- •1.Публіцистичність як стильова ознака, манера письма.
- •2.Політичний портрет у пресі та його жанрові складові
- •3.Жанр і проблема метафоричного, іронічного письма.Таня у додатку потрібно скоротити
- •3. Жанр і проблема метафоричного, іронічного письма.
- •4. Заголовочний комплекс. Вимоги до нього.
- •4. Заголовочний комплекс. Вимоги до нього.
- •5.Поетика журналістського твору
- •5. Поетика журналістського твору.
- •6.Факт у природі і факт у журналістському творі.
- •6. Факт у природі і факт у журналістському творі.
- •7.Раціональне й емоційне, їх поєднання. Таня у додатку
- •8.Реклама і інформація: спільне і відмінне. Таня
- •9.Журналістське розслідування та його складові.Таня
- •10.Характер у журналістському творі і способи його відтворення.
- •11.Синтез документального й художнього в журналістському творі. Таня
- •12Деталь в журналістському творі.
- •13Конфлікт – основа сюжетної дії. Вплив конфлікту на вибір жанру.
- •14. Образ автора і авторське “я”.
- •15.Особистість в журналістиці і особистість журналіста.
- •16. Логіка і психологія доказів і переконань у журналістиці
- •17. Журналістика в контексті з іншими видами творчої діяльності
- •18.Конфлікт як засіб розкриття характеру. Типи конфліктів.
- •19.Журналістський текст як продукт професійного мовлення
- •20. Методи і прийоми журналістської праці.
- •21.Аналіз і синтез у журналістському творі
- •21.Аналіз і синтез у журналістському творі.
- •22.Сенсація у пресі та її різновиди
- •23.Мовно-стилістичні ознаки журналістського тексту
- •24. Взаємодія змісту і форми в журналістському тексті
- •25.Сюжет-конфлікт-характер. Параметри реалізації авторського “я”.
- •26.Журналістський твір: зміст і форма, елементи і структура.
- •27. Архітектоніка журналістського твору
- •27.Архітектоніка журналістського твору.
- •27. Архітектоніка журналістського втору.
- •28.Образна структура журналістики.
- •28.Образна структура журналістики. (див.Також 30)
- •29.Інтер’єр, пейзаж як елементи поетики журналістського твору.
- •30.Поет і газета. Художність і образність в журналістській творчості.
- •31.Проблемна ситуація в творчості журналіста.
- •32.Аналітико-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •32.Аналітико-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •33.Автор як персонаж публіцистичного твору.
- •34.Соціологічні методи в діяльності змі.
- •35.Журналістський пошук: особливості і жанрова специфіка.
- •36. Лексико-стилістичні та фразеологічні засоби мови, їх використання у журналістському творі.
- •37.Мовна характеристика героя і її роль у творі.
- •38.Методика роботи над текстом твору. Зачин і кінцівка.
- •39.Естетичні проблеми журналістської творчості.(??????)
- •40.Типізація і індивідуалізація в журналістиці. (можна брати інформацію і з наступного питання)
- •41.Роль творчої уяви (фантазії), інтуїція.
- •43. Портрет у журналістському творі
- •44.Домисел і вимисел, їх творчі можливості.
- •45. Журналістика і художня література – їх продуктивно-творчі інтеграція
- •45.Журналістика і художня література: продуктивно-творча інтеграція.
- •46. Система жанрів журналістики
- •47. Діалогічні форми в журналістській творчості
- •48. Іронія в журналістському творі.
- •49. Задум-тема-концепція – ідея журналістського твору
- •50.Автобіографізм у журналістиці.
- •51. Свобода слова і цензура в Україні.
- •52. Політична кампанія в пресі: типи та етапи.
- •53. Сучасна українська портретистика.
- •54. Новітні жанрові форми журналістської практики.
- •56.Змі у контексті громадської думки: формування і жанрові прийоми.
- •57. Свобода слова і професійна відповідальність журналіста.
- •3. Сумлінність і чесність. 4. Вірність загальнолюдським цінностям.
- •5. Професійна солідарність.
- •58.Мистецтво інтерв’ю, основні правила і вимоги до журналіста.
- •59.Фактори ефективності впливу журналістського тексту. Оксана
- •60. Жанри Віршованої Публіцистики
- •60. Жанри Віршованої Публіцистики Лапушнян
- •61. Основні типи аргументації та узагальнень в журналістиці. Лапушнян
- •61.Основні типи аргументації та узагальнень в журналістиці.
- •62. Інформаційно-публіцистичні жанри та їх різновиди Лапушнян
- •62.Інформаційно-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •63. Преса і електорат: специфіка взаємовідносин лапушнян
- •63. Преса і електорат: специфіка взаємовідносин.
- •64. Журналістика як політико-комунікативна діяльність: мотиви і функції.
- •65. Жанровий арсенал літературно-мистецької критики
- •66. Націнальний інформаційний простір: структура і потенціал
- •66.Національний інформаційний простір: структура і потенціал.
