4. Спеціалізації соціального педагога в закладі освіти

Як показує досвід багатьох шкіл, в сучасних умовах соціально-педагогічна діяльність фахівця може бути представлена в широких межах. Даний факт диктує необхідність введення спеціалізацій в соціальній педагогіці. Найбільш характерними спеціалізаціями соціального педагога можуть бути:

організатор позаурочної роботи (класний вихователь);

організатор дозвілля;

педагог - психолог;

соціолог;

соціальний працівник;

методист.

Будь-яка із спеціалізацій припускає, що соціальний педагог, крім загальнопрофесійної матиме і певну спеціальну підготовку для виконання конкретних соціально-педагогічних завдань. Підготовка соціальних педагогів різних спеціалізацій може здійснюватися як у вищих учбових закладах, так і в рамках додаткової професійної освіти.

Соціальний педагог — організатор позаурочної роботи (класний вихователь). Це фахівець з організації соціально-педагогічної роботи з класом, декількома паралельними класами. Введення посади класного вихователя було альтернативою класному керівництву. В окремих випадках таке нововведення опинилося цілком виправдано. Окремі вчителі з виховною роботою не справлялися або не бажали нею займатися. В цьому випадку класний вихователь компенсував недолік кваліфікованої виховної роботи в класі.

Проте введення такої посади виправдане не завжди. Вчитель, що виконує функції класного керівника, має можливість краще дізнаватися своїх учнів, оскільки він тісно взаємодіє з ними в процесі навчання по одному з предметів шкільної програми. При цьому він може використовувати в роботі з учнями і виховні можливості учбового процесу. Відділення викладацької діяльності від виховної сприяло відчуженню вчителів від виховання і перетворенню їх тільки в «урокодателей». Деякі вчителі відверто говорять, що їм за виховну діяльність не платять і їх обов'язок — тільки учити. Вони забувають при цьому раду великого російського педагога К.Д. Ушинського, який писав, що обов'язок вчителя перш за все виховувати, а потім учити. Якщо ми виховаємо учня, то ми його і навчимо.

Класний же вихователь має можливість соціально-педагогічної роботи з учнями тільки у позаурочний час. Якщо учні не відвідують групу продовженого дня, після занять вони звичайно прагнуть швидше піти додому. В результаті велика частина учнів взагалі виявляється поза соціально-педагогічним впливом з боку класного вихователя.

До основних напрямів соціально-педагогічної діяльності класного вихователя можуть бути віднесені:

• розробка і впровадження соціально-педагогічних програм роботи з школярами;

• організація дозвіллєвої роботи з школярами;

• соціально-педагогічна робота у позаурочний час з різними групами школярів;

• соціально-педагогічна допомога вчителю по організації і проведенню позаурочної роботи з школярами;

• залучення батька (батьків) до позаурочної (позашкільної) роботи з дітьми;

• методична робота з вчителями по організації позаурочної діяльності;

• індивідуальна соціально-педагогічна робота з школярами, їх батьками у позаурочний час;

• взаємодія з різними молодіжними організаціями, культурними, фізкультурно-оздоровчими і туристичними установами по організації соціально-педагогічної роботи з школярами;

• взаємодія з місцевими органами, центрами соціального обслуговування, працівниками відділів по роботі з неповнолітніми на користь забезпечення коректувальної і виховної роботи з окремими школярами.

Соціальний педагог — організатор дозвілля. Фахівець з організації дозвілля школярів по характеру свій діяльності повинен мати підготовку відповідно до програми інституту культури або кваліфікації педагога додаткової освіти. У його обов'язки входить організація дозвіллєвої діяльності школярів взагалі (постановка шкільних вечорів і ранків, організація і проведення загальношкільних масових заходів) або по одному з напрямів творчості (художня самодіяльність, художня творчість, ляльковий театр, краєзнавство і ін.).

Об'єктом діяльності соціального педагога — організатора дозвілля є учні певної групи класів (наприклад, паралельних, початкових класів, старших класів і ін.), окремі групи школярів по інтересах, батьки, вчителі школи. Найбільш характерними напрямами його роботи можуть бути:

•організація дозвілля з різними категоріями школярів;

- підготовка і проведення шкільних свят, тематичних вечорів і ранків, шкільних КВН і т.п.;

• допомога вчителю в підготовці і проведенні класних дозвіллєвих заходів;

• залучення батьків до організації і проведення дозвілля школярів;

• організація художньої самодіяльності;

• організація діяльності кружків індивідуальної творчості школярів;

• організація дозвілля вчителів;

• взаємодія з різними культурними і дозвіллєвими центрами району, міста по соціально-педагогічній роботі з школярами.

Соціальний педагог — педагог-психолог. Дана спеціалізація соціальної педагогіки набуває все більшого поширення. У її основі — виконання одночасно функцій психолога і соціального педагога по роботі з учнями, що мають труднощі в навчанні, проблеми з вихованням, взаєминами з однолітками, вчителями. Основними об'єктами його роботи виступають:

школяр (важковиховуваний, педагогічно запущений, проблемний, дезадаптований);

класний колектив, окрема група школярів, що має різні соціальні проблеми;

вчитель, що має проблеми в роботі з учнем або учнями і їх батьками;

вчительський колектив;

батько, що має проблеми у взаєминах з своєю дитиною, з вчителем;

батьківський колектив.

