3. Соціально-педагогічна робота у навчальному закладі, працівники, які її здійснюють.

Основним напрямом діяльності соціальної служби школи є виявлення серед окремих осіб, що вчаться, груп, що відносяться до категорій дезадаптованих, таких, що мають ті або інші соціальні відхилення, девіації в поведінці, і організація соціально-педагогічної роботи з ними. Безпосереднє керівництво цією діяльністю здійснює заступник директора школи по учбово-виховній роботі.

Заступник директора по учбово-виховній роботі як керівний посадовець здійснює організацію і керівництво виховною діяльністю:

вчителів-наочників;

класних керівників;

класних вихователів;

вихователів груп продовженого дня;

психолога;

соціальних педагогів.

Кожний з названих фахівців виконує певні функціональні завдання в школі, що визначають характер і особливості його діагностичної і виховної роботи. Зміст і спрямованість діяльності заступника директора по учбово-виховній роботі визначається найбільш характерними соціально-педагогічними проблемами, якими живе школа. Вони визначаються об'єктом, по відношенню до якого будується соціально-педагогічна робота.

Основними об'єктами його роботи є:

шкільний колектив;

класний колектив;

окрема група школярів, залежно від її соціально-педагогічних проблем;

окремі школярі — дезадаптовані; девіантної поведінки; що мають проблеми, що вимагають оперативного рішення;

вчительський колектив в аспекті його соціально-педагогічної роботи і підвищення педагогічної майстерності у області соціальної педагогіки;

батьківський колектив;

окремі сім'ї, діти яких потребують соціально-педагогічної допомоги, а також батьки, які могли б взяти участь в соціально-педагогічній роботі з дітьми школи;

соціальна служба школи для напряму зусиль її соціально-педагогічної діяльності, забезпечення функціонування психолого-педагогічного консиліуму, підвищення педагогічної майстерності, обміну досвідом.

Зміст і спрямованість роботи заступника директора по учбово-виховній роботі охоплює широкий спектр діяльності, що диктує необхідність високої організації і забезпечення послідовності, найбільш доцільного і активного управління всім процесом соціально-педагогічної роботи. Йому необхідно забезпечити оперативну діагностику і облік соціально-психологічних явищ в шкільному і класних колективах. І будувати роботу з урахуванням виявлених відхилень і проблем, направляючи зусилля всіх посадовців школи, колективу і батьків. При необхідності заступник директора привертає до соціально-педагогічної роботи представників місцевої адміністрації, молодіжних організацій, працівників міліції, інших фахівців району.

Найбільш важливими напрямами соціально-педагогічної роботи заступника директори школи є:

• виявлення соціально-психологічних проблем в шкільних колективах, їх спрямованості і, з урахуванням цього, визначення перспектив соціально-педагогічної роботи;

• попередження і подолання конфліктних ситуацій в шкільних колективах;

• розробка і реалізація шкільних виховних (соціально-педагогічних) програм;

• аналіз виховних програм, що розробляються, з різними групами школярів, батьківським колективом;

• виявлення дезадаптованих дітей і їх діагностика — вивчення умов їх життя, інтересів, потреб, причин дезадаптації;

• координація виховних зусиль посадовців школи по досягненню конкретної соціально-педагогічної мети;

• допомога і підтримка коректувально-розвиваючих класів;

• підвищення кваліфікації вчителів у області соціальної педагогіки;

• профілактична робота з сім'ями;

• робота з окремими сім'ями, діти яких потребують соціально-педагогічної допомоги;

- встановлення зв'язків з місцевими органами адміністрації, молодіжними організаціями, медико-психолого-соціальними центрами по роботі з сім'єю і дітьми, коректувальній роботі з дітьми і ін. на користь сумісного проведення соціально-педагогічної роботи в школі і шкільних колективах;

• координація діяльності психолога і соціального педагога в процесі вивчення соціально-психологічних явищ в школі і шкільних колективах, організації всієї соціально- педагогічної роботи і ін.

Психолог школи. Така посада вже введена в загальноосвітніх установах, визначені її посадові обов'язки. В той же час реальний досвід показує, що в школі психолог використовується далеко не завжди по його прямому призначенню. Найчастіше в шкільній практиці має місце:

використання психолога як найбільш вільного працівника, необтяженого турботами навчання, для виконання різних завдань адміністративного, суспільного і ін. характеру, необхідність в яких щодня виникає в будь-якій школі;

напрям до психолога важковиховуваних, педагогічно запущених дітей, а також тих, хто з яких-небудь причин не справляється або не хоче справлятися з програмою навчання, не для діагностики їх стану і проблем, а для соціально-педагогічної роботи з ними;

залучення психолога як діагноста індивідуальних особливостей (педагогічних можливостей) вчителів для інформування адміністрації школи. Неважко спрогнозувати можливу реакцію вчителів по відношенню до такого психолога — як до підручного адміністрації школи.

