2. Формування, основи методики визначення курсової вартості, доходів цінних паперів, основні показники, що характеризують якість цінних паперів.

Вартість є однією з найважливіших характеристик цінних паперів. Оскільки цінний папір є грошовим документом, він має вартість, визначену в грошових одиницях.

Акції можуть мати: номінальну, емісійну, балансову, ліквідаційну вартість, ринкову ціну та курс.

Номінальна вартість – це вартість, яку номінально має один пай статутного фонду акціонерного товариства.

Емісійна вартість – ціна, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку.

Балансова вартість – це величина власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовано лише прості акції, ця вартість визначається шляхом ділення власного капіталу на кількість акцій. Якщо випущено також привілейовані акції, то власний капітал зменшується на сукупну вартість привілейованих акцій за номіналом або за викупною ціною (для відзивних акцій).

Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства

Ринкова вартість (або курсова вартість) – ціна, за якою акції продаються і купуються на ринку; саме за цією ціною акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Курс акції – відношення ринкової ціни до номіналу, яке виражається у відсотках.

Облігації можуть мати три види вартості: номінальну, емісійну та ринкову.

Номінальна вартість облігації - це ціна, яку номінально має одна облігація. Номінальну вартість облігації встановлює емітент.

Емісійна вартість – ціна, за якою облігації випускаються на ринок.

Ринкова вартість облігацій – ціна, яка складається на певний час на ринку щодо облігацій конкретних емітентів і конкретних випусків унаслідок співвідношення пропозиції та попиту. Остання залежить від волі покупців та продавців облігацій. У разі випуску відсоткових (купонних) облігацій номінальна, емісійна й ринкова вартості можуть не збігатися. Під час випуску дисконтних облігацій емісійна і ринкова ціни завжди є меншими за номінальну.

Ринковий курс цінних паперів залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цінні папери. У свою чергу, покупці та продавці акцій при прийнятті відповідних рішень враховують такі чинники:

• очікування щодо майбутньої прибутковості та ліквідності об’єкта інвестування, які формуються на основі аналізу інформації про емітента, в т. ч.:

а) інформації щодо поточних і прогнозованих дивідендних виплат;

б) висновків аналітиків щодо якості фінансового стану емітента;

в) оцінки перспектив у виробничо-господарській сфері підприємства;

г) інших даних, які характеризують фінансовий стан і господарську діяльність емітента акцій.

• можливі зміни курсу акцій під впливом факторів, не пов’язаних з прибутковістю чи ліквідністю емітента, наприклад у результаті прийняття рішень щодо додаткових емісій, виплати дивідендів акціями, дроблення акцій тощо;

• наявність і прибутковість альтернативних об’єктів інвестування;

• загальноекономічне становище в країні та тенденції його розвитку (кон’юнктура, зростання, стагнація тощо);

• перспективи розвитку відповідної галузі;

• політичний вплив через політико-економічні рішення та державну фінансову політику;

• психологічні та спекулятивні чинники.

Оцінка вартості за допомогою фінансових розрахунків уможливлює визначення лише прогнозної дохідності цінних паперів, приведеної до поточної вартості грошей. Оскільки при цьому враховуються не всі фактори, що діють на фондовому ринку, остільки розрахункова вартість цінних паперів може не збігатися з їх ринковою вартістю.

Курс облігації залежить від її номінальної вартості, річного доходу, який вона приносить, рівня позичкового процента, кількості років, що залишилися до погашення облігації, та співвідношення між пропозицією облігацій та попитом на них.

Середній курс облігації, за яким рівень доходів і рівень позичкового процента однакові, дорівнюватиме номінальній вартості. Якщо ж рівень доходу за облігацією нижчий за рівень позичкового процента, то її середній курс буде меншим за номінальну вартість, а при рівні доходу за облігацією вищому за рівень позичкового процента – більшим.

Приклад. Припустимо, що інвестор придбав за номіналом нову п’ятипроцентну облігацію вартістю 1000 гр. од. При рівні позичкового процента 5 %. На момент перепродажу облігації рівень позичкового процента піднявся вдвічі, тому за номіналом її ніхто не захоче купити. За ті ж гроші, віддавши їх у позичку (або поклавши в банк), можна одержати дохід у розмірі 10 %. Курс облігації за умови, що до її погашення залишається один рік, становитиме 955 гр. од. Витративши цю суму на придбання облігації, її власник через рік одержить дохід у розмірі 10 % на початково витрачений капітал. Через рік облігація буде погашеною, а її власник одержить 1000 гр. од., заробивши на різниці у цінах 45 гр. од., і, крім того, за рік йому будуть нараховані та виплачені як проценти 50 гр. од. Увесь дохід 95 гр. одн. – це 10 % вкладеного капіталу. Якщо ж облігація підлягає погашенню через три роки, вона оцінюється у 855 гр. од.