- •68. Сучасна політична культура та мас-медіа
- •68..Сучасна політична культура та мас-медіа.
- •69. Композиційні прийоми в журналістиці Копко
- •70.Роль змі у забезпеченні політичних прав та свобод громадян у
- •70. Роль засобів масової інформації в забезпеченні політичних прав і свобод громадян у демократичному суспільстві
- •71. Конфлікт та його види в публіцистичному творі
- •71.Конфлікт та його види в публіцистичному творі.
- •72.Портретний нарис.
- •73. Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою.
- •73.Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою.
- •74.Функціональні особливості діяльності інформаційних агентств: світовий і вітчизняний досвід. Копко
- •75.Художньо-публіцистичні жанри та їх різновиди.
36. Лексико-стилістичні та фразеологічні засоби мови, їх використання у журналістському творі.
Різноманітність жанрів відповідає різноманітності багатства лексики, різноманітності стилістичних ресурсів. Книжна, розмовна, поетична лексика представлена в газетних матеріалах і в озвучених передачах. І все ж невідповідність між змістом і формою інколи відчувається. Рівень сприйняття інформації у людей зріс, але рівень подачі зростає повільніше. Тому людина відкладає газету або вимикає радіо чи телевізор, коли читає чи чує набір стандартних фраз. Якщо і виступає шанована людина яка не володіє мовою, ефект сприйняття значно інший.
При підготовці журналістських текстів адекватні і лексичні засоби, й емоційні можливості, і психологічні прийоми, будь-які засоби впливу на свідомість. Часто журналісти плутають слова, не знають їхнього значення, наприклад, замість «вилощений франт»(від лоск., той,хто модно вдягається) пишуть «вихолощений франт» (вихолощений-пихатий).
Оновлення лексичного фонду – це не тільки впровадження нової термінології, це намагання висловитись нестандартно. Все це спостерігаємо у сучасних ЗМІ. Проте використання великої кількості слів, неправильно вживаних, не свідчить про їх грамотність.
У багатьох фразеологічних зворотах, замість слів із конкретним значенням одержати й отримати вживані абстрактніші лексеми дістати, набути, здобути. Не отримати освіту, одержати перемогу,отримати досвід, як пишуть ЗМІ, а здобути освіту, здобути перемогу, набути досвіду.
Часто у журналісти допускаються помилок, відтворюючи фразеологізми, їх треба відтворювати мовою, якою писано текст, або мовою оригіналу,третя мова недоречна. Фразеологічні одиниці є дуже важливим семантичним та стилістичним засобом. Часто фразеологізми в газетах не відповідають синтаксичній побудові в укр.. мові, наприклад, пишуть знищувати на корені,правильно знищувати на пні.
Текстовий фактор ефективності журналістського впливу досягається й тоді, коли аргументація підпорядкована задуму. Ту ж приказку треба уміло використовувати, вона має бути в
міло вмотивована в текст. До речі, приказки в сучасній публіцистиці вживаються недостатньо. Метафора в публіцистиці повинна бути виразна і переконлива, щоб людина образно уявляла собі той факт, про який повідомляється, а не відвертати увагу читача.
Потрібно уникати штампів і кліше («досягти консенсусу», «гостинно розчинити двері»…)
Сам журналіст собі вищий суддя до того, як матеріал надрукований. Коли ж матеріал уже надрукований, тоді у ролі судді виступає читач. Суддя уважний і вимогливий.
37.Мовна характеристика героя і її роль у творі.
Текст є посланням автора своєму потенційному читачеві, і завдання читача полягає у правильній інтерпретації, тобто у виявленні прихованої мети автора. І так само, як при повсякденному спілкуванні, відправлення повідомлення не стає самоціллю мовця, бо передусім прагне вплинути на свого слухача, при комунікації між автором і читачем автор також розраховує на відповідну реакцію читача.
Читаючи твір, ми не лише зримо уявляємо героя, а й чуємо його мову з усіма її індивідуальними особливостями; тобто сприймаємо те, що в літературознавстві називають мовною характеристикою героя. Така характеристика є одним з найскладніших і найважливіших прийомів розкриття образу-персонажу.
Адже люди в житті говорять по-різному, мають свої, індивідуальні мовні особливості. Відмінність у мові окремої людини зумовлюється і її освітою, і світоглядом, і віком, і місцевими мовними впливами (діалектом), і настроєм, душевним станом у даний момент (та сама людина в горі і на радощах буде говорити не однаково), і талантом. Всю сукупність оцих особливостей письменник має передати лише одним засобом – через слова та поєднання їх у реченні. Отже, читаючи твір, треба бути дуже уважним до мовної характеристики, не втратити отих нюансів стилістичного забарвлення, які автор хоче до нас донести. У мовній характеристиці героя важливим є не лише те, що говорить персонаж, а й те, як він говорить.