3. Економічні ресурси

До економічних ресурсів відносять ті природні і соціальні сили, які можуть бути залучені в виробництво, а до факторів виробництва ті ресурси, які вже реально залучені в процес виробництва. Значить поняття “ресурси” більш широке, ніж “фактори”.

1. Матеріальні ресурси:

- земля

- капітал

2. Людські ресурси:

- праця

- підприємницький хист

1).Земля – усі дарові блага природи, що застосовуються у виробництві:

- природні багатства (корисні копалини, вода, повітря, ліси, рослинний і тваринний світ, сила вітру, води, атома)

- просторово-географічний чинник (місце розташування, а також певне місце, де розміщуються виробничі структури)

- сільсько-господарські угіддя.

Характеристики землі як фактора виробництва:

• обмеженість (абсолютна: землю не можна створити;грунти формувались дуже тривалий час; більшість території планети не придатна до с/г використання)

• родючість

• розміщення

• кліматичні умови

2). Капітал – усі виготовлені виробничі знаряддя (фізичний капітал):

- результат попередньої праці людей

- призначений не для безпосереднього споживання, а для подальшої участі у процесі виробництва.

Капітал:

• основний (будівлі, устаткування)

• оборотний (сировина, допоміжні матеріали, які використовуються протягом одного виробничого циклу)

До капіталу не належать гроші. Оскільки гроші нічого не виробляють, а лише можуть за певних умов на нього перетворитися (коли за них купують ресурси), то їх не вважають фактором виробництва. Гроші – це фінансовий капітал.

Фізичне зношення – фізична непридатність (інтенсивне використання, безгосподарське зберігання). Моральне зношення – знецінення через появу дешевшого; появу принципово нового обладнання (НТП). Унаслідок морального зношення капіталу знижується продуктивність праці, а також конкурентоспроможність продукції.

Для заміни зношеного основного капіталу використовують амортизаційні відрахування (джерело: перенесена протягом року вартість елементів основного капіталу на готову продукцію у грошовому вираженні).

Н_а = (амортизац. відрахув.) : (варт.осн.капіталу)

3).Праця – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які застосовують у виробництві життєвих благ.

Розвиток національної економіки та її результативність зумовлені кількістю і якістю праці.

Кількість праці залежить від кількості населення, його вікового і статевого складу, ступеня фізичного здоров’я та господарської активності.

Якість праці визначають освітній і професійний рівень працівників, суспільний і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи, психофізіологічні умови.

Праця також є обмеженим економічним ресурсом, що зумовлено самою кількістю людей, їхньою здатністю працювати, тривалістю робочого часу, обмеженістю знань.

Характеристики праці:

1. Тривалість робочого дня:

• потреба відновлювати свою робочу силу (здатність до праці): фізичні і морально-етичні межі;

• інтенсивність праці

• динаміка промислового циклу

• рівень зайнятості

2. Продуктивність праці:

• кількість виробленої за одиницю часу продукції

• в умовах НТП п/п зростає

3. Інтенсивність праці (напруженість):

• витрати фізичної, розумової та нервової енергії за одиницю часу;

• в умовах НТП інтенсивність праці зростає, затрати фізичної енергії зменшуються, а розумової та нервової енергії – зростають;

• зростання інтенсивності праці рівнозначне продовженню тривалості робочого дня.

4). Підприємницький хист – здатність до організації виробництва, вміння орієнтуватись в ринковій кон’юнктурі, не боятись ризику, особливий тип мислення, якому властиві оригінальні підходи до ухвалення практичних рішень.

Функції підприємця:

1. організація трьох ресурсів у процес виробництва;

2. ухвалення рішень;

3. новаторські (нестандартні) підходи;

4. ризикує.

Фактори виробництва можуть заміняти один одного. Можливість взаємозаміняти один фактор виробництва іншим дає змогу вибирати найоптимальніші їхні співвідношення, які забезпечать мінімальні витрати виробництва і відповідно, максимальний прибуток.

Виробництво – не механічне поєднання факторів виробництва, а складна система їхньої взаємодії через технологію та організацію виробництва.

Технологія – виражає взаємодію основних факторів виробництва,способи впливу людини на предмети праці.

Організація виробництва – узгоджує взаємодію усіх залучених до виробництва факторів.

Новітні фактори виробництва – енергія, інформація, інфраструктура: виробнича (транспорт, зв’язок), соціальна (освіта, наука, охорона здоров’я), фінансова (банки, небанківські фінансові інститути).