Інший випадок. Рівень позичкового процента на момент перепродажу облігації не підвищився, а зменшився до 3 %. Тоді курс облігації, термін погашення якої настає через рік, дорівнював би 1019 гр. од., а тієї, що підлягає погашенню через три роки – 1055 гр. од.

Можливі три варіанти виплати доходів на боргові цінні папери:

- дохід сплачується як різниця між цінами придбання і погашення;

- дохід сплачується періодично, а сума боргу погашається наприкінці обумовленого терміну;

- дохід, а також сума боргу сплачуються наприкінці обумовленого терміну.

Вартість боргових цінних паперів, дохід на які сплачується як різниця між цінами придбання і погашення, обчислюється за формулою:

,

де, В_н – розрахункова вартість цінних паперів, дохід на які сплачується як різниця між цінами придбання і погашення; Н – номінальна вартість конкретного цінного паперу; g – рівень дохідності по конкретному виду цінних паперів (ставка дисконтування); n – термін, що лишився до погашення.

Вартість боргових цінних паперів, дохід на які сплачується періодично, а сума боргу погашається наприкінці обумовленого терміну, розраховується у такий спосіб:

, або В

де В_пер – розрахункова вартість боргових цінних паперів, дохід на які сплачується періодично, а сума боргу погашається наприкінці обумовленого терміну; П_р – абсолютний розмір відсотка.

Вартість боргових цінних паперів, дохід і борг на які сплачується наприкінці обумовленого терміну, визначається за:

,

де В_Т – розрахункова вартість боргових цінних паперів, дохід і борги, на які сплачується наприкінці обумовленого терміну.

Вартість конвертованої облігації обчислюється як добуток ринкової вартості акцій та коефіцієнта конверсії:

В_о.к. = А_р k_k ,

де: В_o.к. – розрахункова вартість конвертованої облігації;

А_p – поточна ринкова вартість акції;

k_k – коефіцієнт конверсії.

Курс акції залежить від річного дивіденду, який вона приносить, рівня позичкового процента та співвідношення між пропозицією акцій та попитом на них.

Іншими словами, курс акцій знаходиться в прямій залежності від розміру одержуваного за ними дивіденду й у зворотній залежності від рівня позичкового (банківського) відсотка. Тобто курс акції тим вищий, чим більшим є дивіденд, що виплачується за нею, і чим нижчим є рівень позичкового процента, оскільки, купуючи акції, власник грошового капіталу завжди порівнює виплачуваний за ними дивіденд з тим доходом, який він міг би одержати, поклавши свій капітал у банк, тобто з позичковим процентом. 

Припустимо, що акція, незалежно від її номінальної вартості, дає щорічно дивіденд у 12 грн., а рівень позичкового процента дорівнює 4%, тоді середній курс акції (без урахування співвідношення попиту і пропозиції на ринку) становитиме 300 грн., оскільки саме така сума, покладена у банк із розрахунку 4 % річних, принесе дохід, який дорівнює 12 грн. Середній курс акції дорівнює сумі грошового капіталу, яка принесе дохід, що дорівнює дивіденду, в разі вкладання цієї суми в банк (чи передачі у позичку). Цей процес встановлення ціни акції залежно від реально принесеного нею прибутку називається капіталізацією прибутку і здійснюється через фондові біржі, через ринок цінних паперів.

Розрахункова вартість акцій обчислюється залежно від способів виплати дивідендів для випадків, коли:

- дивіденди постійні;

- дивіденди постійно зростають;

- розмір дивідендів змінюється по періодах.

Вартість акцій з постійними дивідендами обчислюється за формулою перпетуїтету:

,

де А_пост – розрахункова вартість акції з постійними дивідендами (привілейовані акції);

Д – дивіденд;

g – рівень дохідності акції даного типу.

Вартість акцій, дивіденди на які постійно зростають, розраховується за моделлю М. Дж. Гордона:

,

де А_{пост.зрост} – розрахункова вартість акцій з дивідендами, що постійно зростають;

Д_о – останній виплачений дивіденд;

Д₁ – дивіденд, що очікується у наступному році;

t_Д – темп зростання дивіденду.

Вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється по періодах, обчислюється так:

,

де А_змін – розрахункова вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється;

Д₁...Д_n – дивіденди по роках прогнозу;

n – кількість років прогнозу.

Вартість інвестиційного сертифіката визначається виходячи з доходів від фондових цінностей, в які вкладає кошти інвестиційний фонд, виторгу і витрат від операцій інвестиційного фонду на ринку цінних паперів:

В_і.с. = f (Д, V, З),

де В_і.с. – розрахункова вартість інвестиційного сертифіката;

f – функціональна залежність;

Д – дивіденди та проценти, що припадають на один інвестиційний сертифікат;

V – виторг інвестиційного фонду від операцій з цінними паперами у розрахунку на один інвестиційний сертифікат;

З – витрати інвестиційного фонду на управління портфелем цінних паперів у розрахунку на один інвестиційний сертифікат.

