23) Методи опосередкованого регулювання грошового обороту і грошового ринку. Грошово-кредитна політика.

Державне регулювання економіки — цілеспрямований та активний вплив державних та наддержавних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи (а отже, на її розширене відтворення) шляхом використання економічних законів і вирішення економічних суперечностей за допомогою певної сукупності форм та методів. Методи непрямого (опосередкованого) державного регулювання ґрунтуються переважно на товарно-грошових важелях, визначають правила гри в ринковому господарстві та впливають на економічні інтереси суб'єктів господарської діяльності. До цих методів належать:

оподаткування, рівень оподаткування і система податкових пільг;

регулювання цін, їх рівні та співвідношення;

плата за ресурси, відсоткові ставки за кредит і кредитні пільги;

митне регулювання експорту й імпорту, валютні курси та умови обміну валют.

Сфера застосування опосередкованого регулювання в міру розвитку ринкової економіки значно розширюється. Водночас зменшуються можливості прямого втручання держави у процеси розширеного відтворення.

Грошово-кредитна політика зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

24)Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти.

Валюта - вартість, грошова одиниця, яка використовується у функціях світових грошей для виміру величини вартості товару у процесі здійснення міжнародних розрахунків. Валютні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою.

Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість — надзвичайно важлива, визначальна якісна риса валюти.

Основними критеріями конвертованості національної валюти є:

1) наявність високорозвиненого і динамічно зростаючого внутрішнього ринку на основі конкурентних цін;

2) достатньо розвинений і диверсифікований рівень національного господарства у поєднанні з регулярними імпортними закупівлями;

3) розширення виробничого потенціалу має не лише пов´язуватися з потребами власного ринку, а й узгоджуватися з можливостями зовнішнього ринку;

4) наявність валютних резервів, які потрібні для підтримання стабільності міжнародних розрахунків на час можливих відхилень рівноваги платіжного балансу. Покриваючи розриви у платежах, країна створює необхідні умови для покращання ситуації без девальвації.