзначаються не тільки винятковою стислістю і точністю, але й строгістю, документальністю, об’єктивністю і безсторонністю викладу фактів. Тут образність не тільки неможлива, але, як правило, небажана, оскільки неминуче несе елемент авторського ставлення, оціночності.

Інша справа публіцистика. В ній своєрідно поєднуються, переплітаються елементи логічно-абстрактного мислення, симбіоз поняття і образу. Звичайно, у якихось певних дозах і хронікер може вдатися до влучного, крилатого виразу, скористатися дотепом, промовистою деталлю, але домінуючою тут є строга мова понять, протокольний стиль, певна стереотипність (не плутати із штампом) викладу. Особливі вимоги у цьому плані ставлять перед автурою сучасні інформаційні агентства.

Але публіцист, есеїст, коментатор, оглядач, популяризатор науки можуть і вдаються до використання різних видів образу, починаючи від словесного або образного виразу, художньої деталі, образної картини і закінчуючи образом-персонажем.

Словесний образ, або образний вираз — одна з елементарних часток, з яких зітканий поетичний і у якійсь мірі публіцистичний текст. Це своєрідна комбінація мислі і образу, уявлення і смислу. Але уже на цьому рівні помітна суттєва різниця між цими, умовно кажучи, атомами художнього і публіцистичного твору. Хоч жоден художній твір не будується виключно на образних виразах або тропах, хоч художник теж користується безóбразним словом, та співвідношення образного і безóбразного начал уже на словесному рівні в поетичному творі, у ліриці і публіцистиці різне. Концентрація образного елемента у публіцистичному тексті нижча. Тут домінує понятійне мислення, підкріплене образом, а не навпаки, як, скажімо, у ліриці. 

Крім того, у публіцистиці на перший план виступає такий словесний образ, який націлений більше не на розкриття почуттів, а певних політичних, соціальних, філософських понять. У цьому неважко переконатися, прочитавши по кілька публіцистичних творів, скажімо, не тільки Миколи Хвильового, Майкла Йогансена чи Івана Багряного, але й пересічний текст кращих сучасних газетних публіцистів.