Для розмежування витрат між окремими видами продукції (робіт, послуг) можуть застосовуватися такі способи розрахунку собівартості:

1. Прямий розрахунок, тобто собівартість визначається шляхом ділення суми витрат по кожній статті калькуляції і у цілому на кількість випущеної продукції (обсяг виконаних робіт). Цей спосіб застосовується в простих виробництвах, у яких випускається 1 вид продукції;

2. Коефіцієнтний спосіб використовується, якщо одночасно у виробництві виготовляється продукція різних сортів, марок, профілів і т.п. У цьому випадку по кожному сорті, профілю встановлюється коефіцієнт перерахування всієї продукції в умовні одиниці (один із сортів або профілів має коефіцієнт 1, інші - більший або менший). Калькулювання здійснюється поетапно:

а) визначають кількість умовних одиниць випущеної продукції;

б) визначають собівартість однієї умовної одиниці продукції;

в) розраховують фактичну собівартість загального обсягу кожного різновиду продукції (фактичну собівартість однієї умовної одиниці продукції множать на умовний обсяг випуску кожного різновиду продукції);

г) розділивши фактичну собівартість усього випуску кожного різновиду продукції на фактичний випуск, визначають фактичну собівартість одиниці реальної продукції кожного сорту, марки, профілю;

3. Пропорційний спосіб калькулювання. Його сутність полягає в тому, що загальна сума витрат на виробництво розподіляється між окремими видами виробів пропорційно якому-небудь критерію (показнику). Як критерій розподілу можна використати планову або нормативну собівартість, кошторисну вартість, обсяг робіт і т.п. Велике значення при цьому способі має обґрунтований вибір критерію розподілу витрат;

4. Комбінований метод являє собою одночасне використання двох або трьох способів розрахунку. Так, може з'єднуватися прямий спосіб і коефіцієнтний або прямий і пропорційний. Правильне визначення фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) дозволяє чітко встановити нераціональні витрати, виявити резерви, обґрунтовано розрахувати продажну ціну.

Облік готової продукції і її реалізації

Документальне оформлення, синтетичний і аналітичний облік готової продукції

Кінцевим продуктом виробничого процесу підприємств є готова продукція (роботи, послуги).

Відповідно до діючих нормативних документів, готовою продукцією вважаються комплектні вироби, що пройшли на даному підприємстві всі стадії технологічної обробки та необхідні випробування, які відповідають вимогам стандартів або технічних умов, прийняті відділом технічного контролю, укомплектовані необхідними документами, які засвідчують їхню якість, і здані на склад.

Підсумком виробничого процесу ряду підприємств є виконані роботи і послуги. Вони теж є «готовою продукцією» цих підприємств, які не мають речовинної структури, відповідають установленим вимогам і прийняті замовником. На відміну від матеріальної готової продукції роботи та послуги не можуть передаватися на склад, а відразу здаються замовникам.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 9 «Запаси» готова продукція включається до складу запасів підприємства. Вона відображається в балансі за первинною вартістю. Пунктом 10 П(С)БО 9 «Запаси» визначено, що первинною вартістю запасів, які виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їхнього виробництва, тобто виробнича собівартість.

Виробнича собівартість готової продукції розраховується відповідно до порядку, встановленого П(С)БО 16 «Витрати». Однак визначити фактичну виробничу собівартість можна тільки після відбиття всіх витрат, пов'язаних з її виготовленням, що відбувається вже після закінчення звітного періоду. Разом з тим рух (випуск із виробництв і відпуск покупцям) готової продукції відбувається протягом усього звітного періоду. Тому для відображення руху готової продукції (робіт, послуг) у поточному обліку на підприємствах затверджуються облікові ціни, у якості яких можуть використовуватись:

- планова собівартість;

- нормативна собівартість;

- фактична собівартість попередніх звітних періодів і інших.

Після закінчення звітного періоду відповідно до методики, розглянутої раніше, визначається фактична виробнича собівартість кожного окремого виду продукції (робіт, послуг). Тому, незалежно від вибраного варіанта оцінки готової продукції в поточному обліку наприкінці місяця з'являється необхідність відобразити в обліку відхилення. Сума відхилень визначається по кожному виду продукції (робіт, послуг) за формулою:

Відхилення можуть являти собою:

- економію, якщо фактична собівартість менше облікової;

- перевитрати, якщо фактична собівартість більше облікової.

В обліку відхилення відображаються таким ж записом, як і випуск готової продукції, але:

- економія відображається негативними числами, тобто способом червоного сторно;

- перевитрати відображається позитивними числами, тобто звичайним способом.

Сума відхилень повинна наприкінці місяця розподілятися між реалізованою продукцією та тією, що залишилася на складі. При цьому необхідно врахувати дані на початок місяця, а саме залишок продукції за обліковими цінами і відхилення, які відносяться до нього, а також випуск продукції за місяць за обліковими цінами та відхилення до нього. Розподіл відхилень здійснюється за видами продукції (робіт, послуг) за методом середнього відсотка.

Приклад: на 1 березня за даними обліку значилося:

1. Готова продукція в складі за обліковими цінами	30000 грн.
2. Сума відхилень (економія)	2000 грн.
3. Випущена за місяць продукція з виробництва за обліковими цінами	570000 грн.
4. Фактична собівартість випущеної за місяць продукції	536000 грн.
5. Реалізовано за місяць за обліковими цінами продукції на суму	560000 грн.

Насамперед, розрахуємо суму відхилень на випущену за місяць продукцію. Вона рівняється: 536000 - 570000 = - 34000 (економія).

Тепер визначимо середні відсотки відхилень на всю продукцію з урахуванням початкового залишку:

Детальний розрахунок для наочності представимо в таблиці 10.1.

Таблиця 8.1 - Розрахунок відхилень на реалізовану продукцію

Показники	Залишок на початок періоду	Випущено з виробництва за звітний період	Усього (2+3)	Серед-ній % відхи-лень	Реали-зовано за звітний період	Залишок на кінець відповід-ного періоду
1	2	3	4	5	6	7
Облікова вартість	30000	570000	600000		560000	40000
Відхилення (економія)	-2000	-34000	-36000	6	-33600	2400
Фактична собівартість	28000	536000	564000		526400	37600