Як основні напрями соціально-педагогічної роботи педагога-психолога можна виділити наступні:

• первинне виявлення психічних відхилень в осіб школяра і їх впливи на його навчання і поведінку. При необхідності окремі школярі можуть прямувати на діагностику в медичні або мідь ко-психолого-соціальні установи для поглибленої діагностики;

• взаємодія з медичними і соціальними центрами по забезпеченню повнішої діагностики і організації корекційної або виправної роботи з окремими школярами, що мають різні відхилення;

• спрямована соціально-педагогічна робота з окремими школярами і групами;

• взаємодія з різними центрами по роботі з дітьми поведінки, що відхиляється, для координації спільних виховних зусиль;

• соціально-педагогічна допомога вчителю в роботі з учнем, класом;

• психолого-педагогічне консультування школярів, вчителів і батьків.

При цьому важливо підкреслити, що соціальний педагог з такою спеціалізацією не є власне професійним психологом, а тому його можливості декілька обмежені і в плані діагностики, і в плані консультування, а тим більше корекції психологічних проблем.

Соціальний педагог — соціолог. Посади соціолога на сьогодні в школах поки немає. Проте деякі вищі учбові заклади готують соціальних педагогів з соціологічним ухилом професійної діяльності. У основу такої діяльності покладено вивчення і виявлення соціально-психологічних проблем в шкільному і класних колективах їх змісту, спрямованості і впливу на школярів. Така інформація дозволяє адміністрації виявляти в шкільному колективі найбільш характерні тенденції, а також причини виникнення проблем. На основі цих даних будується подальша соціально-педагогічна робота. Вона направлена або на розвиток виявленої позитивної тенденції, або, навпаки, на подолання негативної.

Об'єктом дослідницької діяльності шкільного соціолога є різні соціальні групи:

шкільний колектив;

класний колектив;

окрема група школярів;

вчительський колектив;

батьківський колектив.

Зміст діяльності соціолога визначається характером його дослідницької роботи, яка може бути направлена:

• вивчення соціально-психологічних явищ;

• виявлення спрямованості явищ і оцінка їх впливу на соціум;

• виявлення причин, що викликають ті або інші соціально-психологічні явища в колективі;

• прогнозування розвитку тих або інших соціально-психологічних явищ в колективі (соціумі).

Слід підкреслити, що соціальний педагог — соціолог покликаний не тільки виявляти соціально-психологічні проблеми в шкільних колективах, але і розробляти методичні рекомендації по виявлених фактах для подальшої соціально-педагогічної роботи.

Соціальний педагог — соціальний працівник. Дана спеціалізація набула найбільшого поширення. Це обумовлено тим, що в професійній діяльності соціального педагога і соціального працівника багато загального. Крім того, в реальній практиці на соціального педагога, посада якого введена в багатьох школах, дуже часто покладаються функції соціального працівника, штатна одиниця якого в більшості загальноосвітніх установ відсутня. В цьому випадку діяльність соціального педагога включає весь комплекс питань, пов'язаних із захистом прав дитини, наданням йому допомоги в дозволі соціальних проблем, про які вже йшлося вище при розгляді функціональних обов'язків соціального працівника школи.

Соціальний педагог — методист. Такий фахівець займає особливе місце серед працівників соціальної служби школи. Це повинен бути педагог, що має досвід викладацької діяльності, здатний завоювати авторитет і що користується пошаною у вчителів школи, учнів і їх батьків. Випускник вищої школи таким багажем володіти відразу не може, і до нього навряд чи звернеться за порадою вчитель, що пропрацював якийсь час в школі і що має проблеми в навчанні і вихованні учнів, у взаєминах з батьками. Вчитель, що починає, також не питатиме ради у такого ж — по досвіду роботи, — як і він сам. Соціальним педагогом — методистом може бути найбільш авторитетний вчитель школи по віку, досвіду і дієвості педагогічної роботи, що пройшов спеціальну підготовку (перепідготовку). Характер його професійної діяльності визначається об'єктом і довкола вирішуваних проблем.

Об'єктом професійної діяльності соціального педагога — методиста є:

• учителі, що мають проблеми в роботі з учнем (учнями) класу, з учнями коректувально-розвиваючого класу (класу вирівнювання);

- учителі з методичних питань соціально-педагогічної роботи з окремими категоріями учнів, з класом в цілому;

• батьківський колектив класу, школи, окремі батьки з питань методики виховної роботи (корекції виховної діяльності) з урахуванням вікових проблем дітей, а також координації виховних зусиль вчителів і батьків в роботі з учнем, колективом класу;

• актив класу, школи по методиці організаторської діяльності в процесі соціально-педагогічної роботи;

• окремі школярі з питань самовиховання, самоосвіта і ін.

Найбільш важливими напрямами соціально-педагогічної діяльності методиста є методичне керівництво і допомога. До них відносяться:

• методична допомога вчителю в роботі з класом, групою учнів, окремими учнями для досягнення певної учбової мети;

- проведення методичних семінарів з вчителями з проблем соціально-педагогічної роботи, навчання і виховання важких (проблемних) дітей;

• організація і проведення соціально-педагогічних лекторіїв для батьків;

• консультаційна допомога батькам в соціально-педагогічній роботі з своєю дитиною, окремим учням в питаннях самовдосконалення і ін.