Разом з тим шкільна практика показує, що потреба в психологу саме як фахівці-діагності дуже велика. У його обов'язки повинно входити:

• вивчення і діагностика індивідуальних особливостей окремих учнів, що представляють проблеми для вчителя, класу, батьків в питаннях навчання, дисципліни, взаємин (така діагностика дозволить робити висновки про шляхи подолання виникаючих проблем для учня, вчителя, батьків);

• вивчення і діагностика соціально-психологічної атмосфери, соціальних проблем усередині окремих груп учнів, класу, що позначається на їх навчанні і взаєминах (така діагностика дозволить визначити характер педагогічної діяльності з даною групою, особливості викладання в даному класі, можливості подолання конфліктних ситуацій в групі, між класом і вчителем, окремою особою і класом, групою);

• вивчення і діагностика індивідуально-педагогічних особливостей і можливостей вчителя залежно від його педагогічного досвіду, спрямованості і дієвості роботи з певними групами дітей (наприклад, викладачі паралельних класів, викладачі початкових класів, викладачі-наочники і ін.). Цей напрям вимагає з боку адміністрації школи особливого педагогічного такту, культури у використанні одержаних даних в роботі з вчителем, вчительським колективом. Такі дані про індивідуальні особливості вчителі у жодному випадку не повинні вдаватися до розголосу, оскільки можуть створювати складні соціально-психологічні явища усередині педагогічного колективу, конфліктні ситуації, неадекватні реакції з боку окремих вчителів. Інформація про психодіагностику особи вчителя може призначатися самим вчителям на користь зіставлення з самооцінкою, переосмислення себе як особи і своєї педагогічної діяльності, якщо вони зацікавлені в отриманні цих даних; адміністрації для надання допомоги вчителю в самооцінці себе, досвіду своєї педагогічної діяльності, подолання певних недоліків і спонуки його до цілеспрямованої роботи над собою;

• участь в психолого-педагогічному консиліумі при оцінці соціально-педагогічної проблеми і виробленні шляхів її подолання;

• психолого-педагогічне консультування вчителів, батьків, учнів;

• участь в підвищенні психологічної компетенції посадовців школи, батьків і ін.

Таким чином, психолог по посадовому призначенню виступає діагностом. Використання ж одержаних їм даних в конкретній соціально-педагогічній роботі відноситься до компетенції інших фахівців школи, і перш за все — соціального педагога.

Соціальний педагог. В даний час посада соціального педагога введена в багатьох школах. При цьому найчастіше цей фахівець виконує функції або вихователя, який займається культурно-дозвіллєвою роботою з школярами у позаурочний час (раніше цим займався піонервожатий), або соціального працівника.

Проте реальна практика шкіл переконливо показує, що цей фахівець має свій специфічний об'єм професійної діяльності. Соціальний педагог — це фахівець, який на основі одержаних в результаті діагностики даних педагогічно грамотно може розробити методику, методичні рекомендації для їх реалізації в педагогічній діяльності різних фахівців школи. Крім того, він і сам повинен уміти педагогічно правильно побудувати виховну, соціально-педагогічну роботу з окремими учнями, різними групами школярів, їх батьками, вчителями.

Він може допомогти:

а) вчителю:

розробити індивідуальну методику роботи з учнем по його навчанню і вихованню;

організувати соціально-педагогічну роботу з класом;

спланувати і надати допомогу в розробці методики реалізації взаємин з окремими батьками;

допомогти у вирішенні конфлікту між вчителем і учнем; вчителем, учнем і його батьками; вчителем і класом і ін.;

б) учню радами (консультацією): у роботі по самоудосконаленню;

як подолати (попередити в майбутньому) конфліктні ситуації (відносини) в класі, з вчителем, з батьками;

в) батькам консультацією, радою, методичною допомогою:

у налагодженні взаємин з сином (дочкою);

для коректування соціально-педагогічної роботи з своєю дитиною;

у розвитку (узгодженні) відносин з вчителем на користь вдосконалення соціально-педагогічної роботи з дитиною.