2.2 Як класифікують звичайні акції?

Звичайні акції бувають таких типів:

- першокласні акції (blue chips). Ця група акцій становить інтерес для інвесторів, що мають на меті найбільш безпечне розміщення своїх коштів. У першу чергу для інституціональних інвесторів, таких як державні або недержавні пенсійні фонди, страхові компанії і т.п. Мають незначний потенціал зростання, але порівняно високий для акцій рівень дивідендної прибутковості (2-5%). Через низьку ступінь ризику ці акції використовуються з метою довгострокового інвестування (часовий обрій — 5-10 років і більше) як засіб помірного зростання капіталу і одночасно одержання невисокого але постійного прибутку на інвестовані кошти.

- дохідні акції мають високий рівень дивідендної прибутковості (4-8%). У таких акцій практично відсутні можливості зростання. Тому ця група акцій підходить для інвесторів, націлених на безпечний і водночас відносно високий рівень поточного прибутку на інвестований капітал. прикладом дохідних акцій є компанії комунального обслуговування населення, акції компаній електропостачання. Крім того, у цю групу вибірково відносяться акції промислових і фінансових компаній

- акції зростання. найбільш приваблива група акцій для інвесторів, що прагнуть значного приросту капіталу при обмежному ризику. У загальному вигляді можна дати таке визначення акціям цієї групи: по-перше, компанія повинна демонструвати регулярне і безупинне зростання чистого прибутку в розрахунку на одну звичайну акцію, що перевищує зростання економіки в цілому, і по-друге, це зростання повинне бути передбаченим. На думку багатьох авторитетних аналітиків, щоб належати до групи акцій зростання», компанія повинна демонструвати щорічний стабільний темп зростання прибутку на рівні 11-15% і більше. За акціями зростання, як правило, дивіденди не виплачуються або їх розмір має символічний характер (тільки для того, щоб підтримувати престижність акцій). Тому, на відміну від двох попередніх розглянутих груп акцій, купуючи акції зростання, інвестор розраховує одержати приріст капіталу тільки за рахунок зростання курсу акцій у часі.

- спекулятивні акції.  Ці акції схожі на акції зростання тому, що також мають значний потенціал зростання, але на відміну від попередньої групи визначення можливого зростання і часу, коли буде відбуватися зростання акцій, важко або неможливо передбачити на даний момент. У деяких підручниках цю групу акцій називають також акціями вартості, шо по суті теж саме. Інвестор визначає акції, ринкова вартість яких, на його думку, значно нижче їхньої дійсної вартості, в надії на те, що незабаром ринок оцінить ці акції, інвестує в них свої гроші. На нашу думку, назва «спекулятивні акції» більш точно відображає сутність цієї групи, тому що інвестиції в ці компанії відрізняються підвищеним ризиком. Адже, усупереч очікуванням інвестора, ринок може так ніколи і не оцінити «належним чином» обрані ним акції або навіть «опустити» їх ще нижче. Але, з іншого боку, саме ця група у 1999- 2000 роках показувала таке зростання, якого фондовий ринок США ніколи до цього не знав. З уведенням у практику торгівлі на фондовому ринку засобів інтернету, сюди звернулись сотні тисяч дрібних інвесторів, багато хто з яких мали дуже поверхневе уявлення про аналіз акцій та інвестування взагалі. І ці люди внесли великі «поправки» у ринок, що завжди до цього був місцем роботи професіоналів.

- циклічні акції. Емітентами цих акцій с компанії, прибутки яких тісно пов'язані з загальним станом економіки. Так, коли економіка на підйомі, зростають витрати споживачів на продукцію тривалого користування, наприклад житлові будинки й автомобілі. Відповідно, будівельна індустрія й автомобілебудування представники емітентів циклічних акцій. З очевидних причин акції цієї групи більше підходять для інвесторів, що спроможні відслідковувати економічні цикли й оперативно приймати інвестиційні рішення в залежності від загальноекономічних умов, що змінюються.

- охоронні акції. Цє дуже популярна група у важкі для економіки часи, їхня відмінна риса полягає в меншій сприйнятливості до наслідків спаду в економічному циклі в порівнянні з акціями інших груп. Емітенти оборонних акцій, як правило, є представниками сєкторів коммунального обслуговування, фармацевтичної промисловості, продуктів харчування, споживчих товарів масового вжитку. Іншими словами, емітентами оборонних акцій є компанії, бізнес яких без- посередньо пов'язаний із життєзабезпеченням людей, із усім тим,що необхідно людині щодня.