2. Конкуренція: суть, основні форми та методи конкурентної боротьби.

Одним з найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини практично не можуть існувати і розвиватися. Сама природа економічної системи з її незалежними, відособленими господарськими суб’єктами (підприємствами) вимагає постійного і невпинного суперництва за економічне виживання – конкуренції.

Отже, конкуренція – це форма економічного суперництва між суб’єктами ринку за найбільш вигідні умови виробництва, продажу та купівлі товарів.

Конкуренція за своєю природою виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника активно впроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці та ін. Основне завдання конкуренції – завоювати ринок у боротьбі за споживача, перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Неодмінною умовою конкуренції є незалежність суб’єктів, що проявляється по-перше, у можливості самостійно приймати рішення про виробництво або купівлю товарів чи послуг, а по-друге, у свободі вибору ринкових партнерів.

В процесі конкуренції господарюючі суб’єкти ніби взаємно контролюють один одного, причому це здійснюється переважно краще найретельнішого державного органу. Конкуренція є також важливим інструментом регулювання пропорцій суспільного виробництва в умовах ринку.

В силу своєї суперечливої природи, конкуренція несе в собі одночасно позитивні та негативні наслідки і дії.

Негативні риси конкуренції: дрібні виробники витісняються капіталом, перші розорюються, інші збагачуються, посилюється со­ціальне, майнове розшарування населення, загострюється безробіття.

Позитивні риси конкуренції:

- є рушійною силою ринкової економіки;

- в умовах конкуренції перемагає той, хто створює високо­якісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці;

- конкуренція стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає по­стійно поновлювати асортимент продукції, що випускається, пиль­но стежити за науково-технічним прогресом;

- конкуренція позбавлена суб'єктивних вад: підсумки її оцінюють самі споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам.

Форми та методи конкуренції

Залежно від методів конкурентної боротьби розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.

1). Цінова конкуренція – це форма суперництва, за якої головними методами бо­ротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки викори­станню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.

Слід також мати на увазі, що деяке зниження цін зберігає для виробника норму прибутку за рахунок низьких витрат виробництва. Таке зниження цін слід відрізняти від зниження цін нижче за со­бівартість, що є вже методом нечесної конкуренції.

2). Нецінова конкуренція – це суперництво, яке ведеться між конкурентами за покупця наданням продуктам неповторних особливостей. Методи нецінової конкуренції:

- поліпшення якості продукції. (через дотримання технологічної дисципліни, використання технічних новинок);

- використання реклами, метою якої є привернути увагу покупців, інформувати про споживчі властивості товару, спонукати споживача на покупку, нагадати про існування того чи іншого товару (реклама формує уявлення про особливі якості товару, хоча його споживча вартість при цьому часто залишається без змін);

- умови продажу товару (фірма зобов’язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, провадити безоплатні консультації щодо використання свого товару).

Конкуренція може відбуватися у добросовісній і недобросовісній формах.

Недобросовісна (нечесна) конкуренція – це конкуренція, спрямована на отримання комерційної вигоди й забезпечення панівного становища фірми на ринку через обман споживачів, партнерів чи державних органів. Найпоширенішими методами недобросовісної конкуренції є:

• дезінформація споживачів про товар або послугу (подаються недостовірні відомості про якість, сорт, споживчі цінності продукту);

• використання товарного знаку, фірмового найменуван­ня або маркування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані;

• поширення неправдивої інформації про товари своїх конкурентів, що завдає шкоді їх діловій репу­тації;

• переманювання провідних спеціалістів конкурентів під­купом, встановленням більш високих окладів і різних пільг;

• порушення за­конів (наприклад продавець пропонує товар за ціною, що нижча, ніж собівартість, з метою усунення конкурентів).

Розрізняють два види конкуренції: внутрішньогалузеву і міжгалузеву.

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкуренція між окре­мими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання при­бутку. На різних підприємствах галузі створюється особлива індиві­дуальна вартість товарів. В результаті внутрішньога­лузевої конкуренції на ринку складається суспільна вартість товару.

Міжгалузева конкуренція є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу. Вона здійсню­ється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку.