2. Ступінь розробленості проблеми вивчення розвитку соціального освіти

Соціологія освіти - один з великих розділів сучасної соціології. Вона і суміжні з нею галузі соціальних досліджень освіти отримують з середини XX століття активний розвиток у багатьох країнах світу.

Інтерес до соціальних питань освіти в СРСР зумовило тим, що освіта в радянському суспільстві було одним із засобів соціальної політики держави і одночасно важливим чинником соціального розшарування. Соціологічні аспекти в 20-30-і рр.. носили характер рідкісних методичних і теоретичних вкраплень в дослідженнях освіти і експериментах, проведених з позиції соціальної педагогіки та педагогічної психології.

Більш самостійний розвиток соціології освіти в СРСР і Україні пов'язане з відродженням соціологічної науки в 60-і роки. Воно почалося з великомасштабних емпіричних досліджень, які, однак, зосереджувалися на окремих аспектах. У цей період вона недостатньо виділялася з ряду інших галузей соціології. Регіональні емпіричні дослідження охоплювали в 60-70-і рр.. питання професійних орієнтації, працевлаштування, життєвих шляхів груп молоді, престижу різних видів праці, професійної і територіальної мобільності, ефективності виробничого навчання (В. Н. Шубкін, В. І. Артемов, Н. Р. Москаленко, Н. В. Бузукова, В . А. Калмик, М. X. Тітма, Е. А. Саар, А. А. Терентьєв, В. В. Туранський, В. Ф. Чорноволенко, В. А. Оссовський, В. І. Паніотто та ін) 2.

Ряд робіт був присвячений більш загальним проблемам: історії та теорії соціології освіти та ролі освіти в суспільстві (Ф.Р. Філіппов), суспільним потребам в освіті (Л. Я. Рубіна, М. Н. Руткевич), соціології особистості (І. З . Кон, Л. П. Буєва та ін), комплексному аналізу.

У розвитку галузі першенствують США, Великобританія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Італія, Індія, Австралія, Канада, країни Скандинавії.

У 70-х роках з'являються роботи, які прагнуть до більш узагальненому положенню теоретичних питань соціології освіти, які отримали розвиток і в 90-х (В. Н. Турченко, Ф. Р. Філіппов, Г. Є. Зборовський, В. С. Собкін , С. Писарський та ін.)

Глибше стали розглядатися питання інституціалізації та сутності освіти (В. Я. Нечаєв), соціальна природа та динаміка, Дмитрієв А. В. Особистість студента. Л., 1974; Іконникова С.Н. Молодь.

Аналіз вітчизняних джерел дозволяє зробити ряд принципових висновків про стан соціології освіти в Україні:

1. Існує недолік робіт теоретичного та узагальнюючого характеру

2. Звернення до соціальних питань освіти частіше зустрічаються в збірниках статей, журнальних публікаціях та монографіях, присвячених прикордонним з соціологією освіти питань - соціологічним проблемам молоді, праці, сім'ї, культури, міграції, політики, науки і т. п., що свідчить про недостатню інтеграції наукової галузі. Разом з тим в силу соціальної востребовательнності в соціології освіти виділяються внутрішньогалузеві напрямки, орієнтовані на формування соціологічних концепцій окремих проблем або елементів системи освіти (соціологія шкільної освіти, вищої школи та ін.)

3. Для радянського періоду характерна політизація соціальних досліджень освіти. Багато роботи, видані в 70-80-ті роки і на початку 1990-х років, спираються не на теоретичні чи емпіричні дослідження, а на урядово-партійні документи.

4. У вітчизняній соціології освіти не досягнута достатня визначеність у питаннях, що стосуються її предмета, пріоритетів проблематики, категорій, в тому числі понять "освіта" і "виховання", що свідчить про залишкову теоретичної залежності соціальних досліджень освіти від академічної педагогіки.

5. Сучасний розвиток соціології освіти в Україні характеризується нечисленними дослідженнями на периферії її проблемного поля і в прикордонних проблемах, в той час як методологічні та концептуальні питання поки не отримують достатнього

6. Соціально-практична спрямованість і віддача соціології освіти обумовлена ​​низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Внутрішні фактори визначаються в найбільш загальному сенсі теоретичним потенціалом галузі. Зовнішні - сприйнятливістю самої системи освіти до інновацій, що передбачає її соціально-організаційну гнучкість і позитивну програму розвитку.

9. Розробки в українській соціології освіти поступаються зарубіжним по спектру піднімаються, запитань і рівню досягнутого теоретичного узагальнення результатів.