Вартість варанта залежить від кількості акцій, на яку обмінюється варант, а також від поточної ринкової вартості акції та визначеної для варанта ціни акції:

В_вар = (А_р – А_вар) Q_вар ,

де В_вар – розрахункова вартість варанта;

А_р – поточна ринкова вартість акції;

А_вар– ціна акції, що визначив емітент для варанта;

Q_вар – кількість акцій, які обмінюються на варант.

Вартість опціона визначається, виходячи з оцінки дії таких чинників: дивіденди на акцію; співвідношення поточної ринкової вартості акції з ціною акції, визначеної в опціоні; термін дії опціону; безпечна відсоткова ставка; ступінь ризику:

В_опц. = f (Д, С_опц. n_опц. r,R),

де В_опц. – розрахункова вартість опціона;

Д – дивіденди на акцію;

С_опц. – співвідношення поточної ринкової вартості акції з ціною акції, визначеної у опціоні;

n_опц. – термін дії опціона;

r – безпечна відсоткова ставка;

R – ступінь ризику як стандартне відхилення.

Показники якості акцій:

Капіталізована вартість акцій – визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства:

,

де K_В.А. – капіталізована вартість акцій; Q – кількість емітованих акцій; A_p – ринкова вартість акцій.

Віддача акціонерного капіталу – показує темп зростання вкладеного акціонерами капіталу:

чи ,

де В_А.К. – віддача акціонерного капіталу;

П – сума чистого прибутку;

П_р – відсотки за користування позиковими коштами;

К_А – балансова вартість акціонерного капіталу;

К_В.А. – капіталізована вартість акцій.

Балансова вартість однієї акції – є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства:

,

де А_б – балансова вартість однієї акції;

К_А – балансова вартість акціонерного капіталу;

Р – розмір страхового (резервного) фонду;

Q – кількість емітованих акцій.

 Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій – це узагальнюючий показник, що свідчить про успіх (невдачу) корпорації:

,

де С_а – співвідношення ринкової і балансової вартості акцій;

А_р – ринкова вартість акції;

А_б – балансова вартість акції.

 Прибуток на акцію – уможливлює оцінку розміру доходів, що спрямовуються на споживання і нагромадження і припадають на одну акцію:

,

де П_А – прибуток на акцію;

П – сума чистого прибутку;

П_р – відсотки за користування позиковими коштами;

Q – кількість емітованих акцій.

Дивідендна віддача акції – показує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, у відношенні до ринкової вартості акції:

,

де Д_А – дивідендна віддача акції;

Д – розмір нарахованого дивіденду;

А_р – ринкова вартість акції.

Коефіцієнт «ціна-дохід» – характеризує зв’язок між ринковою вартістю акції і доходом, що вона приносить. При зіставленні цього показника по акціях ряду підприємств найбільш інвестиційно привабливими є ті, коефіцієнт по яких найменший:

,

де k_ц/д – коефіцієнт «ціна-дохід»;

А_р – ринкова вартість акції;

П_А – прибуток на акцію.

Коефіцієнт платіжності – свідчить, яка частка прибутку спрямовується на виплату дивідендів:

,

де k_ПЛ – коефіцієнт платіжності; Д – розмір нарахованого дивіденду; П_А – прибуток на акцію.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій – дозволяє оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента і таким чином визначити ступінь захищеності капіталу інвестора:

,

де k_з – коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій; r_АК – чисті активи акціонерного товариства; Q_пр – кількість емітованих привілейованих акцій.

Коефіцієнт «пропонування-попит» – свідчить про співвідношення цін пропонування та попиту:

,

де k_п/п – коефіцієнт «пропонування-попит»; Ц_проп – ціна пропонування акцій; Ц_поп – ціна попиту на акції.

Коефіцієнт обігу акцій – дає змогу визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показників ліквідності:

,

де k_ОБ – коефіцієнт обігу акцій; V_прод – реальний обсяг продажу акцій; К_В.А. – капіталізована вартість акцій.

Для характеристики якостей облігацій використовуються такі показники:

Прямий дохід на облігацію – визначає відношення суми відсоткового доходу по облігації та її ринкової вартості:

До=Нпр*Он/Ор,

де Д_о – прямий дохід на облігацію; Н_пр – норма відсотка; О_н – номінальна вартість облігації;

О_р – ринкова вартість облігації.

Ціна конверсії – ціна, за яку облігація може бути конвертована в акцію.

Конверсійна премія – характеризує вигоди (збитки) інвестора за конвертації облігацій в акції:

,

де п.к. – конверсійна премія; А_р.к. – ринкова вартість акції на момент випуску конвертованої облігації; О_к – ціна конверсії.

Коефіцієнт конверсії – показує кількість акцій, що отримані в обмін на конвертовану облігацію:

,

де k_k – коефіцієнт конверсії; О_н.к – номінальна вартість конвертованої облігації;

О_к – ціна конверсії.