Створення ігрової проблемної ситуації

Хід гри: - дії учасників за ігровими правилами,  - розгортання ігрового сюжету,  - Підведення підсумків,  - самооцінка гравців,  - аналіз ігрової ситуації,  - навчально-пізнавальні підсумки гри.

Метод «Рольової гри» можна застосовувати для:

• активізації учнів;

• введення в нову тему;

• завершення навчальної теми;

• наочності проблеми або життєвої ситуації;

• наочності конфліктної ситуації та форм і методів виходу з неї;

• виявлення стратегії вирішення проблем;

• підготовки процесів прийняття рішень;

• тренування нових способів поведінки в певних ситуаціях тощо. Робота за методом рольової гри проводиться в шість етапів:

1-ий етап (10 хв): привітання учасників, введення в тему, роздача сценарію рольової гри.

2-ий етап (10 хв): роздача ролей акторам (письмове розписування ролей); визначення задач кожного із спостерігачів, роздача формулярів для письмових нотаток спостерігачів.

3-ий етап (25 хв): самостійна підготовка до ролі:

• ознайомлення з навчальними матеріалами з даної теми:

• відпрацювання стратегії ділової бесіди;

• записування можливих запитань та відповідей;

• входження в роль:

• репетиція ролі з партером:

• консультування з викладачем. 4-ий етап (25 хв): фаза рольової гри.

5-ий етап (15 хв): аналіз проведених спостережень, обговорення результатів та досвіду акторів.

6-ий етан (5 хв): підбиття я підсумків.

Дискусія (культура ведення дискусії)

Дискусію як навчальну форму роботи зі студентським колективом не потрібно перетворювати у псевдообговорення, псевдопошук тих завдань, які відомі викладачеві. Дискусія повинна бути проб лемною. Світовий педагогічний досвід накопичив низку прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії [19, с. 134-149]. До них належать:  - "круглий стіл": бесіда, у якій на рівних бере участь невелика група учнів (до 5 чоловік), відбувається обмін думками як між учня ми, та з "аудиторією" (решта класу);  - "засідання експертної групи" ("панельна дискусія"): спільне обговорення висунутої проблеми учасниками групи (4-5 учнів з визначеним заздалегідь головою) та обговорення доповіді (досить стислої, у якій кожен доповідач висловлює свою позицію;  - "форум": обговорення, що нагадує "засідання експертної групи", у ході якого ця група обмінюється думками з "аудиторією";  - "дебати": формалізоване обговорення, яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників та заперечень до цих виступів. Варіантами такого об говорення є "британські дебати", що нагадують процедуру обгово рення проблемних питань у Британському парламенті;  - "засідання суду": обговорення, що імітує слухання справи у суді, на якому розподіляються чітко ролі всіх учасників.  Серед форм навчальної дискусії можна виділити і "техніку акваріума" - особливий варіант організації групової взаємодії [19, с. 135-136]. Цей різновид дискусії застосовується у роботі з матеріалом, зміст якого пов'язаний із суперечливими підходами, конфліктами, розбіжностями.  М.В. Кларін вважає, що саме такий варіант дискусії робить акцент на процес презентації точки зору та її аргументації і пропонує наступну процедуру роботи за "технікою акваріума": -  постановка проблеми перед класом; - вчитель розподіляє клас на групи, що сидять у колі;  - вчитель або самі учасники обирають того, хто буде представ ляти позицію цілої групи; -  групи швидко обговорюють проблему, щоб дійти згоди;  - представники груп збираються у центрі класу і відстоюють свої позиції, допомагати дозволяється лише записками, де сформу льовано вказівки;  - вчитель дозволяє представникам взяти "тайм-аут" для кон сультацій;  - обговорення закінчується або після закінчення призначеного часу, або після вирішення проблеми ;  - проводиться критичне обговорення "техніки акваріума" цілим класом.