2.8. У чому полягає сутність розписки як інструмента

міжнародного фінансування ? 

Нині вихід емітентів акцій на міжнародний ринок відбувається переважно у формі такого інструменту, як депозитарні розписки.Депозитарна розписка (Depository Receipt — DR) — це обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній.  Депозитарні розписки випускаються національним банком як свідоцтво про право володіння акціями іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні даного банку. Кожна розписка свідчить про володіння однією або групою іноземних акцій.  Існує кілька основних видів і, відповідно, ринків депозитарних розписок. Американською версією депозитарних розписок є АДР — американські депозитарні розписки (American Depository Receipt — ADR). АДР — це обігові цінні папери, випущені американським банком-депозитарієм на еквівалентну кількість акцій іноземної компанії, які зберігаються на її внутрішньому ринку. АДР розміщуються на фондовому ринку США, їхній обіг регулюється законодавством США. Крім того, великого поширення набули європейські та глобальні депозитарні розписки. Європейські депозитарні розписки (European Depository Receipt — EDR) випускаються європейськими банками як свідоцтво про володіння акціями компаній, які розташовані у країнах, що не входять до ЄС.  Ринок АДР — найбільший серед індивідуальних ринків депозитарних розписок, і торгують АДР не лише у США, а на всіх міжнародних ринках. Отже, надалі ми будемо розглядати депозитарні розписки на прикладі саме цього інструменту.  Депозитарні розписки є повноцінним фінансовим інструментом національного ринку. Так, АДР, як і будь-які інші цінні папери США, що випускаються на американському фондовому ринку, оцінюються і котируються у доларах США, продаються або на фондових біржах, або на позабіржовому ринку і мають відповідати стандартам США.

2.9. Поясніть структуру ринку цінних паперів (на прикладі ринку сша)

Серед фондових ринків світу США займають особливе місце.  По-перше, це самий великий ринок. На частку США припадає понад третини світової капіталізації, тобто сукупної курсової вартості акцій, і приблизно 50% облігаційної заборгованості. Система регулювання фондового ринку США є найбільш жорсткою, ефективною і добре розробленої, у зв'язку з чим її застосовують у багатьох країнах. Ринок цінних паперів у США традиційно поділяється на біржовий і позабіржовий, (перший і другий ринки). Існують також поняття "третій ринок" (позабіржова торгівля цінними паперами, що мають лістинг на біржах) і "четвертий ринок" (торгівля безпосередньо між інституційними інвесторами).

У кінці 20 століття в США діяло 7 фондових бірж (у 1931 р. їх було 38): НФБ та Американська фондова біржа , Бостонська фондова біржа, Філадельфійська фондова біржа, Фондова біржа Цинциннаті, Чиказька фондова і Тихоокеанська фондова біржа (Лос-Анджелес - Сан-Франциско). На регіональних біржах здійснюється торгівля в основному акціями, що мають лістинг на основних біржах. В останні роки спостерігається активізація регіональних бірж, які поступово збільшують свою частку на ринку акцій.  Позабіржовий ринок акцій включає в себе в першу чергу систему NASDAQ, "рожеві листи" і різноманітні автоматизовані системи торгівлі, розроблені самими інвестиційними інститутами (proprietary trading systems) - Instinet, Lattice, Cantor Fitzgerald та ін

Безперечним лідером була і залишається НФБУ торгівлі опціонами першість належить Чиказькій біржі опціонів, друге місце - Філадельфійської фондової біржі.  На відміну від європейських країн у США боргові інструменти є майже виключно позабіржовими цінними паперами. Державні цінні папери майже не мають котирування на фондових бирках. Корпоративні облігації мають лістинг, але обсяги торговки ними відносно невеликі. 

Нью-Йоркська фондова біржа

Для того щоб стати членом біржі, необхідно придбати на ній місце, ціна якого коливається в залежності від попиту і пропозиції. Місця можуть здаватися в оренду тим, хто відповідає вимогам біржі. Приблизно третя частина всіх місць на біржі орендована.  Членами НФБ є тільки фізичні особи. Фірма в даний час може бути асоційованим членом НФБ, якщо її співробітник є членом біржі.  До торгівлі на НФБ допускаються тільки цінні папери, що пройшли лістинг.  снують єдині вимоги для всіх цінних паперів, якими можна торгувати на НФБ. При цьому вимоги лістингу на НФБ найжорсткіші в порівнянні з іншими біржами США і всього світу.  Торгівля цінними паперами здійснюється тільки в строго визначеному для даного цінного паперу місці - у відповідного торгового поста (trading post), що представляє собою своєрідний прилавок-стійку. Дані про угоди, скоєних на НФБ, надходять до Національної клірингову корпорацію з цінних паперів, обслуговуючу одночасно НФБ, Американську фондову біржу і NASDAQ. 

Найбільшою позабіржовий торговельною системою США є NASDAQ - автоматизована система котирування Національної асоціації фондових дилерів.  Це загальнонаціональна комп'ютерна система, роботу якої забезпечують 2 обчислювальних центри, розташованих в Трамбулл (шт. Коннектикут) і Роквілле (шт. Меріленд). Користувачами системи є брокерсько-дилерські фірми (3200 терміналів) і абоненти (200 000 терміналів у 50 країнах світу), які отримують з її допомогою інформацію про стан ринку акцій, що мають котирування в NASDAQ. 

. Опціонні біржі  Найбільша опціонна біржа США і світу - Чиказька біржа опціонів (Chicago Board Options Exchange), створена, як уже згадувалося, в 1973 р. як дочірня компанія найбільшої товарної біржі світу - Чиказької торговельної палати (Chicago Board of Trade). Спочатку торгівля здійснювалася опціонами тільки на 16 акцій, причому виписувалися тільки колл-опціони (опціони на покупку).

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ  У США ще з 30-х рр.. склалася дворівнева система регулювання ринку цінних паперів: 1-й рівень - це органи державного регулювання, насамперед КЦББ і спеціальні органи регулювання в штатах; 2-й рівень - саморегульовані організації професійних учасників ринку цінних паперів, до числа яких у США ставляться в першу чергу фондові біржі та Національна асоціація фондових дилерів - NASD.