2. Розвиток інформаційної системи і забезпечення її обслуговування

Потреба в постійному розвитку інформаційної системи приводить до необхідності зростання об'єму обслуговування. З часом розвиток і обслуговування інформаційних систем виявилися взаємобумовленими і зв'язаними між собою, а також і з багатьма гострими проблемами. Зростаючий об'єм обслуговування інформаційної системи обтяжує її розвиток, приводячи до зростання об'єму невиконаних або нездійснених планів на розвиток. Тому слід шукати вихід у встановленні ступеня переваги в парі "розвиток/ обслуговування" або співвідношення між придбанням готових програмних засобів, замовленням розробки програмних засобів сторонній фірмі і виготовленням програмних засобів власними силами.

Практика показала, що самостійно слід виготовляти тільки конкурентоздатні інформаційні системи та їх елементи, які можуть самі по собі представляти інтерес як товар. У решті випадків слід по можливості використовувати стандартні засоби. Це дає додаткову перевагу ще і тому, що обслуговування таких стандартних засобів інформатизації може бути передане стороннім фахівцям.

Рівень продуктивності і якість роботи, а також необхідність, напрям і темп розвитку системи та її обслуговування залежать від глобальних інтересів фірми. Наприклад, на рівні середнього менеджера (керівника підрозділу) які-небудь зміни можуть зустрічати ворожий прийом у зв’язку з тим, що він надає перевагу іншим, зрозумілим йому технологіям, а також у зв’язку з необхідністю вивчати нові прийоми оброблення інформації. В той же час відомо, що нові засоби часто призводять до істотного зміцнення технологічної бази, а у ряді випадків навіть до зміни напряму діяльності підприємства.

Стратегічні рішення можуть розрізнятися в підходах щодо створення інформаційної системи. Наприклад, один з підходів — створення нової системи. Інший підхід — модернізація існуючої системи; третій підхід — покласти створення системи на інформаційних менеджерів і на кінцевих користувачів, надавши їм можливість самостійно вибирати засоби і методи для задоволення інформаційних потреб. У разі ухвалення стратегічних рішень по істотних змінах в інформаційній системі (перехід на іншу платформу або сильнішу орієнтацію на стандартні програмні засоби) ці рішення повинні перетворитися на рівні оперативного інформаційного менеджменту в конкретні завдання з використанням необхідних засобів.

До цього ж кола питань відноситься регулярне дослідження продуктивності і якості завдань розвитку і обслуговування інформаційних систем. Основи процесу обслуговування інформаційної системи закладаються ще у ході її проектування. Якщо система розробляється власними силами підприємства, то в штатній структурі повинні бути передбачені "штатні клітки" для фахівців, в обов'язки яких повинні входити контроль і підтримка інформаційної системи в стані працездатності.

Вже сформувалося деяке загальне професійне уявлення про можливі підходи до організації обслуговування інформаційних систем і "підводні камені, що існували в цій справі". Дуже часто роль експлуатаційної служби в автоматизованих інформаційних системах недооцінюється. Інформаційна система подібна до живого організму; вона народжується, росте, вступає в етап зрілості і рано чи пізно закінчує своє існування. Можна виділити шість етапів її розвитку: I

• базова інсталяція устаткування і програмного забезпечення;

• "тонке" налаштування під завдання експлуатації;

• "пілотна" експлуатація;

• перенесення завдань експлуатації на інформаційну систему:

• експлуатація інформаційної системи;

• завершення експлуатації, демонтаж системи.

Конкретні форми обслуговування повинні відповідати цим фазам життєвого циклу. Очевидно, що найбільш відповідальним етапом життя інформаційної системи є період її експлуатації. Саме в цей час потреба такої системи в технічному обслуговуванні найбільш висока.

Спочатку проводиться підключення устаткування, зокрема інтеграція його у вже існуючу інформаційну систему, інсталяція програмного забезпечення, базові налаштування і перевірка працездатності компонентів встановлюваної системи. Роботи по технічному обслуговуванню тут цілком очевидні.

Другий етап ("тонке" налаштування). Після його закінчення параметри системи повинні бути в першому наближенні адаптовані до виконання планованих завдань. Наприклад, для системи управління базами даних (СУБД) це може бути визначення табличного простору під бази даних і налаштування під специфіку інформації, що зберігається і обробляється, і тому подібне

На третьому етапі "пілотної" експлуатації головним є тестування на завданнях, максимально наближених до реальних, — таким чином імітується експлуатація системи. Тут виявляються і усуваються недоліки в її конфігурації, перевіряється надійність, проводиться остаточне налаштування.

Четвертий етап — перенесення практичних завдань на нову інформаційну систему і уведення її в експлуатацію. Цей етап можна віднести до найкритичніших моментів життя системи, оскільки тут вперше на неї лягає відповідальність за виконання реального набору завдань. Вірогідність виникнення аварійних ситуацій виключити не можна, а вони можуть, наприклад, спричинити втрату використовуваних даних. Тому обов'язковою умовою виконання цього етапу є наявність плану повернення в початковий стан у разі виникнення аварійної ситуації.

Нарешті, п'ятий, найважливіший етап — експлуатація інформаційної системи. Наявність кваліфікованого технічного обслуговування на етапі експлуатації інформаційної системи є необхідною умовою для виконання поставленнх перед нею завдань, причому помилки обслуговуючого персоналу можуть призводити до явних або прихованих фінансових втрат, зіставних з вартістю самої інформаційної системи. Штатний розклад, структура підрозділу, обслуговуючого інформаційну систему, і область його компетенції повинні відповідати завданням, що вирішуються за допомогою інформаційної системи. Нечітка постановка цих завдань містить в собі потенційну проблему – вона може стати помітним гальмом в критичних ситуаціях. При організації експлуатації інформаційної системи необхідно забезпечити строге дотримання регламентів виконання як рутинних операцій, так і аварійних дій. Наприклад, вживання деяких організаційних заходів (наприклад, впровадження практики ведення системного журналу адміністратором сервера) і визначення правил роботи обслуговуючого персоналу сприяють реальному скороченню кількості збоїв інформаційної системи.

Усі перебої в роботі інформаційної системи можна розділити на ті, які виникають із-за дефектів устаткування, із-за помилок обслуговуючого персоналу (оператора), і ті, які списуються на "інші причини". Серед помилок оператора дуже часте явище — неузгоджені або несанкціоновані дії технічного персоналу по відношенню до устаткування і програмного забезпечення, що мають деколи вельми тяжкі наслідки.